Економічна політика Трампа – нова угода в Північній Америці

Олександр Чупак, студент бізнес-адміністрування

Селкірк коледжу (Канада), аудитор Grant Thornton

Підписана 30 листопада головами країн Угода між Сполученими Штатами, Мексикою та Канадою (United States-Mexico-Canada Agreement, USMCA) є новим комплексним торговельним договором між північноамериканськими країнами, укладеним на зміну NAFTA (North American Free Trade Agreement).

Утворення зони вільної торгівлі між трьома країнами Північної Америки було однією з програмних положень президента Рональда Рейгана, який дотримувався політики вільного ринку та економічного консерватизму. Остаточний варіант угоди був підписаний лідерами держав у 1992 році й ратифікований та оформлений у 1994. У статті 102 NAFTA визначалися цілі документу:

• скасування торговельних обмежень та сприяння переміщенню товарів та послуг між країнами;
• сприяння чесній конкуренції;
• створення можливостей для інвестування;
• захист прав інтелектуальної власності;
• упровадження процедур регулювання торговельних суперечностей;
• забезпечення умов для подальшої тристоронньої співпраці для розширення взаємних вигод.

Увесь час від заснування NAFTA була найбільшою вільною економічною зоною світу за обсягом ВВП. Її головним геополітичним досягненням було створення противаги економічній силі Європейського співтовариства та пізніше Китаю. Також важливим було зменшення залежності країн Північної Америки від природних ресурсів, що імпортувалися із Близького Сходу (особливо в контексті нафтової кризи 1970-х). До цього можна додати пожвавлення інвестиційної активності, зниження вартості ресурсів, розширення мережі постачальників для національних підприємств, підвищення ефективності державних видатків тощо.

З іншого боку, кожна з країн-учасниць зазнала негативного впливу NAFTA. США втратили 500-750 тисяч робочих місць, що переїхали до Мексики (майже 80% – виробничі галузі). Мексика втратила близько 1,3 мільйона робочих місць у сільському господарстві, оскільки її компанії не могли конкурувати з виробниками США, які забезпечувалися бюджетними субсидіями. Також Мексика зазнала погіршення умов навколишнього середовища через використання американськими підприємствами шкідливих речовин. Країни були змушені переглянути багаторічні національні виробничі стандарти.

Загалом, за різними оцінками, вигоди від NAFTA суттєво переважали недоліки.

Рушійною силою, що призвела до початку переговорів про нову угоду, стала зміна зовнішньоекономічної політики США після набуття Дональдом Трампом повноважень президента країни. Необхідність зміни умов або навіть розірвання NAFTA була одним із основних пунктів його передвиборчої кампанії. На думку Трампа, причинами для цього були:

• несправедлива тарифна політика Канади та Мексики відносно США (зокрема, щодо сільськогосподарської та автомобільної галузей);
• вільна мобільність капіталу, що спричиняла передислокацію промисловості до місць з нижчою вартістю робочої сили (особливо до Мексики);
• проблеми захисту інтелектуальної власності, недостатні міграційні обмеження, екологічне регулювання тощо.

Хоча Мексика й Канада не бажали змінювати попередню угоду, зрештою їм довелося піддатися тиску через високу залежність від торгівлі зі США (частка експорту обох країн до Штатів за останній рік склала близько 75% від загального обсягу експорту). За умови повного розірвання угоди відносини регулювалися б правилами Світової організації торгівлі, що призвело б до значного зростання тарифів та введення обмежень.

Нова угода (USMCA) регулюватиме обсяг торгівлі близько 1,2 трильйона доларів США. Основними змінами, порівняно з NAFTA, є:

1. Автомобілі мають бути на 75% вироблені із запчастин північноамериканського походження для уникнення імпортних мит (раніше було 62,5%). Це стимулюватиме виробництво автомобілів на території країн-підписантів. Така ж норма вводиться щодо 70% сталі та алюмінію.
2. 40-45% автозапчастин мають бути виробленими працівниками з оплатою праці не менше 16 доларів США. Це має сприяти поверненню автовиробників до США.
3. Канада має суттєво знизити імпортні тарифи для молочної галузі США, що потерпає від перевиробництва і низьких цін.
4. Усувається норма щодо пропорційного розподілу енергоносіїв. Наприклад, якщо Канада зменшить видобуток нафти, це не призведе до зміни обсягу експорту до США чи Мексики.
5. Угода може бути переглянута кожні 6 років, а умови угоди втрачають силу кожні 16 років, якщо не будуть продовжені.

Підписання угоди означило частковий відхід великих економічних партнерств від стратегії лібералізації зовнішньоекономічних взаємин. Навпаки, відбувся крок у напрямку протекціонізму, за якого члени партнерства вживають захисних заходів як відносно інших країн, так і відносно один-одного.

Хоча шлях до USMCA супроводжувався атмосферою взаємної недовіри, її підписання стало полегшенням для партнерів США: передусім тому, що радикальних змін не відбулося. Також це стало позитивним сигналом для інвесторів, які отримали тимчасову гарантію відсутності економічних протиріч на континенті. З іншого боку, експерти вказують на втрачені можливості щодо включення в угоду інших секторів економіки, таких як телекомунікації.

Тепер угода має бути ратифікована парламентами країн до 2020 року. І якщо Канада й Мексика мають зробити це безперешкодно, то адміністрація Трампа може зіткнутися з проблемою нової демократичної більшості в Палаті представників Конгресу. Демократи, які критикували USMCA на етапі переговорів, можуть висунути вимоги до зміни певних умов договору.

Досвід країн Північної Америки може стати цінним для України, що наразі перебуває в процесі поглиблення економічної співпраці з Європейським Союзом. Якщо навіть США, найпотужніша економіка світу, вбачає за доцільне економічно захищатися від країн-сусідів, очевидно, відносно слабка Україна також має подумати про загрози вільної торгівлі.