Україна отримала довгоочікуваний, але обмежений дозвіл користуватися зброєю США по території Росії. Чому союзники не поспішають забезпечувати нас усім потрібним для перемоги і коли нам чекати повноцінного дозволу бити по території агресора – читайте в ексклюзивній колонці Олександра Чупака, керівника економічних програм Недержавного аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень” для сайту 24 Каналу.
Невтішні пріоритети
Поки погляди всього світу прикуті до безпрецедентного судового вироку щодо колишнього (і, можливо, майбутнього) президента США Дональда Трампа, українцям ніколи відриватися від російської загрози. Без сумніву, за інших обставин новини про дозвіл країн НАТО використовувати надану нам зброю по території окупанта були б у центрі світової уваги.
З іншого боку добре, щоб подібні рішення ухвалювалися без зайвого резонансу чи дискусій, що часто дає можливість проросійським елементам посіяти сумніви в головах чинних урядів. Новину про дозвіл США обмежено використовувати їхню зброю в прикордонному з Харківщиною регіоні в Америці ніхто не помітив: вона з’явилася саме під час фінального судового засідання у Нью-Йорку.
Однак помітили в Німеччині й одразу, вже традиційно, слухняно послідували за прикладом адміністрації Джо Байдена.
Пріоритети американського президента були чітко підкреслені, коли стало відомо, що замість Глобального саміту миру в Швейцарії він поїде збирати кошти на виборчу кампанію в Голлівуді разом з Джиммі Кіммелом, Джорджем Клуні та іншими зірками. Загалом, така поведінка є характерною для Білого дому з початку повномасштабного вторгнення Росії: супроводжувати максимально жорстку риторику про “підтримку України до переможного кінця” абсолютно невідповідними діями.
Дозволяємо, але не повністю
Так чи інакше, навіть обмежений дозвіл про застосування зброї по цілях в Росії є здобутком української дипломатії.
Як пише Politico: “Україна тепер може використовувати надане Америкою озброєння, зокрема ракети й ракетні установки, для збиття випущених у напрямку Харкова російських ракет, для ударів по скупчених у прикордонних районах російських військах і по бомбардувальниках. Однак Україна не може бити по цивільній інфраструктурі чи випускати ракети далекого радіусу, наприклад, ATACAMS, для ударів по об’єктах у глибині території Росії”.
Тобто мовиться про площу території ворога, обмежену буквально декількома сотнями квадратних кілометрів.
Ми поки не знаємо, чи стосуються подібні обмеження рішень інших країн НАТО. З попередніх повідомлень про це не йшлося. Однак вже після новини про дозвіл США президент Володимир Зеленський розповів The Guardian, що “Велика Британія не дала 100% дозволу на застосування її ракет для ударів по цілях у Росії”.
Цікава ситуація: в питанні щодо використання зброї по території Росії європейські країни проявили ініціативу, не дочекавшись публічного рішення США. Американці підтримали їх лише частково, і тепер європейці, ймовірно, будуть узгоджувати свої рішення відповідно.
Щось схоже було, коли Велика Британія і Франція вперше надали Україні ракети Storm Shadow і SCALP, а США не наважувалися передати ATACMS. Але тоді наші європейські партнери не змінили свого рішення, попри нерішучість Вашингтона. Нині ж ситуація для нас не така позитивна.
Незмінна тенденція
За понад два роки повномасштабної війни тенденція не змінюється: Україна може розраховувати на якісне чи кількісне збільшення допомоги тільки з великими затримками або після трагічних подій.
Замість того, щоб одразу надати нам потрібне озброєння, партнери місяцями чекають, щоб потім все одно його надати, але ціною затримування є втрата Україною території та життів своїх громадян. Так було з системами HIMARS, Patriot, танками Abrams, ракетами ATACMS, досі відбувається з літаками F-16.
Звісно, для роботи з кожним видом озброєння українцям потрібно місяцями проходити підготовку. Однак у випадку з тими ж F-16 минув понад рік між проханнями українського уряду передати нам ці літаки до початку навчань наших пілотів.
Ймовірно, через певний час нам дозволять користуватися зброєю союзників по всій території Росії – від Санкт-Петербурга до Владивостока. Втім, подібно до інших схожих рішень союзників, зволікання означатиме злочинну втрату можливостей.
Leave a Reply