Війна, яку ми ведемо проти нашого вічного ворога, це та сама війна з тим самим ворогом, яку вів Роман Шухевич

До 75-річчя з дня загибелі головного командира УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича 5 березня в Українському кризовому медіа-центрі в Києві відбулася дискусія науковців, військовослужбовців, дослідників національно-визвольних рухів.

Про ставлення до цієї постаті у сучасному українському війську розповів директор Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», головний сержант роти вогневої підтримки 5 окремої Київської штурмової бригади ЗСУ Юрій Сиротюк:

«Українське військо вітається офіційним вітанням, яке було в Українській повстанській армії та Організації українських націоналістів – «Слава Україні!». 

Є очевидним, що в  українських вояків я бачу мерч з червоно-чорним прапором, Марш ОУН є офіційним маршем Збройних Сил України.

Є очевидним, що війна, яку ми ведемо проти нашого одвічного ворога – це війна, з тим самим ворогом, яку вів Роман Шухевич.

І є сумна дата – 15 років тому Донецький апеляційний суд, за поданням офіційно засудженого за тероризм російського агента Олінцевича, відібрав звання «Герой України» в командувача УПА Романа Шухевича і головнокомандувача Степана Бандери. Минають роки, але на жаль держава  на 12 році війни не здатна повернути їм звання «Герой України».

Неприйнятним також є саботування в українській армії та вищим керівництвом перейменування військових частин іменем найвидатнішого командира у ХХ столітті –  Романа Шухевича, або іншими визначними діячами УПА. Було б добре, якби українські військові формації, які просять це зробити, мали почесне ім’я Романа Шухевича, Івана Трейка, Євгена Коновальця.

Також, при будь яких переговорах ми не маємо право поступатися честю наших попередників».

Як історик, як сержант Юрій Сиротюк намагається розказувати лекції побратимам, тому що це дуже важливо –  мотивувати і розказувати, що те покоління боролося в набагато гірших умовах, боролося безкомпромісно, не дивлячись ні на яких союзників, бо союзників не було. І боролося, знаючи, що вони приречені, однак ніхто з них зброї не складав.

 «Українська повстанська армія ні перед ким в Другій світовій війні не капітулювала, – наголосив Юрій Сиротюк. – Для нас та війна не закінчилася в травні 1945 року. Ми думали, що вона закінчилася 24 серпня 1991 року, проте виявляється, що в очах наших ворогів вона досі триває. І в цьому плані постаті Шухевича, Бандери, інших упівських генералів для нас дуже важливі».

Участь у заході взяли доктор історичних наук, декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, офіцер ЗСУ Іван Патриляк.

Він навів приклад, коли у кінці 40-х років всі говорили про можливу Світову війну і яка буде позиція Повстанської армії, якщо американці зайдуть на територію України. «Шухевич тоді чітко дав зрозуміти, що позиція буде пов’язана з тим, чи буде визнана незалежна українська держава. Якщо не буде визнана, ми будемо продовжувати вести підпільну боротьбу. Для цих людей то був єдиний пріоритет – вони боролися з усіма, хто не визнавав право нашого народу на суверенність, право нашого народу на державність, право нашого народу самому вирішувати свою долю і своє майбутнє», – підкреслив Іван Патриляк.

Про формування Романа Шухевича як націоналіста, активного громадського діяча і потім військовика розповів дослідник визвольних рухів з Тернополя Святослав Липовецький.

Символом нескореності, незламності і послідовності назвав Романа Шухевича головний редактор тижневика ОУН (б) «Шлях перемоги», директор видавництва «Українська видавнича справа» Віктор Рог: «Чи була би ОУН і повстанська армія без Шухевича? Напевно, що би була б. Але чи була б вона саме такою – однозначно ні. Сьогодні ми вшановуємо його пам’ять не лише тому, що Шухевич загинув, а тому, що він для нас є прикладом, і може навіть саме сьогодні більше ніж коли-небудь».