У листопаді Україну відвідала чергова місія Міжнародного валютного фонду. Хоча цього разу не було досягнуто згоди щодо збільшення обсягу кредитування, експерти організації провели ґрунтовний аналіз макроекономічної ситуації в Україні й дослідили перспективи деяких законодавчих ініціатив у сфері реформування фінансової системи. Зокрема, 25 листопада на сайті МВФ була опублікована розгорнута доповідь, в якій подано аналіз трьох можливих елементів податкової реформи:
- заміни податку на прибуток корпорацій податком на виведений капітал;
- податкової амністії та її альтернатив;
- методів протидії розмиванню податкової бази і виведення прибутку з-під оподаткування.
Щодо кожного пункту МВФ надав рекомендації, а також описав переваги й ризики різних сценаріїв їхньої реалізації. У цій статті запропонований огляд бачення експертів Фонду і його відповідності політичним настроям в Україні, підготовлений для НАЦ УССД підготував Олександр Чупак, випускник Селкірк коледжу (Канада), аудитор Grant Thornton.
- МВФ не бачить перспектив податку на виведений капітал
Термін «податок на виведений капітал» доволі часто лунав у політичних дискусіях протягом останніх двох років. У березні 2018 року президент Порошенко наголосив на необхідності його введення на зустрічі з підприємцями, а також часто згадував під час передвиборчої кампанії. Говорив про нього і чинний президент Зеленський, дорікаючи Порошенку за невиконану обіцянку. Незважаючи на це, питання досі не було розглянуте у Верховній раді.
Часто податок на виведений капітал (exit capital tax, ECT) помилково ототожнюють із оподаткуванням коштів, що виводяться за кордон. У західній термінології частіше використовується аналогічний термін «податок на розподілений прибуток» (distributed profit tax, DPT), що очевидно краще характеризує сутність податку. Він передбачає оподаткування не загальної суми прибутку (як за умов дії чинного податку на прибуток підприємств), а лише тієї частини, що була розподілена у вигляді дивідендів або інших форм виплати акціонерам. Таким чином, якщо компанія вирішує не розподіляти прибуток між акціонерами, вона не сплачує податки. Варто одразу зазначити, що ініціатива не стосується категорій підприємців, що оподатковуються на умовах спрощеної системи оподаткування.
Головними перевагами податку на виведений капітал МВФ називає простоту і зниження корупційних ризиків: цей податок матиме чітко визначену базу, яку буде фактично неможливо поставити під сумнів, як у випадку із сумою прибутку. Зникне потреба у складних бухгалтерських розрахунках для визначення оподатковуваного прибутку, неправильність суми якого є підставою для санкцій із боку фіскальних органів. У підприємств не буде стимулу до заниження прибутку з метою уникнення оподаткування.
Проте, на думку МВФ, ризиків значно більше, ніж переваг. По-перше, різко зменшиться сума податкових надходжень до державного бюджету. Тут наводиться приклад Естонії, де після заміни податку на прибуток аналогом податку на виведений капітал 2001 року сума надходжень зменшилася від 2% до 0,7% ВВП. Нині Міністерство фінансів України оцінює можливе падіння від 2,63% до 1,4% ВВП (101 мільярд гривень).
Податок на прибуток підприємств має другу найбільшу частку в структурі доходів державного бюджету (після ПДВ) – 10,44% у 2018 році. Оскільки рівень надходжень не відновиться протягом кількох років, Україні доведеться збільшувати боргове фінансування або компенсувати підняттям ставок інших податків чи зборів.
Неоднозначним є і світовий досвід. У згаданій Естонії податок на виведений капітал діє з 2001 року: на відновлення рівня надходжень їй знадобилося 14 років. 2009 року його запровадила Північна Македонія, але у 2014 скасувала, повернувши податок на прибуток у його попередній формі. Приклади Грузії (з 2017) і Латвії (з 2018) досі занадто нові для ґрунтовних висновків. У Грузії, де в 2018 частково функціонували і податок на прибуток, і податок на виведений капітал, дохід бюджету з цього джерела впав на третину.
Простота визначення бази оподаткування не означає простоту адміністрування. На думку МВФ, акціонери будуть схильні уникати оподаткування через приховування своїх доходів: наприклад, деякі виплати будуть відображатися у звітності компаній як операційні витрати, хоча реально йтимуть на особисті потреби власників. Для запобігання цього фіскальні органи будуть змушені відслідковувати і перевіряти кожну готівкову й банківську транзакцію, що потребуватиме значних витрат часу. Особливо непросто буде вести моніторинг за рухом коштів між компаніями, об’єднаними у групи.
