15 грудня 2022 року за ініціативи НАЦ “Українські студії стратегічних досліджень” відбулась онлайн-обговорення в рамках програми “Глобальний обсерватор” на тему “Революційні події в Ірані”.
Протягом останніх місяців в Ірані тривають масові протести проти політики режиму, надзвичайно велика кількість постраждалих і репресованих. Наявна інформація про розколи в самій еліті. На фоні цього Іран продовжує виступати військово-політичним партнером росії.
Які ж перспективи успіху революційних рухів? І чи може це призвести до зміни зовнішньої політики Ірану? Про це розмовляли у дискусії.
Запис трансляції
Юрій Сиротюк, директор НАЦ “УССД” Українські студії стратегічних досліджень, солдат-гранатометник 5 окремого штурмового полку, вважає, що глобальна війна – це велика шахівниця не лише на полі бою, а й велика міжнародна шахівниця. Ми бачимо наскільки легше вести нам війну з рф, коли маємо коаліцію підтримки військової, фінансової та дипломатичної. Разом з тим, допомога Ірану росії дуже болюча для України: дрони-шахеди завдають істотного клопоту системі ППО та енергетиці, на порозі поставки ракет і нової партії безпілотників.
“Нам важливо говорити як так сталося, що ця велика країна волею випадку загнана в орбіту росії. Проти неї багато років застосовуються санкції. Хоча дивна ситуація – навіть ворог Ірану Ізраїль теж не надто нас підтримує, часто грає на руку москві. Важливо зрозуміти чи можна змінити ставлення Ірану до України хоча би на нейтральне. росія без допомоги Ірану, Білорусі, Китаю, КНДР приречена на поразку і тому необхідно виключити хоча б когось з цих союзників на цій великій шахівниці”, – стверджує Юрій Сиротюк.
Експерт відмітив, що Іран має великий досвід успішного мілітарного впливу, адже в Ємені, допомагаючи хуситам, іранці змогли завдати втрат технологічній коаліції арабських держав. Успішні відомі операції Корпусу стражів ісламської революції закордоном. Очевидно, в країні йде боротьба не лише з опозицією, але й всередині правлячої еліти, частина якої незадоволена суцільним домінуванням інтересів Корпусу ісламської революції, ідеологія та практика яких насамперед лежить в регіональній шиїтській революції, для якої населення Ірану – просто паливо.
Слід працювати просвітницьки, пояснювати справжні інтереси як іранському народу, так і елітам на рівні не публічної дипломатії. Перед західними союзниками теж слід поставити питання – треба налагоджувати відносини з владою, або пришвидшувати революційні події. Бо нові поставки для росії – справа кількох місяців.
Юрій Олійник, керівник дослідницьких програм НАЦ “УССД”, кандидат політичних наук, наголосив на важливості осмислення процесів в Ісламській Республіці Іран. Туреччина має з одного боку ворожі (ситуація в Сирії), з іншого боку частково партнерські відносини з Тегераном, намагаючись зберігати баланс інтересів. Але розвиток ідей Тюркського світу вдаряє по Ірану – як через чисельні меншини, починаючи з азербайджанської, так і тисячолітню історію, коли тюркомовні завойовники і кочовики завойовували і управляли землеробами-персами.
З іншого боку, дружній Іран потрібен Україні як частина помісту до півдня, Індійського океану від Балто-чорноморського простору. Про це говорив ще Юрій Липа.
Іран – це 80 мільйонна держава, економіка якої за деякими оцінками входить в топ-20 країн. Активно розвивається промисловість і наука, свідчення чого – експорт безпілотників та військової техніки. Однак ресурсів недостатньо для домінування в регіоні. Починаючи з 2010-го, Іран активно бере участь у подіях в Сирії (на боці Асада), Ємені (підтримує хуситів), Іраці (перебирає вплив США через маніпуляції шиїтською більшістю). Але витрати на військову та економічну підтримку стількох союзників виснажують бюджет, рівень життя падає. Це важлива причина активізації опозиційних рухів, які поступово хвилеподібно розгортаються ще з 2019 року, досягнувши піку зараз за рівнем активності та часової тривалості.
