Катерина Шимкевич, кандидатка історичних наук, експерт Аналітичного центру балканських досліджень
У другій половині березня в Болгарії розгорівся черговий шпигунський скандал, пов’язаний із російськими дипломатами. Їх звинуватили у збиранні інформації в Міністерстві закордонних справ Болгарії про Сирію, Нагірний Карабах та Україну. Після перевірки даних болгарська прокуратура висунула офіційне звинувачення дипломатам РФ, оголосила їх персонами нон ґрата та дала 72 години на те, аби вони покинули територію Болгарії. У відповідь російське посольство у Софії висловило обурення та пообіцяло запровадити симетричні дії проти болгарських дипломатичних представників.
Подібні скандали стали вже звичними для болгарського суспільства. За останні 2 роки з країни неодноразово висилали російських дипломатів, причених до шпигунства на користь Росії. Прикметно, тільки зараз у Болгарії заговорили про можливість існування шпигунської мережі, створеної за сприяння російського уряду. Утім, прихильників такої версії у країні не багато. В медіа та експертних колах немає одностайної думки щодо шпигунства і болгарських громадян, і працівників російських дипломатичних відомств задля інтересів Російської Федерації. Це дозволяє припустити, що у Болгарії або продовжують вірити у “дружбу” із РФ, або не помічають серйозних дір у роботі МЗС і безпекових служб. У будь-якому випадку, Кремль досить вільно почувається на болгарській території, негативно реагуючи на підозри у шпигунстві та висилку дипломатів.
Перший скандал
Шпигунська драма, яку болгарське суспільство та інші країни світу спостерігають не один рік, почалася не у 2010-х роках, а набагато раніше.
6 березня 2001 року полковника Яні Янева, колишнього керівника аналітичного відділу Управління розвідки Міністерства національної оборони (РУМНО) заарештували перед російським посольством в Софії з мішком, повним матеріалів із штампом “Цілком таємно”. Майже одночасно у Службі військової розвідки Міністерства оборони (колишнє РУМНО) заарештована Ліляна Гешева, керівниця секретного відділу служби.
Янева звинуватили у передачі інформації російському військовому аташе Владіміру Ломакіну, про воєнний стан кількох балканських країн, яку він отримав він Гешевої.
Спочатку суд засудив Янева до 3,5 років позбавлення волі, а Гешеву – до 4 років. Російського військового аташе Ломакіна, його помічника Сергія Власенка та радника Посольства РФ Бориса Смірнова вислали з Болгарії. Це був перший випадок переслідування болгарською владою росіян з 1944 року. Владімір Ломакін до свого призначення військовим аташе у Болгарії засвітився у шпигунському скандалі у Польщі в 1993 році. Тоді польське МЗС оголосило його персоною нон ґрата та вислало за межі країни.
У 2001 році РФ запровадила симетричні заходи проти болгар – військового аташе, генерала Івана Парапунова, його заступника Івана Стойчева та радника Станіслава Владова.
У 2009 році Верховний касаційний суд виправдав Янева та Гешеву, не знайшовши у їхніх діях елементів державної зради.
Шпигунська мережа росіян у Болгарії
Упродовж 2018-2021 рр. болгарське МЗС декілька разів висилало російських дипломатів, звинувачуючи їх у шпигунстві на користь Росії. Так, у жовтні 2018 року з країни витурили працівників дипломатичної місії, яких спіймали за збиранням інформації про ЄС, НАТО та Болгарію. Через рік ситуація повторилася – з країни вислали 8 російських дипломатів, серед них були двоє, яких МЗС запідозрило у шпіонажі у березні цього року.
Найбільш плідним у російській шпигунській діяльності в Болгарії став 2020 рік, коли МЗС у січні, вересні та грудні оголошувало дипломатів РФ персонами нон ґрата та наказувало покинути країну у найкоротші терміни.
Перший скандал розгорівся у січні 2020 року, коли прокуратура Болгарії довела, що перший секретар консульського відділу збирав інформацію про вибори (шпигунством займався з 2017 року, а дипломат російського торговельного представництва – про енергетичний сектор та енергетичну безпеку Болгарії (шпигував з 2018 року). Звинувачення проти росіян висунуто не було з огляду на наявність у них дипломатичної недоторканності.
У вересні того ж року ще два працівники дипкорпусу РФ у Болгарії потрапили до чорного переліку нев’їзних осіб. Вони збирали дані про військово-промисловий комплекс Болгарії та плани модернізації армії, розпочавши свою діяльність у цих напрямках на території країни у 2016 р.
За результатами досудового провадження за фактом вчинення злочину стосовно Республіки Болгарія – збір іноземними громадянами інформації, що становить державну таємницю, з метою подальшої передачі іноземній державі або організації – російській військовій розвідці у Москві.
Грудень 2020 року зворушив не тільки болгарське керівництво і суспільство, а й країни-члени НАТО. Російський військовий, військово-повітряний та військово-морський аташе при Посольстві РФ, висланий за шпигунство, з 2017 року збирав інформацію про американських військових, які брали участь у воєнних навчаннях у Болгарії.