Нарешті, МВФ застерігає, що проєкти законів про податок на виведений капітал мають безліч прогалин, які можна буде використовувати для уникнення оподаткування. Якщо їх не усунути, податок може набути форми напівдобровільного (semi-voluntary) внеску.
Виходячи з викладеного, МВФ рекомендує для України таке:
- відмовитися від радикальних змін податкового законодавства;
- зосередитися на вдосконаленні адміністрування чинного податку на прибуток корпорацій і не намагатися вирішити проблеми через запровадження нових податків;
- замість податку на виведений капітал внести зміни до правил податку на прибуток, спрямовані на послаблення податкового навантаження і стимулювання підприємництва.
- Податкова амністія не вирішить проблем
Очевидно, що однією зі значних проблем української економіки років незалежності стало виведення національного багатства за кордон. Дохід від інвестованого в іноземні активи капіталу майже ніколи не декларувався українськими суб’єктами господарювання, а тому не давав надходжень до державного бюджету України.
Останнім часом, зокрема, у риториці представників партії «Слуга народу», йшлося про способи стимулювання повернення капіталів з-за кордону (репатріації активів). Часто лунали заяви про наміри провести податкову амністію. Так, голова фінансового комітету Верховної ради Данило Гетманцев у серпні пропонував амністію у вигляді звільнення від відповідальності за кількома статтями Податкового кодексу і сплати її учасниками 2,5-5% від вартості повернутих активів.
Однак МВФ оцінює перспективи податкових амністій негативно. На думку експертів установи, вони негативно впливають на загальну культуру сплати податків, оскільки дають перевагу одним суб’єктам перед іншими. Більше того, перевага надається не тим, хто справно сплачував до бюджету, а тим, хто порушував закон. Відповідно, це може негативно позначитися на динаміці податкових надходжень у майбутньому.
Натомість у МВФ пропонують розробляти механізм програми добровільного декларування (Voluntary Disclosure Program). Її відмінністю від податкової амністії є те, що суб’єкт господарювання не позбавляється податкових зобов’язань; він має бути звільнений від кримінального переслідування за певними статтями, але буде змушений погасити заборгованість перед бюджетом. Такий підхід є справедливішим стосовно доброчесних платників податків. Таким чином, подвійна вигода від податкової амністії (звільнення від кримінального переслідування і податкового зобов’язання) змінюється лише звільненням від кримінальної відповідальності.
Незважаючи на наявність різних підходів, не можна впевнено сказати, що один із них гарантовано забезпечить ефективне повернення активів. Українському уряду потрібно ретельно проаналізувати, який із них дасть змогу максимізувати як темпи репатріації, так і довгострокову вигоду для національної економіки.
- Контрольовані іноземні компанії
Останній пункт доповіді стосується протидії розмиванню податкової бази і виведення прибутку з-під оподаткування. Тут МВФ дає рекомендації для посилення контролю за іноземними компаніями, що контролюються українськими платниками податків. (controlled foreign companies, CFC). Ці компанії часто зареєстровані в юрисдикціях із низьким рівнем оподаткування (офшорах) і використовуються для уникнення сплати податків.
Схема має такий вигляд: український платник податків, що має частку в іноземній компанії, передає цій компанії право бути бенефіціаром пасивних доходів (відсотків від інвестицій, дивідендів тощо). Дохід оподатковується за кордоном, а потім повертається назад у вигляді виплати акціонеру. Однак цю схему неможливо втілити, якщо акціонер володіє істотною часткою компанії – 25% або більше. Проблема в тому, що ця цифра є занадто великою, і платники податків можуть розподіляти доходи, маючи менші частки. МВФ рекомендує знизити їх мінімум до 10%.
Таким чином, у доповіді Міжнародного валютного фонду окреслені важливі напрямки реформування фінансово-податкової системи України. Удосконалення або заміна податку на прибуток корпорацій, стимулювання повернення активів українців з-за кордону і вдосконалення контролю за іноземними доходами потенційно можуть мати вагомий вплив на довгостроковий розвиток національної економіки України. Звісно, думка МВФ не повинна сприйматися як незаперечна істина. Навпаки, вона має бути ретельно досліджена й адаптована до українських реалій, щоб мати шанс на успіх.
Оригінал доповіді: https://www.imf.org/~/media/Files/Publications/CR/2019/1UKREA2019005.ashx
Leave a Reply