Після перших Бандерівських читань, які ми планували з надією зробити періодичними, наступила кривава розвʼязка подій на Майдані.
А водночас, російсько-українська війна.
Мій помічник став командиром другого добровольчого батальйону НГУ.
Фронт поглинув.
Спершу підтримка добровольців.
А в грудні 2014 року після закінчення повноважень члена комітету з національної безпеки, приєднався до добровольців і сам.
На відкладену заначку купив глушник до автомата, взяв свій зареєстрований карабін, одягнув бундес, захопив подаровану Уляною Супрун натівську аптечку і подався добровольцем у окрему добровольчу чоту «Карпатська Січ» у селище Піски під Донецьком до Олега Куцина.
І от десь на початку 2015 року несподівано прорізався дзвінок.
Незнайомий голос запитав чи будуть у 2015 році Бандерівські читання.
Ніхто не тягнув за язика казати, що вони мають бути періодичними.
Довелося виконувати обіцяне.
Жодних коштів на проведення заходу не було.
Але був хороший товариш, нині офіцер збройних Сил Богдан Галайко, а тоді директор науково-дослідного інституту українознавства.
Тема виринула сама.
Яку омріяну Україну ми хочемо мати.
Назвали це так “Якою має бути Українська Самостійна Соборна Держава в ХХІ ст”.
А тоді подумалося що без вирішення болотяного питання нічого не буде.
Тому до теми добавили ще й «питання Москви»
Захід відбувся як і попереднього року 2 лютого в Києві в Науково-дослідному інституті українознавства.
Захід був приурочений 85-й річниці створення Організації Українських Націоналістів та 105-й річниці з дня народження Степана Бандери.
Відкрили читання співорганізатори заходу – президент Науково-дослідного інституту українознавства, кандидат історичних наук Богдан Галайко та я Юрій Сиротюк директор Недержавного аналітичного центру “Українські Студії Стратегічних Досліджень”, народний депутат України VII скликання, на той момент доброволець «Карпатської Січі».
Вперше Науково-дослідний інститут українознавства відвідав Міністр освіти і науки України, доктор філологічних наук, професор Сергій Квіт, який привітав учасників ІІ Бандерівських читань.
У вступному слові Богдан Галайко зазначив: “Як і в ХХ столітті, сьогодні продовжується боротьба ідей та ідеологій, відбувається світоглядова війна, ґрунтована на пропаганді та інформаційних зламах. Як і 75 років тому ми змушені боронити нашу державність. Покоління С. Бандери, що пережило важкі бої УГА, втрату української державності (ЗУНР), відчуло польську окупацію, різноманітні національні переслідування та утиски, вбачало у війні можливість відновлення української самостійної державності. Сьогодні українці на сході захищають свою територію, свою соборність, свою націю і врешті свою державність від того ж ворога. Сьогодні на Донбасі спостерігаємо фактично етнічні чистки українців, переслідування за національною та конфесійною ознакою. І молоде покоління українських патріотів повинно знати досвід попередників.
Довший час довкола Степана Бандери творились і нашаровувалися різні міфи.
Одні глорифікували його, інші демонізували. Сьогодні наше завдання максимально об’єктивно висвітлити діяльність особистостей, що дійсно стали асоціюватися з певною добою, стали символами боротьби, і сьогоднішні читання є черговим кроком до цього.
«Вже у 1930-50-х рр. націоналісти добре розуміли наскільки важливо боротися за думки і світогляд кожного українця. С. Бандера до того часу, як обійняв посаду крайового провідника, очолював референтуру з агітації та пропаганди в ОУН, боровся за право навчання рідною мовою («шкільна акція» 1933р.).
Сьогодні, через відсутність гуманітарної політики української влади на Донбасі протягом 23 років, бачимо чимало проблем. Коли пропагуються ідеї «Русского міра», саме українознавство та українознавчі студії стають дієвими чинниками у боротьбі з ними.
Тому важливо використати кожний момент для розбудови української державності, посилення держави зсередини, де б українці дійсно почували себе господарями, мали гідне життя і, водночас, що би з нами рахувалися належним чином на міжнародній арені.
Націоналізм вплинув на розбудову державностей практично в усіх країнах Європи. Сьогодні, мабуть, як ніколи важливо, використовуючи момент, провести реформи в країні та не втратити національної складової. Тому необхідно відстоювати питання єдиної мови, церкви, збереження моральних та ціннісних орієнтирів, родинних та національних традицій», – підсумував Б. Галайко.
Президент Недержавного аналітичного центру «УССД» Юрій Сиротюк наголосив: “Розпочату на Майдані Революції гідности не було завершено. Це має бути національна революція, завершенням якої буде становлення національної держави. Саме на цьому слід сконцентрувати всі зусилля в умовах війни, в якій перебуває Україна. Адже це священна війна, з якої має постати Українська самостійна соборна держава.
