Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень» (УССД) започаткував серію дискусій цикл заходів, присвячених аналізу сучасного стану та відцентрових тенденцій в російських регіонах.
Перший з них був присвячений Кубані – території, яка зазнала чи не найбільшої деукраїнізації та впливу етнополітичних технологій з боку Москви.
Експертне обговорення відбулося 2 липня в Українському кризовому медіа центрі.
«Говорити про українські національні інтереси на території сучасної Росії було якось не прийнято. Так само, як не прийнято було говорити про те, що в нашому екзистинційному протистоянні, неближче знищення, ліквідація Російської імперії, російського імперіалізму, може бути запорукою існування української держави.
Що ми повинні робити для вибудовування ефективної політики з іншими поневоленими Росією народами? Про це будемо говорити в рамках аналізу дезінтеграційних процесів, які тривають на території Російської імперії. Намагаймось не просто розмовляти, а й формувати нову державну національну політику щодо наших інтересів на схід від кордонів», – сказав з цього приводу директор Недержавного центру «Українські студії стратегічних досліджень, військовослужбовець Юрій Сиротюк.
Торкаючись історичного контексту, кубанознавець, доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу досліджень Голодомору та штучних масових голодів Інституту дослідження Голодомору Дмитро Білий відмітив у кубанців декілька типів соціальної ідентичності, у тому числі етнічну.
«Там козаки ділилися на дві частини. До 1860 року існувало Чорноморське козацьке військо, яке в більшості складалося з українців. За переписом 1897 року у Темрюкському відділі 95% козаків визнавало свою мову українською, в Катеринодарському відділі – 77%», – відмітив Дмитро Білий.
Чи повинна Україна змиритись з результатами тої деукраїнізації, яку з того часу на Кубані проводила імперіалістична влада? Дослідник Північно-Західного Кавказа, засновник та керівник АП «POLITCONSULTANT.org», учасник моніторингової групи НАЦ УССД Микола Волгов вважає, що необхідно повертати український впливу на Кубань, і це треба робити за допомогою інструментів м’якої сили.
«Навряд чи ми потрапимо в ситуацію сторічного уніонізму, але розуміємо, що Росія вона не збережеться. Тому у вільній, незалежній, дружній Кубані як суб’єкті міжнародного права Україна має бути зацікавлена», – наголосив він. Серед іншого експерт виділив амбіції тюркської цивілізації і можливість Кубані в цьому сенсі бути з одного боку буфером, а з іншого мостом між Україною і Тюркським світом.
Згадав Микола Волгов і демографічний фактор, адже сьогодні населення Кубані складає близько 10 мільйонів. «Ось, де ресурс відновлення України», – підсумував дослідник. Відносно Кубані Україні потрібно забезпечити інформаційний вал.
Таку думку висловив співзасновник руху за відродження незалежності Кубані «Малиновий клин» та громадського об’єднання «Єднання Українців Історичних Земель» (ЄУІЗ) Євген Бурсанідіс-Седлецький.
Ще одним напрямком зближення він назвав пошук ймовірних союзників, оскільки чимало представників місцевих еліт незадоволені кремлівським режимом.
«Те, що еліта зараз не показує якоїсь лояльності – не показник. Треба шукати серед тих, хто незадоволений російською системою, але поки не бачить ніякої можливості змінити ситуацію, або дуже обережно себе поводить і чекає, коли успіхи України будуть більш відчутні», – уточнив Євген Бурсанідіс-Седлецький.
We use cookies to ensure that we give you the best experience on our website. If you continue to use this site we will assume that you are happy with it.Ok
