Навіть у 2022 ідея воювати до останньої краплі за звільнення усіх українських територій не мотивувала ряд побратимів. У нинішніх реаліях вона не мотивує безліч. Окрім загальної втоми, відіграє роль неконкретизованість цієї ідеї. Загальні плюси від закінчення війни та ліквідації загрози від москалів для українців за реалізації цієї ідеї очевидні.
Чи очевидні конкретні плюси саме від звільнення територій?
Адже багато хто каже, що це звільнення не лише територій, а людей.
Однак, побратими в ЗСУ часто не розуміють, чому вони мають мучитись, калічитись і ризикувати життям заради людей в окупації, багато з яких спокійно її переживають. З них ще багато хто співпрацює з окупантом. Після ж звільнення вони будуть вдавати, як вони чекали ЗСУ.
Я кажу це, як людина, чиє місто окуповане з 2014 року. І пропоную конкретизацію плюсів від звільнення всіх українських територій. Звільнення територій для законослухняних громадян України з мотивуючими плюсами для них. І їх реконструкцію до цивілізованого життя з благами для вірних Україні громадян. З відсилкою на Реконструкцію звільнених від сепаратистів у США у 1865 окремих штатів.
Дуже багато осіб на нині окупованих територіях після звільнення підпадуть під відповідальність за співпрацю з рф чи її маріонетками. Особливо висока кількість таких буде на територіях, окупованих з 2014 року.
На територіях, окупованих з 2022 року було багато більше тих, хто з окупацією не згодився. Долучився до ЗСУ чи інших форм збройного опору окупації, віддав за це життя, свободу чи досі перебуває у підпіллі, або покинув ці території.
Якщо не покинув, то через запуск окупаційного механізму тоталітарного режиму рф, довести, що їх примусили йти на співпрацю з окупантом, зможе багато людей.
На територіях України, що окуповані рф до 2022 року, менший відсоток тих, хто не згоден з окупацією та/або виїхав. І окупаційний механізм запускався там етапами, набувши повністю репресивної форми у 2018-2020 роках.
Наприклад, до 2018 виїхати/заїхати в ОРДЛО, в тому числі з товарами, було нескладно, втручання в дрібний бізнес почалось з 2015, обмежень на діяльність в ОРДЛО через громадянство України не було до 2020, не було і примусового призову до військових формувань ОРДЛО до 2020, до 2016 навіть обліку військовозобов’язаних. Навпаки долучитись до окупаційного репресивного апарату заманювали бонусами. А відповідальності за більшу частину форм такого долучення в законодавстві України не було закріплено до 2022. Тому більша частина населення на окупованих рф з 2014 територіях України влипло у співпрацю з окупантом до 2022. У моєму рідному місці, на мою оцінку, це не менше 85% населення.
Законодавство України передбачає конфіскацію майна як одну з форм несення відповідальності за співпрацю з окупантом. Так згідно статті 111/1 «Колабораційна діяльність» Кримінального Кодексу України (ККУ) конфіскація майна передбачена як форма несення відповідальності у 6 з 8 випадків такої діяльності. Передбачена конфіскація майна і згідно статті 111 «Державна зрада», статті 111/2 «Пособництво державі-агресору», і одним з 2 випадків згідно статті 4362 «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників».
Якщо застосувати ці статті ККУ до всіх, хто здійснив описані в них злочини проти України та її громадян, до відповідальності можливо притягнути гігантське число осіб. Особливо на територіях України, окупованих до 2014. При цьому буде конфісковано гігантську кількість майна. Більшість з нього стратегічної цінності не несе, тож держава Україна зобов’язана буде його приватизувати через аукціони.
Навіть, якщо громадянин України на окупованій території не йшов на співпрацю з окупантом, а просто взяв громадянство рф, це створює ймовірність втрати ним майна на користь України та вірних їй громадян. Як вказано у статті 19 Закону України «Про громадянство»: «Підставами для втрати громадянства України є: 1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття».