Історія вимагає від нас розірвати зв’язки із Путіним і Московією у всіх просторах.
Має стояти розділ на грані двох світів – українського та російського. Маємо раз і назавжди відокремитися від Кремля та розвивати українську свідомість”.
У своєму виступі міністр освіти і науки Ураїни Сергій Квіт зазначив: «Я хочу вас привітати в стінах Інституту українознавства, які належать до сфери управління нашого Міністерства освіти і науки України, і я думаю що ці читання, які вперше відбулись рік тому, стануть регулярною науковою конференцією, і кожен рік може давати якийсь певний наголос на тому найголовнішому, що нас цікавить.
Як бачимо, сьогодні стоїть тема питання Москви.
Очевидно, що одним із великих здобутків нашого визвольного руху в тому, що він був принципово антиімперським.
Ми бачимо, що ім’я Степана Бандери сьогодні вживається не тільки в українському контексті, але й в контексті цілої антиімперської боротьби з московським режимом. Нам важливо дослідити глибше постать Степана Бандери. Я не думаю, що ми повинні до Степана Бандери ставитися лише як до символу, тому що це була реальна людина, яка прожила надзвичайно напружене життя. Я мав нагоду, навчаючись у Мюнхені в середині 90-х років, спілкуватися з багатьма людьми, які знали його особисто, його характер, думки. Відвідавши Міттенвальд, де був табір для так званих переміщених осіб після закінчення Другої Світової війни, я чув спогади про його зустрічі зі своєю родиною. Тобто є багато таких речей, які треба просто зібрати і опрацювати з наукової точки зору. Другий великий пласт – це його політика, і третій – це та спадщина, яка реально залишилась, і яка найбільше сприймається зараз на слух і також стала символом. Тому я хочу, щоб кожен рік проведення Бандерівських читань додавав нам, нашій науці і нашій політиці щось нове».
Учасників читань привітали також Голова Всеукраїнського об’єднання “Свобода” Олег Тягнибок, Представник ОУН (р) Віктор Рог, Голова ОУН – Богдан Червак.
Значну увагу привернули виступи віце-прем’єр-міністра України у 2014 р. Олександра Сича «Визвольна концепція ОУНр і сьогоднішня російсько-українська війна», співзасновників Науково-ідеологічного центру імени Дмитра Донцова Олега Багана «Геополітичні візії в теорії українського класичного націоналізму і сучасність» та Петра Іванишина «Ідеологічні основи української державності», народного депутата України VII та VIII скликань Андрія Іллєнка «Український націоналізм на сучасному етапі», народного депутата України VII скликання Ірини Фаріон «Степан Бандера: про природу московського чинника у геополітиці» та ін.
Нинішній голова Організації українських націоналістів Богдан Червак підкреслив: “Український націоналізм є надзвичайно
актуальний, оскільки він мобілізує людей на збройну боротьбу із окупантами. О очевидно, що постаті Організації українських націоналістів – полковник Коновалець, полковник Мельник, Степан Бандера – і символізують цю ідеологію, цю ідею, яка в екстремальній ситуації зняти підняти людей на збройну боротьбу.
Відстрілявшись на других бандерівських читаннях у повернувся на фронт.
Здавалася завдання виконане. І на цьому все.
Але доповідь Ростислава Мартинюка про ситуацію на болотах стимулювала нас винести «питання Москви» на окремий захід – експертну дискусію «Як нам облаштувати росію», що пізніше вийшла окремою книгою українською та англійською мовами.
А тут ще й Руслан Марцинків запропонував видати матеріали перших і других бандерівських читань окремою книгою. Яку він хотів використовувати як агітаційний матеріал на виборах міського голови Івано-Франківська.
Проти нього працювали грубі грошові мішки Насалик і Шевченко. А Руслан поставив на ідею. І переміг.
З того часу видання ґрунтовної книги стало обовʼязковим фінальним продуктом бандерівських читань.
А презентація кожної книги відбувалася в різних куточках України.
В УССД виросли спеціальні московські студії.
Бандеризація України тривала.
Її навіть не обірвало моє тимчасове увʼязнення в Лукʼянівське СІЗО.
Але це вже інша історія.
Якщо ви хочете щоб я продовжував розказувати історію Бандерівських читань і щоб бандеризація України тривала, – підтримайте проведення XIII бандерівських читань «Мапа національних інтересів України».
Пишіть чи вам цікаві історії бандерівських читань.
І ставайте співтворцями нашого заходу.
Поширюйте інформацію, ставайте волонтерами, донатьте.
Наразі ми зібрали трохи більше двох відсотків з необхідних коштів.
Але переконаний, що всупереч усьому Захід вдасться.
Бандера заслужив бути пошанованим в воюючій країні.
Leave a Reply