Попри шиїтську більшість, на заході та південному сході країни проживає багато сунітів, які належать до неперських народів – курдів, лурів, арабів, белуджів. Найбільше меншина на північному заході – азербайджанці. Саме в етнічно відмінних районах найактивніші опозиційні рухи, що може свідчити, про те, що зараз економічний протест накладається на етнокультурний.
Вагомий фактор – невизначеність політики Заходу, і зокрема США: то за Обами і раннього Байдена йшло потепління відносин, то за трампа ставили на Саудівську Аравію та ОАЕ. А останні відчувають поряд з Іраном чи не більшу небезпеку від експансії Туреччини, що до речі поряд з своїм другом Катаром увійшли в коаліцію Рамштайн. Не дивно, що Саудиди намагаються зберегти відносини з росією. Водночас і араби, і турки, і США бояться колапсу і громадянської війни, дефрагментизації багатоетнічної 80-мільйоної держави, хоча б через потік біженців та хвилю нестабільності.
Можливо, Іран приділяє таку допомогу росії ще й через поради “старшого брата” – КНР, яка не хоче напряму підтримувати рф.
Для нас цікаво теж, що росія з експериментами на зразок ПВК “Вагнер” намагається повторити успіх КСІР як силової структури, що контролює країну, але рівень контингнету, це не дозволяє зробити.
Анатолій Максимов, аналітик-міжнародник, спеціаліст з питань Східної Азії та Перської затоки, підсумував, що протести в Ірані позбавлені координації, перетворюючись в окремі регіональні рухи з різними інтересами, та спалахами насилля.
Експерт зауважив, що епізодичні виступи йшли з 2019 щороку, особливо після ковіду, спровоковані зростанням цін на фоні санкцій. Варто згадати ситуацію коли поліція вбила молоду жінку за вихід на вулицю без хіджабу, що спровокувало протести, які переросли у партизанську боротьбу з КСІРОМ, релігійними лідерами, суддями, яких періодично вбивають. З іншого боку є публічні страти простестувальників, які ще раз активізували протести. Режим Аято не зміг врегулювати це, то звернувся до росії. Надалі співробітництво між ними можливе по ядерному статусу, ВПК.
Щодо зміни режиму, то було відмічено, що ситуація радикально не зміниться без підтримки світу, що може затягнутися надовго і перерости в громадянську війну, що погано для регіону (Іран величезна країна під 800 млн населення). Або протести утоплять в крові і Іран перетвориться на ще більшу диктатуру. З іншого боку, напруга з Заходом пришвидшує роботи над ядерною бомбою, регулярні провокації в Перській затоці.
На запитання, що в України проблем з Іраном не було і вона стала заручником геополітики Заходу Анатолій Максимов відповів, щоУкраїні складно вести переговори після збиття нашого Боїнга, за що іранці не визнають провини. Але вони можливі на рівні непублічної дипломатії та потрібно доносити думку як Іран впливає на хід війни і що він відповідатиме за це як росія і Білорусь. Загалом Іран не варто ігнорувати. Захід надто мало робить для підтримки чи вгамування протестів. В Ірані переважає стихійний протестний рух і важко визначити лідера для комунікації. Також навіть якщо режим мулл впаде, напевне до влади прийде хтось з генералів КСІР, і краще не стане.
Разом з тим, Іран дає росії досвід обходу санкцій. Ракети певне передадуть, хоча говорять про Fateh (до 300 км дальність), а не Zolfaghar (до 700 км). Та ситуація може змінитись.
Потрібна робота з союзниками, нові санкції і більш жорсткий нагляд за торгівлею Ірану, дивитись на що Іран обмінює нафту, починаючи від Венесуели.
Також необхідно працювати з арабськими країнами на Аравійському півострові, тому що там великий вплив в Саудівській Аравії, ОАЕ. Там майже не має впливу, крім Катару, але там специфічний режим.
Врешті завдання – зупинка програм ракет та розробки безпілотників (того, що передають росії – ще не найновіше).
Leave a Reply