Ветеранський простір — правильна ідея, що має стати дієвим інструментом підтримки ветеранів та їхніх сімей

Уже декілька років уряд декларує мету створення єдиного місця, де ветеран зможе отримати всю потрібну допомогу. Як відбувається реалізація цієї мети і якими мають бути ветеранські простори? Олександр Чупак, керівник економічних програм аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень” для Український тиждень.


Правильні пріоритети

Одним зі своїх пріоритетів на 2026–2027 роки Міністерство ветеранів України задекларувало принцип «єдиної точки дотику». Йдеться про те, що ветеран повинен мати змогу здійснити всі бюрократичні процедури в одному місці за короткий час. «Ветеран не має бути кур’єром між державними органами», — сказано у презентації на сайті Мінветеранів.

Такий підхід абсолютно правильний. Ветеранська політика охоплює безліч різних сфер — охорону здоров’я, соціальний захист, освіту, економіку тощо, — тож за її реалізацію відповідають безліч різних відомств. Логічно, що держава намагається звести усіх в одну точку, з чим неабияк допомагає поступова цифровізація послуг.

Фізичний вияв такого прагнення — ветеранські простори. Згідно з Наказом Мінветеранів від 5 червня 2024 року, ветеранський простір — це багатофункціональний заклад, метою якого є реінтеграція ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, шляхом надання їм та членам сімей таких осіб, постраждалим учасникам Революції Гідності, членам сімей загиблих ветеранів війни і членам сімей загиблих Захисників і Захисниць України інформаційно-консультаційної підтримки та шляхом організації їх реабілітації та адаптації.

Як держава будує ветеранські простори

Активна реалізація проєкту ветеранських просторів почалася у 2025 році. Тоді уряд виділив 450 млн грн у вигляді субвенцій місцевим бюджетам на капітальний ремонт, будівництво безбар’єрних центрів та облаштування матеріальної бази для надання послуг ветеранам. На 2026 рік було виділено вже 1,1 млрд грн.

Можливість отримання субвенції надавалася усім громадам України, проте акцент було зроблено на семи пілотних регіонах: фінансування отримали Закарпатська, Житомирська, Івано-Франківська та Київська області, а також Луцька, Кременчуцька і Криворізька громади. Кожна отримала по 63,7 млн грн, а будь-яку нестачу мала покривати місцева влада.

«Обрані» регіони запланували збудувати ветеранські простори у вигляді просто-таки монументальних споруд. Найдорожчий із них — у місті Буча Київської області, за 140 млн грн. У закладі передбачено облаштувати спортзал для фізичного відновлення, кабінети для психологічної та соціальної підтримки, кімнати для індивідуальної роботи, зали для конференцій, кафе, дитячу зону, роздягальні, душові.

Такий монументальний підхід справедливо викликає запитання щодо того, чи не варто було б реалізовувати проєкт ветеранських просторів на базі вже наявної інфраструктури замість побудови нових споруд за сотні мільйонів доларів. Тим паче що держава навряд чи зможе якісно дати раду з управлінням такими об’єктами, як спортзали й кафе. їхній рівень обслуговування суттєво поступатиметься приватному бізнесу, тож партнерство з місцевими підприємцями мало б стати значно дешевшим і ефективнішим рішенням.

Згідно з оцінками аналітиків Dozorro, станом на початок 2026 року ймовірна переплата за закупівлями для побудови пілотних просторів могла сягнути 37,3 млн грн. Вони пов’язують це з відсутністю стандартизованих підходів до розрахунку вартості будівництва на етапі проєктування, а також із недостатнім контролем та прозорістю.

На що потрібно виділяти кошти

У коментарі для Тижня експертка департаменту ветеранської політики правозахисного центру для військовослужбовців та ветеранів «Принцип» Марія Клюс розповіла, куди варто спрямовувати зусилля у справі організації ветеранських просторів.

Вона зазначає, що загалом державі потрібно виділяти кошти на розвиток інфраструктури для підтримки ветеранів: «Однак важливо розмежовувати два питання: фінансування роботи ветеранських просторів і будівництво нових приміщень для них. На практиці будівництво нових споруд не завжди є найбільш ефективним способом забезпечити доступ ветеранів до необхідної підтримки».

«Зараз держава дійсно часто робить акцент на новому будівництві. При цьому в Україні вже існують ветеранські простори, створені громадами та громадськими організаціями, які мають досвід роботи з ветеранами та їхніми сім’ями. Є також комунальні приміщення, ЦНАПи, заклади соціальної сфери та інша місцева інфраструктура, яку можна адаптувати для надання таких послуг. В інших міністерств також є своя інфраструктура, яку можна було би використовувати», — вказує експертка.

