21 листопада 2013 року розпочалася Революція Гідності
Для мене – це черговий етап безперервної Столітньої Української Національної Революції.
Як і Революція на граніті 1990 року.
Як і Помаранчева Революція, яка теж розпочалася цього ж Дня.
Символічно, що рівно сто років тому 21 листопада 1921 року – розстрілом учасників Другого зимового походу большевики завершили повну окупацію Української народної республіки.
Але цей день не став кінцем боротьби.
Перед лицем неминучої смерті українські вояки не зрадили, не здалися, не перейшли на бік ворога.
Тому 21 листопада – це не кінець, а початок (символічне продовження наших визвольних змагань).
Варто пам’ятати, що наша Національна Революція ще не закінчена.
Ми не програли її, а вони ще її не виграли.
Вони – це Росія, одвічний ворог, який завжди нападатиме, коли українці підніматимуться на Національну Революцію.
Це аксіома, що наша Національна Революція неминуче перетворюється на національно-визвольну війну.
Але вони – це ще й представники режиму внутрішньої окупації, ті, хто будують Україну без українців, почасти – проти українців.
Нащадки окупаційних адміністрацій, комуністичної партії, силових структур, що були і досить часто залишаються заточеними проти «українського буржуазного націоналізму».
Це вони розпочали контрреволюцію негідників, забувши про всі вимоги Майдану, одразу після президентських виборів 2014 року.
«Чужі люде», як називав їх Тарас Шевченко, що вирішили після Революції натягнути на Майдан гамівну сорочку, щоб зберегти олігархічний консенсус грабунку України і приниження українців.
Попри те, що українці складають абсолютну більшість, панівні висоти політики, економіки, гуманітарної сфери і далі опановані чужими людьми.
«…ови» і «…ські» і далі тактично в більшості в точках ухвалення рішень і розподілу національних ресурсів.
Тому наша Революція не закінчена.
І її мета – не лише реалізувати Шевченкове «в своїй хаті, своя й правда, і сила, і воля».
Її мета носить планетарний масштаб.
Україна, як простір Свободи і Гідності, має допомогти зберегти гідність і здобути Свободу сотням народів поневолених Російською імперією.
Тому Українська Революція- це універсальна Революція, що реалізується під бандерівським гаслом «свобода народам – свобода людині».
Нині спостерігаємо гризню чужих людей за владу, а не за Україну, боротьбу «чужих» з «хижаками», спроби Мордора знищити Україну, розуміємо як ніколи, що наступний етап Спалаху національної Революції близький і неминучий, а національно-визвольна війна закінчиться визволенням усіх поневолених Москвою народів.
А Перемога обов’язково Буде!
Вона неминуча.
Бо того, хто зберігає Гідність і Свободу, можливо фізично знищити, але ніколи не перемогти…
Я написав цей текст чотири роки тому, якраз напередодні повномасштабки.
Він був про тяглість боротьби.
І про крайній бій армії УНР.
Після того наступив рускій мір.
Наслідки цього міру відчуваємо досі.
Мільйони знищених голодоморами, репресованих, розстріляних, насильно русифікованих.
В бою гинули тисячі. Рускій мір забрав мільйони.
А ще під час бою під Базаром командир російських окупантів Котовський запропонував полоненим (переважно пораненим) перейти на бік большевиків.
На краю виритої для розстрілу ями промовив воїн СТЕПАН ЩЕРБАК:
“До вас служити не підемо. Стріляйте. Український народ вам цього не пробачить”.
Розстрілювали невеликими групами 22 і 23 листопада: “Ранених не добивали, а кидали живцем до ями, разом з забитими – закидуючи скривавлену масу людлей грудами замерзлої землі, що ще довго ворушилася…це були вже відрухові конвульсії конаючих людей – злегка присипаних землею. В час розстрілу всі засуджені проявили надзвичайну мужність. Вмирали в обіймах, співаючи: “Ще не вмерла!…”
Розстріляли 360 воїнів! Наймолодшому Олександру Барбарину – 16.
Здавалася, що це кінець.
Але від тоді 21 листопада це завжди символ боротьби.
Її відродження в найтяжчий час.
21 листопада двічі піднімався Майдан.
І ніколи цей день не стане символом Антимайдану.
Цьогоріч Путін і не тільки мріяли про Антимайдан 21 листопада.
Не вийшло. І не вийде.
Памʼятаймо і будьмо гідними Героїв Базару.
І ніколи не повторюймо помилок.
Задорого коштують.
Всім. Без вибору.
Юрій Сиротюк, директор аналітичного центру Українські студії стратегічних досліджень, головний сержант роти вогневої підтримки 5 окремої штурмової Київської бригади ЗСУ.
Leave a Reply