Кремль на подібні дії стосовно своїх громадян відповідав аналогічними заходами – дипломати посольства Болгарії у Москві ставали персонами нон ґрата і висилалися з Росії.
Практично через декілька місяців – у березні 2021 року – ситуація із шпигунством російських дипломатів повторилася. До викриття шпигунської групи у складі шести осіб, які передавали дані до Москви, були причетні Генеральна прокуратура Болгарії, Міністерство оборони, військова розвідка, служба військової інформації, Державна агенція національної безпеки.
На відміну від попередніх років, у цей раз болгарські спецслужби виявили мережу шпигунів з шести осіб. Керівником був колишній болгарський офіцер військової розвідки, який закінчив школу в Москві багато років тому та на момент арешту викладав дисципліни з військової розвідки в одному з вишів Болгарії. Його прокуратура називає Резидентом, до завдання його входило вербування осіб, що мали доступ до секретної інформації з Болгарії, НАТО та ЄС.
Дружина мешканця країни, у якої виявили болгарське та російське громадянство, була посередником між Резидентом та працівником посольства Росії в Болгарії, передаючи інформацію та гроші.
До групи входили вищі посадові особи системи Міністерства оборони, відповідальні за бюджет міністерства, а також двоє офіцерів військової розвідки. Один з них збирав інформацію про протидію гібридним загрозам та ризикам, у тому числі з Росії, інший – був учасником болгарських військових контингентів за кордоном, ще один – колишній офіцер військової розвідки, який їздив постійно за кордон як секретар, четвертий – військовий аташе і аташе оборони, обіймав посаду директора Реєстру секретної інформації Національних зборів.
Усі затримані збирали інформацію про стан болгарської армії, озброєння, модернізацію збройних сил, дані про гарячі точки у світі, зокрема, про Нагірний Карабах, Україну та Сирію.
Болгарські спецслужби встановили, що усі заарештовані були завербовані російською військовою розвідкою.
Несподіване прозріння?
Наведені факти доводять, що у Болгарії упродовж багатьох років будувалася та розвивалася шпигунська мережа, до складу якої входили і російські дипломати, і працівники болгарських силових відомств і служб, зайняті у сфері національної безпеки та оборони. Але складається враження, що болгарська влада до березня 2021 року не бачила загрозу або не хотіла на неї зважати, вірячи у нездатність РФ втручатися у внутрішні справи країни-члена Північноатлантичного альянсу. Хоча факти декілька років поспіль стверджували зворотнє. Навіть зараз, представники владних структур, аналітики та експерти стверджують, що існування російської мережі у Болгарії іще потрібно довести.
Цікаво й інше. У Росії та Болгарії жоден зі шпигунських скандалів з 2018 по 2021 роки не призвів до серйозних розслідувань, як і не сталося суттєвого погіршення у відносинах двох країн. Заяви російського зовнішньополітичного відомства, як і болгарського, досить м’які і не містять прямих чи прихованих погроз. МЗС РФ щоразу висловлює занепокоєння про те, що існують люди, які намагаються вбити клин у добрі взаємини держав. Можна припустити, що до російської шпигунської діяльності у самій Болгарії, як і у Росії через викриття агентів Кремля, ставляться майже як до повсякденної справи. Можливо, це відбувається через те, що економічні інтереси Росії у цій балканській країні не постраждали досить серйозно, чи через зв’язки колишнього прем’єра Бойка Борисова із президентом РФ Владіміром Путіним. Очільника уряду неодноразово підозрювали у тому, що він відстоює у Болгарії інтереси Кремля і є суто російським “проєктом”.
Місцеві аналітики та експерти розцінюють масштабну військову спецоперацію силових відомств та прокуратури Болгарії як політичний хід перед парламентськими виборами, на яких за попередніми даними перемагає партія “Герб” прем’єра Борисова, яка йшла на вибори у коаліції з партією СДС. Такі політичні бонуси були потрібні колишньому очільнику уряду, авторитет якого упродовж останнього року сильно постраждав через конфронтацію із президентом Руменом Радєвим, непродуманою політикою щодо боротьби із корупцією та ковідом.
Шпигунський скандал у Болгарії викликав занепокоєння в країнах-членах НАТО і Сполучених Штатах. Далі заяв про занепокоєння та диверсійні дії Росії проти альянсу та США справа не пішла. Це, як і поведінка болгарського керівництва, силових відомств, МЗС РФ та Кремля доводять, що жодна зі сторін не сприйняла шпигунство на користь Росії як подію, що напряму загрожує національній безпеці Болгарії і США, а також підриває системи безпеки та оборони НАТО.
Витік секретної інформації та факти існування у Болгарії розгалуженої системи шпигунів, направлених із Кремля, не спричинив і жодного судового процесу у країні. Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини 1961 року, яку підписали 190 країн світу, дозволено висилати з країни дипломатів, підозрюваних у шпигунстві. Судити їх у болгарських судах не можна через дипломатичний імунітет, але це правило не розповсюджується на помічників-болгар російських дипломатів. Жоден з них не був звинувачений у державній зраді та притягнений до кримінальної відповідальності.
Leave a Reply