«Тож перш ніж будувати новий великий об’єкт, варто було б оцінювати потреби ветеранів у конкретній громаді, вже наявну інфраструктуру та можливості її використання. Ймовірно, в окремих випадках будівництво нового простору буде виправданим. Але це має бути радше винятком, ніж правилом. Частіше доцільніше відремонтувати й адаптувати наявне приміщення, забезпечити його наповнення і якість», — стверджує Марія.

Для цього потрібні підготовка та належна оплата праці фахівців і налагодження координації між органами. Адже зрештою ветеранам потрібна не нова будівля, а доступна та якісна допомога. І саме з цього держава має виходити, визначаючи пріоритети фінансування в рамках обмежених державних ресурсів і бюджету.

Чим мають бути ветеранські простори

На думку Марії Клюс, ветеранські простори можуть бути дієвим інструментом підтримки ветеранів та їхніх сімей безпосередньо в громадах. Ідеться не лише про отримання адміністративних чи інших послуг, а й про місце для взаємодії органів влади з ветеранською спільнотою, а також для спілкування самих ветеранів між собою і взаємопідтримки.

«Водночас ефективність ветеранського простору визначається насамперед не наявністю приміщення, а тим, яку підтримку людина може там одержати. Чи працюють там кваліфіковані фахівці, які можуть виявити потреби людини, надати допомогу чи організувати її отримання? Чи налагоджена взаємодія з медичними закладами, органами соціального захисту, Пенсійним фондом, службою зайнятості та іншими установами? Саме це і є ключовим для реалізації принципу, що ветеран не має бути кур’єром між державними органами. Об’єднання кількох послуг в одному приміщенні ще не розв’язує проблеми розрізненості державних систем. Важливо, щоб фахівці могли не просто проконсультувати ветерана, а й забезпечити координацію між установами та супровід в отриманні підтримки», — зазначає експертка.

Вона вважає, що також важливо враховувати, що не всі ветерани фізично можуть відвідувати такі простори: «Зокрема, люди з тяжкими пораненнями чи захворюваннями можуть потребувати виїзної підтримки чи допомоги за місцем проживання.

Держава зараз не бачить ветеранів, які потребують довготривалого догляду і яких уже виписали з лікарні після поранення. Як показали наші дослідження, величезну частину їхніх потреб покриває їхня сімʼя, якщо вона є. Якщо сімʼї немає чи рідні теж не можуть ходити по послуги і довідки, держава не забезпечує їм належної підтримки в місцях їхнього проживання. Такі ветерани і сімʼї мають бути в пріоритеті державної політики. Зараз так не є».

На думку Марії, ветеранські простори мають бути частиною ширшої системи, яка здатна забезпечити допомогу незалежно від можливості людини самостійно прийти до установи. В умовах обмежених фінансових ресурсів, ми вважаємо, що пріоритетом для держави має бути саме розвиток послуг.

«Створення ветеранських просторів — лише один з інструментів реалізації ветеранської політики. Він може бути ефективним, якщо забезпечити йому правильне наповнення і якість. Головним результатом роботи таких просторів має бути не кількість відкритих центрів чи проведених консультацій, а те, наскільки простіше і швидше ветерани та їхні сім’ї можуть одержати необхідну підтримку. І в пріоритеті одержання підтримки в цій системі мають бути якраз ті, хто у фізичні простори не завжди може дійти», — вважає експертка.

Головне — якість послуг

Ідея ветеранських просторів надзвичайно потрібна за поточних реалій. Її реалізація має неабияк спростити життя мільйонам ветеранів та членів їхніх сімей у контексті створення єдиного місця, де вони зможуть не тільки провести бюрократичні процедури, але й отримати різноманітну допомогу.

Водночас органи влади мають розуміти, що у їхньому фокусі має бути саме складова якості послуг, а не фізична інфраструктура. Ветеранський простір не обов’язково має бути монументальною спорудою, що нагадує невеликий торговельний центр. Усе можна реалізувати на базі наявних на місцях будівель за умови правильної організації та залучення кваліфікованих працівників.

Цей матеріал створено в межах проєкту Інституту масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційної позиції ІМІ та Королівства Нідерланди.

Фото: dozorro.org. Уніфікований проєкт будівлі ветеранського простору.

Олександр Чупак, керівник економічних програм аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень”

Leave a Reply

Your email address will not be published.