До переліку винятків про втрату громадянства не потрапляє набуття громадянства держави-окупанта в окупації. Навіть у разі прийняття законопроєкту 11469 про множинне громадянство ним передбачено у пропонованій статті 5-1 до Закону «Про громадянство», що множинне громадянство не допускається до осіб з громадянством держави-агресора. Пункт 6 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» затверджує, що «примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України».
Тож, якщо громадянин України, що перебував в окупації й отримав там громадянство рф, не зможе довести, що він отримав його примусово, він втратить громадянство України. І втратить ряд соціальних пільг та отримає купу обмежень на володіння чимось в Україні, тим більше як громадянин рф. Такій особі треба буде економічно протриматись до відновлення громадянства України, ще якщо він не вчинив злочинів проти України. Тому для економічного виживання в цей час з великою ймовірністю такі особи будуть готові продати свою власність на будь-яких умовах. І працювати на будь-яких умовах теж.
Перелік основних економічних ресурсів, які з високою ймовірністю вивільняться за звільнення окупованих територій.
Територій, окупованих з 2014 року. Адже на територіях, окупованих з 2022 чимала частина законних власників не пішла на співпрацю з окупантом, протидіяла їй, виїхала та веде активну діяльність на підконтрольній території чи закордоном. Тож, прогнозую, більша частина економічних активів там буде повернута законним власникам і не буде конфіскована в разі звільнення. Не те на територіях, окупованих з 2014 року. Там більша частина законних до 2014 року власників пішла на співпрацю з окупантом або вже не діє. І власність втратить. В переліку цієї власності не наводжу підприємства. Адже багато з них вже пошкоджені бойовим діями або захаращені окупантами. Та і можуть бути пошкоджені при боях за їх звільнення. Природні ж активи нікуди не дінуться.
Серед них поклади таких копалин, як:
· Природний газ (в районі с. Тарканкут, с. Задорне, с. Чорноморське Євпаторійського району, с. Первомайське Курманського району, м. Джанкой, Керченського району АР Крим),
· Залізна руда (м. Керч АР Крим);
· Кам’яне вугілля (райони м. Донецьк, м. Макіївка, м. Єнакієво, м. Чистякове Донецької обл., м. Хрустальний, м. Антрацит, м. Лутугине, м. Ровеньки, м. Сорокине Луганської обл, Бахчисарайський район АР Крим. Варто враховувати, що в більшості з цих місць для видобутку вугілля необхідна наявна у робочому стані шахта з допоміжною інфраструктурою, витрати на яку будуть компенсуватись прибутками зі здобутого вугілля. У моєму рідному м. Лутугине Луганської області шахта була захаращена за час окупації аж до закриття орієнтовно у 2016, вугільний пласт її зношений попередніми видобутками. Відкривати її після звільнення нерентабельно, обсяги видобутого вугілля не покриють витрат на її відновлення. Але рентабельно відновлювати виробництво, наприклад на шахтах у с. Білоріченський та с. Біле в районі мого рідного міста. Ці шахти працювали зі значними обсягами здобутого вугілля та з потенціалом його подальшого видобутку як мінімум до 2020);
· Будівельна сировина: пісковик (с. Волнухине Луганського району Луганської області), опока (с. Первозванівка Луганського району Луганської області), мергель (м. Амвросіївка Донецької обл., м. Бахчисарай АР Крим), вапняки (м. Докучаєвськ та с. Кальміуське Донецької обл., м. Інкерман Бахчисарайського району та м. Євпаторія АР Крим);
· Гіпс (с. Зеленогір’я Ялтинського району АР Крим);
· Доломіт (м. Кальміуське, с. Оленівка та с. Стила Кальміуського району Донецької обл.,
· Ртутна руда (м. Горлівка Донецької обл.)
· Кам’яна сіль (с. Миколаївка Симферопільський район та район затоки Сиваш АР Крим);
· Великі обсяги сільськогосподарських земель, в тому числі й без власності.
