2 липня 2023 року у Львові відбулася експертна дискусія на тему “Філософія української перемоги” за матеріалами книги “Х Бандерівські читання”.
На початку дискусії з побажаннями плідної роботи звернувся Юрій Сиротюк, директор НАЦ “Українські студії стратегічних досліджень” Під звуки вибухів з околиць давнього козацького українського міста Бахмут, військовослужбовець, на сьогодні молодший сержант 5 окремої штурмової бригади, сказав:
«Повірте Україна як найбільша географічна країна в Європі може бути або великою або ніякою. Ми не звикли до цього, ми звикли жити в посткомуністичній державі, кордони якої визначені окупантами. Ми звикли жити в державі де українці мають міні прав і дуже багато обов’язків, в державі де керують чужинці і, коли українець досягає будь-яких результатів, це викликає велику істерику. Але повірте, після цієї російсько-української війни, яка неодмінно має закінчитися на руїнах Кремля і, яка неодмінно має привести до розвалу російської імперії, Україна має стати геополітичним і політичним лідером між Європою і Азією, буфером, щитом Європи».
Також він зауважив, що Україна зараз – моральний лідер світу, але вона має залишатися також ідейним лідером. Світ, на жаль, заблукав, світ втратив своїх християнські, європейські героїчні цінності і живе, особливо європейська частина, з метою самозадоволення, з метою якихось матеріальних потреб. Європа забула ким вона була, забула місію, візію, цілі які вона несла. І українська Перемога в цій війні – це ще шанс відродитися Європі, відродити справжні християнські цінності, справжню українську ідентичність, ідентичність переможців.
Доєднався до дискусії з фронту і Михайло Галущак, кандидат історичних наук, діючий військовослужбовець ЗСУ. Він звернув увагу, що не варто плекати надій, що ця російсько-українська війна стане «останньою», як були вже «останніми» Перша світова і Друга. Боротьба зла і добра триватиме завжди, питання лише у тому, з ким ти і яка твоя участь? Важливим аспектом підготовки до наших майбутніх протистоянь стане засвоєння уроків історії, адже розуміння минулого дає можливість усвідомити сьогодення.
Ірина Фаріон, доктор філологічних наук, професор катедри української мови Національного університету «Львівська політехніка» критично ставиться до світоглядових змін у суспільстві та спостерігає зміну однієї мовної залежності – московської на англійську.
Як стверджує мовознавець, статус англійської мови набуває значення фактично другої державної, хоча жодна європейська країна цій мові не надала жодних законодавчих преференцій. Якщо цю мову і використовують поряд із державною мовою, то в колишніх колоніях Великої Британії. А завдяки ініціативам 28 червня в третьому тисячолітті з’явився шанс стати колонією українцям.
«Всі 32 роки нашої незалежності – це не є доконечна незалежність, це гібридний стан існування суспільства, тому цілком зрозуміло, що зараз ми отримали повний гібридизм у всіх царинах життя, починаючи з гуманітарного чинника, який найважливіший, тому що він є духовним, і закінчуючи чинником економічним».
«Не може зденаціоналізована маса збудувати потужної економічної держави», тому зараз все робиться, щоб ми не перестали бути зденаціоналізованою масою. Вони вже не можуть нас сьогодні збити московським язиком, а через англояз обов’язково можна нейтралізувати силу українського духу», – каже науковець.
Також Ірина Фаріон у своєму виступі наголосила на крахові моралі та превалюванні в нас концепції, котра підриває наше національне «Я» і яка виходить з трьох слів – свободи, рівності, братерства, які витягнуті на поверхню Французькою революцією і закінчилися для нас гільйотиною у ХХ ст. Їм потрібно протиставити інші три слова, посили та максими: ієрархія, дисципліна і відповідальність».
Микола Посівнич, історик, голова БФ «Літопис УПА» навів слова Василя Кука про те, що нам треба діяти розумно, або по бандерівськи, щоб про Степана Бандеру 1 січня згадували і у Варшаві, і в Москві і в інших столицях. Він відмітив, що як і 30 червня 1941 року нас завжди не було багато. Одиниці завжди творили історію, так і зараз маємо 1-2 активних відсотки. І навів приклад про те, що бандерівці поряд з петлюрівцями були найуспішнішими тому, що вони творили продукт. А в наш час бракує такого продукту – україномовного, інтелектуального, модерного.
Андрій Холявка, історик, політичний аналітик розкрив взаємовідносини між нашим онтологічним противником – москвою і колективним Заходом. Елементарне завдання безпеки України – робити все, щоб цієї імперії не стало. Коли ми відмотаємо події останніх 30 років, ми побачимо що наші союзники були на диво єдині з нашими ідеологічними ворогами. Доктрина роззброєння України починалась з ядерного роззброєння. Якби Україна мала ядерну зброю, вона б ніколи не допустила такої ситуації.
