32 роки тому 5 квітня 1992 року президент України Леонід Кравчук підписав указ «Про перехід Чорноморського флоту в адміністративне підпорядкування міністерству оборони України». Так починалося відродження українського флоту відновленої незалежної України.
У січні 1992 року Україна розпочала формування власних Збройних Сил та створення Військово-Морських Сил. У зверненні першого Президента України — Верховного Головнокомандувача Збройних сил України Леоніда Кравчука до військовослужбовців угруповань військ, що базувалися на українській території, відзначалось, що вони входять до складу Збройних Сил України, а особовому складу необхідно до 20 січня 1992 прийняти військову присягу на вірність народу України.
18 січня 1992 року особовий склад 3-ї школи водолазів Чорноморського флоту у м. Севастополі під керівництвом капітана 3 рангу Олександра Клюєва склав присягу на вірність народу України.
26 січня 1992 року прийняла присягу 17-та бригада кораблів охорони водного району Кримської військово-морської бази (командир — капітан 2 рангу Шалит Ю. В.)
29 січня 1992 року Міністр оборони України генерал-полковник Костянтин Морозов направив телеграму командувачу ЧФ з вимогою привести флот до присяги Україні.
22 лютого 1992 року склав присягу на вірність народу України 880-й окремий батальйон морської піхоти ЧФ (командир — майор Рожманов В. Г.).
У лютому-березні 1992 прийняли присягу на вірність Україні особовий склад протичовнового корабля «Сметливый», батальйон морської піхоти, екіпаж крейсера «Михаил Кутузов», екіпаж підводного човна дивізії підводних човнів.
3-5 квітня 1992 року в Києві проходив 3-й з’їзд Спілки офіцерів України за участі офіцерів і мічманів Чорноморського флоту. Капітану 1 рангу Є. Лупакову, полковнику В. Індилу, капітанам 2 рангу В. Шишову, М. Тихонову, Ю. Шалиту, капітанам 3 рангу О. Пляшечникову, О. Клюєву, майору В. Рожманову, старшому лейтенанту М. Рудю та іншим флотським делегатам за сприяння народного депутата України С. Хмари вдалося зустрітися із заступником Голови Верховної Ради України В.Дурдинцем і Міністром оборони України генерал-полковником К. Морозовим та визначити невідкладні заходи формування ВМС України.
6 квітня 1992 року представник Міністерства оборони України на Чорноморському флоті капітан 1 рангу Євген Лупаков очолив створену організаційну групу ВМС України, яка розпочала практичну робота по розбудові національного флоту в умовах інформаційного, а часто і силового спротиву Чорноморського флоту і місцевих проросійських сил, які всебічно підтримувалися і забезпечувалися військово-політичним керівництвом Російської Федерації.
7 квітня над будівлею на Історичному бульварі Севастополя, де тимчасово розміщувалася організаційна група, майор Геннадій Варицький встановив Державний прапор України.
8 квітня 1992 року було видано Директиву Міністра оборони України №Д-8 «Про формування Військово-Морських Сил України», якою генерал-полковник К. Морозов поставив завдання розпочати формування ВМС України зі штабом в м. Севастополі.
Боротьба за Український Крим, флот, Чорне море лише розпочиналася. Триває вона і досі.
Українська держава завжди стреміла до моря. Лодії русичів, козацькі чайки – тодішні типи малих десантних кораблів – були символами доблесті української зброї і могутності Української нації.
Українська держава була сильною тільки тоді, коли вона була морською державою. Геополітичний шлях із варяг у греки, що окреслював Балто-Чорноморську вісь української гегемонії неможливо було реалізувати і, буде неможливо в майбутньому, без сильного українського флоту який разом з потужними збройними силами навіки будуть основними союзниками Української Держави.
Навіть тоді коли українців відрізали від моря – вони ставали мореплавцями і підкорювачами степу.Щойно відроджувалася Українська держава як на флоті здіймався жовто-блакитний стяг.
Так було 29 квітня 1918 року, коли над кораблями Чорноморського флоту замайоріли синьо-жовті прапори.
Так було з початку відновлення незалежності у 1991 році. Багато було в історії нашого флоту. Гіркота втрати Криму як основної бази, колаборанство частини особового складу, героїзм, тих хто вийшов з Криму і багатолітні скитання та нерозуміння держави у потребі сильного флоту.
Втрати 2022 року, коли моряки мусіли затоплювати кораблі та сходити на берег і героїчний чин української морської піхоти.
Втрата нашого Азова, і повний контроль Москви над північною акваторіє Чорного моря.А тоді знову як фенікс з попелу сучасні безекіпажні «чайки» морські дрони помножили на ноль і загнали нижче плінтуса на Чорному морі.
Український флот ще обовʼязково пануватиме в Чорному і Азовському морях.Попутного вітру і звитяг вам українські моряки!
Leave a Reply