«Відповідальність мислити, говорити і фіксувати позицію» – так штучний інтелект характеризує «Бандерівські читання».
Нині моя чергова розповідь про Бандерівські читання. Цього разу про четверті.
Вони відбулися у Києві 2 лютого 2017 року і були приурочені 100 річниці Української Революції (1917-1921 років) та 75 річниці створення Української Повстанської Армії.
Говорили як закінчити незавершену столітню Українську національну Революцію. Говорили в умовах пануючої контрреволюції негідників, апофеозу труб (нафтових, політичних, фінансових) Медведчука, в атмосфері, коли замість бити, – відвічному ворогу казали: «жму руку, абнімаю».
Ми намагалися інтелектуальним товариством розвʼязати дилему як завершити національну революцію в умовах ворожої агресії. Адже кожного разу, коли українці піднімалися на Революцію нападала Москва. Революція зупинялася і переходила у визвольну війну. Цим користалися внутрішні вороги. І тому процес доводилося починати знову. А якісний результат вимагав якісного стратегічного планування.
Тому четвертий рік поспіль у Києві в лютому 2017 року зібралася масштабна інтелектуальна «тусовка» націоналістів – «Бандерівські читання».
За ці роки БЧ став майданчиком, який об’єднує представників правих партій і рухів, наукових установ, учасників війни, філософів і студентів – теоретиків і практиків українського націоналізму.
Учасники заходу були переконані, що в інтелектуальному просторі точиться війна світоглядів: націоналістичного й ліберального. Від того, який із них візьме гору, залежить майбутнє України і саме її існування.
Адже без перемоги й поширення україноцентричного світогляду про соціально й національно справедливу державу українцям годі й мріяти. Усупереч панівній думці, яку поширювали тоді ліберальні ЗМІ, про виключну здатність правих політиків та діячів на пряму дію, на «Бандерівських читаннях» з року в рік націоналісти доводили, що їхня ідея має ґрунтовну й сучасну наукову базу.
IV “Бандерівських читаннях» проходили 2 лютого в Київському міському будинку вчителя (колись там засідала Центральна рада), панівною була думка про необхідність єднання всіх націоналістичних середовищ навколо спільної ідеї.
Зокрема, цю точку зору висловив у вітальному слові до учасників заходу лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок: «Війна, яка триває на Сході, міжнародна ситуація, провал політики влади – усе це вимагає від націоналістичних організацій, націоналістичного середовища максимальноїідейної консолідованости та координації дій. Нині настав час показати приклад максимально тісної співпраці між собою заради того, щоби влада в Україні належала українським націоналістам і використовувалася для побудови такої держави, якою її бачимо ми».
Цікаво, що нині більшість з учасників 4БЧ воюють.
Новацією читань 2017 року став Всеукраїнський конкурс студентських та аспірантських есе «Перспективи Української національної революції у ХХІ ст.» Меценатом конкурсу став народний депутат України VII скликання свободівець Олександр Мирний, іменну премію якого – 40 тисяч гривень – здобули одразу три переможці: історик Михайло Галущак, політолог Тарас Попов та філософ Ігор Загребельний. Усі нині учасники московсько-української війни. Тарас Попов, який родом із Луганська, участь у бойових діях бере дотепер у складі «Айдару», а тому через загострення ситуації на фронті відклав заплановану поїздку на читання в Київ. Окрім трьох перших премій, організатори вирішили визначити ще п’ятьох лауреатів, між якими розділили розмір винагороди, раніше оголошеної за ІІІ місце – 10 тисяч гривень.
Олександр Мирний, говорячи про те, чому вирішив підтримати конкурс молодих науковців фінансово, зазначає: «Груба сила ніколи не переможе інтелект. Треба рухатися тільки вперед – той, хто постійно захищається, рано чи пізно програє. Як би не намагалися посіяти зневіру в суспільстві, нам потрібно перемагати! Націоналізм має наступати насамперед інтелектом. А молодь має бачити, що інтелектуальна праця здобуває високу нагороду».
Саме ідея конкурсу, що передбачатиме матеріальну винагороду переможців народилася у мене під час поїздки з Олександром Мирним. Я вважав, що молодь не скута кордонами, наступальна, войовнича здатна принести заходу нові проривні ідеї. А оскільки в країні панували грантові заходи, на яких вчили все, окрім дієвої любові до Батьківщини і Нації, ми вирішили закрити цю прогалину. Вийшло успішно. Сотні молодих людей взяли участь у конкурсі, долучилися до патріотичного руху, стали родиною Бандерівських читань і більшість нині воює. Нині ми готуємо чергові уже 13 БЧ і шукаємо мецената, що готовив підтримати талановиту та ідейну молодь.
Про те, що в умовах сьогоднішнього псевдофінансування науки такі конкурси є дуже важливими, говорив один із призерів конкурсу Михайло Галущак (нині офіцер ЗСУ) – тоді молодший науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства, боєць батальйону «Січ»: «Ні для кого не секрет, що науковці в нашій державі – це також волонтери. Сьогоднішня влада віддає перевагу вкладенню грошей у продукт, а не в тих, хто його виробляє. Хоча на війні куди більше цінується той, хто створив ракету, а не той, хто натиснув на кнопку. Які перспективи націоналістичної думки в науці? Які ми створимо – такими і будуть. Одне ми маємо розуміти точно: націоналізм – це найкраща броня для нації».
«IV Бандерівські читання» включали в себе три експертні дискусії: «Зміст та мета Української національної революції», «Між революцією змісту і революційними формами. Чи буде Хунта?», «Революція та війна. Чи місія здійсненна?»
Серед тих, хто взяв участь у обговоренні, зокрема, були: суддя Конституційного суду у відставці Віктор Шишкін, екс-віце-прем’єр-міністр України Олександр Сич, заступник Голови ВО «Свобода» Андрій Мохник, лідер громадсько-політичного об’єднання «Українська справа» Олег Вітвіцький, лідер «Чорного комітету» Богдан Тицький, командир «Легіону Свободи» Олег Куцин, народний депутат України Андрій Іллєнко, доктор філологічних наук Ірина Фаріон, голова ОУН Богдан Червак та ще низка науковців та ветеранів московсько-української війни. Модерували дискусію директори установ, які співорганізаторами читань, Юрій Сиротюк (Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень») та Богдан Галайко (Науково-дослідний інститут українознавства, нині офіцер ЗСУ), а також заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак.
Я тоді говорив, що ці дискусії покликані дати відповіді на те, як завершити давно розпочату національну революцію в Україні, а також визначити, якою ж насправді є її мета і зміст та яку форму вона може мати.
“Ми постійно зіштовхувалися з незавершеністю українських революцій. Йдеться про найдовшу в Європі національну революцію, яка почалася 1917 року і триває досі. Ми маємо припинити цей віковий біг по колу Соціальний популізм у боротьбі з революційних духом використовували завжди. Наша ж мета під час заходу – обговорити, як перетворити перманентний революційний дух і прагнення постійного «двіжу» українців на творчий процес державотворення, який завершить національну революцію».
Четверті БЧ стали місцем зібрання відбірного інтелектуального товариства великої націоналістичної родини.
Тривають вони і досі. Про наступні 13 БЧ можна прочитати тут: https://www.facebook.com/share/1ErT1jUvBQ/?mibextid=wwXIfr
А матиму час і далі писатиму про наш ідейний проєкт.
Leave a Reply