· Курортні та туристичні зони, особливо у АР Крим. Та і на звільнених територіях можливо відкрити туристичні зони, присвячені жахам часів окупації та боям за їх звільнення.
Хто ідеальний кандидат на користування цими багатствами на звільнених територіях?
Ветерани! Вони мають права на безліч пільг для ведення економічної діяльності та силу добитись їх реалізації. Ветеранів чисельно багато і вони організовані. Причому ветеранів з окупованих територій до 2014 року мало. Зі свого рідного міста я знаю про 4, хто у ЗСУ зараз (разом зі мною), і 2, які були за часів АТО, але не зараз. При населенні у 18 тисяч на 2014 рік. У ЗСУ зустрічав 3 уродженців м. Луганськ. І відомо про одного загиблого у 2015 (Тємур Юлдашев). При населенні у 463 287 на 2014. У Лисичанську на 2022 було в 5 разів менше населення (93 340). Але під час захисту України зустрічав 2 побратимів з нього. Один загинув у 2022 році (Марк Селіванов, особисто перетинався з ним у «Карпатській Січі»). Один досі на службі.
Тобто ветеранам родом з окупованих з 2014 територій доцільно кликати побратимів на допомогу для встановлення ладу після звільнення. Благ там на всіх вистачить. Сили потрібно чим більші, тим кращі. Для притягнення до відповідальності всіх зрадників, конфіскації у них майна, організації ефективного функціонування суспільного життя та держави. Особисто я так і зроблю. Я вже закликаю усіх побратимів до рідного міста після звільнення. Я покажу всіх відомих мені зрадників. Разом ми зможемо притягнути цих тварюк, винних у завданих нам москалями муках, до відповідальності за це, в тому числі й майном. Я покладу на це всі сили і практично подякую за будь-яке підкріплення.
Доцільно розділити звільнені території на 2 групи.
Окуповані з 2022. Там військово-цивільні адміністрації можливо призначити, а лад встановити за менший період.
І окуповані до 2022. Там військово-цивільні адміністрації потрібно призначити на 5 років. Це термін для відновлення громадянства тих, хто його втратить за добровільного взяття російського. Звісно за дотримання інших умов (здача іспитів з української мови, історії, Конституції, наявність законних джерел існування, відсутність тяжких злочинів проти України чи людства).
Тільки після проходження усіма особами, що лишились на звільненій території та втратили громадянство (таких буде більшість) такого тесту на гідність до громадянства України там можливо відновлювати цивільне політичне життя. І звісно за відсутності нової активізації рф або масових протизаконних діянь на цих територіях. Аби реконструкція цих територій пройшла так, вигідно для українців, ветеранам доцільно брати активну участь в ній. Масово їхати на звільнені території. Пробиватись до перемоги на аукціонах за приватизацію конфіскованого майна. Та на посади у військово-цивільних адміністраціях та інших органах влади. Пожинати з цих зусиль набагато більші плоди. І доводити представникам влади держави, що їм така активність ветеранів теж доцільна.
Звільнені від москалів території Сходу та Півдня України. Там всі зрадники або в тюрмі, або втекли. Або з втраченим громадянством чи конфіскованим майном, чи забороною на обіймання посад, чи всім водночас, аби дотягнути до пробачення від держави Україна та можливості відновитись в її громадянстві, готові працювати ким завгодно.
Працювати на ветеранів. Ветеранів, що володіють рядом гектарів землі, видобутків копалин та підприємств. Обіймають посади в адміністраціях. Ветерани, що вишукують та передають органам правопорядку посіпак окупантів. Оточені тими з них, що згодні на будь-яку роботу, аби заслужити новий шанс від України. Ветерани, що підтримають цей порядок на абсолютно законних за українськими та міжнародними стандартами засадах. Ветерани, що відпочивають у своїх маєтках на звільненій землі. Землі, для звільнення якої ветеранам зараз з такими райськими перспективами є мотивація докладати сили.
Олексій Ткаченко, майор, військовослужбовець ЗСУ, експерт Недержавного аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень”
Leave a Reply