Андрій Міщенко, політичний аналітик висловив бачення майбутнього України і запропонував три напрямки: деконструкція рф, опертя на власні сили і військовий союз.
Насамперед деконструкція рф є вимогою ХХ ст і сучасності. Основним завданням в даному питанні є вибити з голів союзників ідею неподільності росії, адже вони заперечують все те що декларують – свободу людини, свободу нації, заперечуючи сотням народів, які окуповані рф на розвиток. Опертя на власні сили означає, що нам союзник не диктує як нам використовувати власні сили. Союзники не дають нам померти, не дають програти війну, але не дають її виграти.
Про військові союзи потрібно ставити питання вступу в НАТО, так і укладати союзи з окремими державами – Британією, США, Німеччина, Франція, Японія, Південна Корея, а також Скандинавськими країнами (Балто-Чорноморський союз). У внутрішніх питаннях важливо звернути увагу на національну освіту, демографію, адміністративну реформу і ринок землі.
Олександр Чупак, керівник економічних програм Українських студій стратегічних досліджень наголосив, що економічний розвиток – це не мета, а засіб. На даному етапі, забезпечення сильної держави та армії, аби перемогти у війні. У віддаленій перспективі – для формування умов, в яких українська нація працюватиме і буде відтворюватись. Роль держави та індивідуальна свобода мають бути збалансовані для забезпечення ефективного використання економічних ресурсів. І найбільш дієвим методом цього залишається економічний націоналізм.
Йосиф Ситник, доктор економічних наук, завідувач катедри МПА Національного університету «Львівська політехніка» проаналізував стратегії відновлення України, які розглядаються на міжнародному рівні. «Тут ми в цих стратегіях не бачимо українського національного інтересу, української вигоди. Українець в першу чергу має стати власником майна, а в нас готують українського колгоспника. А розпорядником продукції і прибутку стане іноземний інвестор. Те ж стосується і промисловості. Вони хочуть користуючись іноземними коштами відновити приватизовану енергетику і металургію, збільшити вироблення енергії для експорту за кордон, але кошти і прибуток осядуть на Кіпрі.
Нас лише бачать як сировинну складову у європейській економіці. Світу потрібна слабка і ресурсна країна, яка буде додатком до великого заможного життя великих країн світу.
Юрій Олійник, керівник дослідницьких програм Українських студій стратегічних досліджень підкреслив, що закріплення Перемоги слід забезпечити (цитуючи заяви політиків США), щоб з території росії ніколи не виходило загрози для сусідів. А це неможливо при проміжних результатах, коли москва змушена буде змиритись з програшем, відповзе, заліковуючи рани, для акумуляції ресурсів. І через 10-20-30 років знову піде в наступ. В саму природу московської державності з 15 століття (доби Івана Третього) закладений імперсько-месіанський принцип і прагнення до зовнішньої експансії. Тому позірна демократизація не зможе перебити ці ментально-політичні патерни.
Зможе їх усунути лише остаточне позбавлення серцевини імперії – москви та околиць – властивостей економічного та культурного центру, дефрагментизація постросійського простору на дрібніші етнодержавні утворення та його включення в альтернативні регіональні проекти.
Не можна пускати процес розкладу імперії у “вільне плавання”, надто велика багатовікова інерція. Необхідна зовнішня координація з боку сили, яка глибоко розумітиме структуру московського проекту та його слабкі й сильні сторони. І такою силою об’єктивно може виступати лише Україна. З одного боку, через саму ґенезу московського проекту та довгу історію взаємовідносин з ним. З іншого, через близькість і життєвий інтерес у забезпеченні успіху, неможливість йти на компроміси, на які можуть поступитись заради короткочасних інтересів західні союзники, заради економічних вигод чи збереження нібито потенційної противаги Китаю.
Павло Радь, переможець конкурсу X Бандерівських читань проаналізував демографічні проблеми та шляхи їх вирішення: «Варто виділити такі кроки, націлені на уникнення демографічної катастрофи в умовах мирного післявоєнного часу: перш за все, варто впровадити програми підтримки сімей, які передбачатимуть збільшення виплат, особливо у випадку народження третьої чи четвертої дитини, а також зниження податкового навантаження на такі сім’ї.
Інший вектор роботи полягає у впровадженні доступних іпотечних кредитів для молодих сімей, що особливо актуально для осіб, які були вимушені покинути свої домівки через війну; установленні пільгового оподаткування на дитячі товари, що зменшить видатки на утримання дітей; створенні необхідної інфраструктури по догляду за дітьми, яка буде ефективною і доступною».
В рамках заходу також пройшов волонтерський збір на український БПЛА “Хобіт-v1” для 110 окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка, які вже більше року тримають Авдіївку.
Leave a Reply