Епоха війн за ресурси вже сьогодні. «Гідронезалежність» України – загрози та можливості.

Тарас Попов, магістр політології,

офіцер ЗСУ

 

У цій статті ми розглянемо як водні ресурси стають інструментом геополітики, використовуються як засіб впливу одних країн на інші. На прикладах розглянемо конкретні випадки такого впливу, поняття «гідронезалежності», та загрози і можливості для України.

 

Останні виборчі процеси в Україні продемонстрували деморалізованість української нації, і повне небажання прагматичної оцінки реальності. Більшість наших співгромадян воліють жити наосліп у вигаданому рожевому коконі, де панує мир та злагода, допоки цей кокон не знищать разом із тими, хто в ньому перебуває. І це вкрай небезпечно, оскільки вже сьогодні ми живемо в світі, де почались війни за ресурси, коли елементарні, але водночас необхідні для нас речі, такі як вода – стають зброєю, причиною конфліктів та важелем впливу на політику цілих держав.

Отже, вода – необхідний елемент для життя всього живого, а водні ресурси, ріки – для розвитку економіки, господарства. На сьогодні українці не відчувають дефіциту води, коли в цілому в світі ця проблема набирає обертів. Але все може змінитись і для нас.

Уже зараз ми стаємо свідками використання річок для геополітичного та економічного тиску одних країн на інших.

Велика ефіопська гребля Ренесансу – величезний інфраструктурний проєкт, що зараз реалізує уряд Ефіопії, вже викликав конфлікт із Єгиптом, який із продовженням будівництва буде лише зростати. Офіційно, гребля будується для подвоєння виробництва електроенергії в країні, що дасть нові робочі місця не тільки на самій греблі, але і в інших галузях економіки Ефіопії, які зараз страждають від нестачі електроенергії в країні. Також зайва енергія, вироблена на греблі, буде експортуватись до сусідніх країн, що, окрім заробітку, зробить ці країни енергозалежними від Ефіопії. А нам, українцям, дуже добре відомо, що буває, коли твоя країна є енергозалежною від сусіда.

Велика гребля Ренесансу. Ефіопія

Блакитний Ніл – один із приток Нілу, має свій витік на території Ефіопії з озера Тана, на території Судану зливається з Білим Нілом, що й утворює річку Ніл. Проте саме «ефіопський» Блакитний Ніл несе 59% води всієї річки.

Але не в зростаючому регіональному статусі Ефіопії вбачає загрозу Єгипет, а в тому, що води Блакитного Нілу, на яких і будують греблю, тепер опиняться в руках ефіопів, що тепер зможуть впливати на наповненість ріки на власному кордоні. За проєктними розрахунками резервуар водосховища вміщуватиме 74 млрд куб. м. води, а це дворічна кількість води стоку Ніла у Єгипті. На березі Нілу мешкає приблизно 50 млн. єгиптян – приблизно половина від усього населення країни. Таким чином, менш економічно та військово-політично розвинута Ефіопія отримає потужний важіль впливу на Єгипет. На те, що Велика гребля Ренесансу будується не тільки з економічної доцільності, але і політичної, вказує встановлення сучасної ізраїльської системи протиповітряної оборони. Ще недобудувавши греблю, Ефіопія вже готова її захищати з повітря. Оскільки Єгипет не має прямого сполучення з Ефіопією – між цими країнами розміщений Судан – повітряна атака є найбільш імовірною.

Туреччина вже використовує греблю Іліс, яка на річці Тигр, що шкодить економіці та в цілому загрожує життю громадян Іраку. 19 липня 2019 розпочався відбір води з Тигру у водосховище, що вміщує 10,4 млрд куб. м. води. Ірак, який отримує 70% води з Тигру та Євфрату, вже страждає від цих дій Туреччини. Відбір води розпочався в режимі секретності та під прикриттям військових, які оточили весь район греблі. Через ці дії Туреччини в районі іракської Басри введена урядова заборона на вирощування рису, що змусило місцевих фермерів кидати земельні ділянки та емігрувати. У самій Басрі відбуваються мітинги місцевого населення з вимогою забезпечити людей питною водою. У перспективі Туреччина за допомогою греблі зможе впливати і на Сирію.

Гребля Іліс. Туреччина

У сучасній історії України так само є приклади використання води для політичного впливу. Після початку російсько-української війни 2014 року й анексії Криму, Україна перекрила Північнокримський канал, що постачав 85% прісної води в Крим. Це одне з небагатьох рішучих і правильних рішень української влади у відповідь на окупацію півострову.

Проте Україна і сама перебуває у значній небезпеці і має реальну загрозу гідронезалежності. Україна має п’ять основних річок: Дніпро, Дністер, Дунай, Південний Буг та Сіверський Донець, але лише дві з них (не найбільші) мають витік і контролюються Україною.

Дніпро – найважливіша річка України, бере свій витік з Росії – ворожій до України державі. 80% води річки наповнюється саме в верхів’ї річки. В Україні 70% громадян користуються водою з Дніпра, 60% водних перевезень вантажів та пасажирів так само відбувається дніпровськими водами. На річці зведено шість ГЕС, які забезпечують велику частку електроенергії в країні.

Басейни річок, які забезпечують водою території в Україні

Якщо припустити, що Московщина знайде можливість повторити досвід Туреччини чи Ефіопії із взяття під контроль водостоку на своїй території шляхом будівництва греблі чи іншим шляхом, це призведе до суттєвих екологічних, економічних наслідків, спричинить дефіцит питної води в усій Україні та зупинить всі електростанції, розташовані на Дніпрі. Власне такі ідеї неодноразово висловлював московський неонацист В. Жириновський. Звичайно, Московщина не зможе перекрити Дніпро за 48 годин, як погрожував відомий українофоб, але спроможна розробити проєкт з побудови таких споруд. Москва вже не одноразово доводила, що здатна заради політичного тиску впроваджувати економічно невигідні проєкти. Такий проєкт Москва може реалізувати або на власній території, наприклад Смоленській області, яка теж залежить від вод Дніпра, або на території союзної Білорусі на україно-білоруському кордоні. Від води Дніпра залежать і три області Білорусі, тому реалізація проєкту на території Росії спричинить протести з боку Мінська. Водночас залежність від Москви знівелює будь-які протести. Додатковим плюсом у реалізації проєкту (умовно) греблі на російській території є можливість впливу не лише на Україну, а і на Білорусь. Проте, якщо Москва досягне своєї мети і поглине її, то такий проєкт доцільніше буде реалізовувати на білоруській території, адже в будь-якому разі значні території мають бути затоплені в разі реалізації проєкту, а це краще робити на території васала, ніж на своїй.

Теоретичні місця побудови гребель для перекриття доступу води до Дніпра

Як один із варіантів агресивних дій, на додачу або замість перекриття самого Дніпра, РФ могла би збудувати цілу низку менших об’єктів, перекривши важливі притоки Дніпра, які теж починаються на території РФ – велику ліву притоку, річку Десну, та менші притоки, Сейм, Псел та Ворсклу. А також праву притоку – річку Прип’ять, яка бере початок в Україні, але протікає здебільшого територією Білорусі і впадає в Дніпро на самому україно-білоруському кордоні. Таким чином, Росія може завдати декілька малих ударів із різних напрямків водній безпеці України.

Сіверський Донець – набагато менша річка і менш важлива для України, проте вона забезпечує водою три східні області України. Як і Дніпро, річка має свій витік у ворожій Росії, а саме в Бєлгородській області. Водночас, ріка є важливою притокою Дону в самій Росії, тому перекриття її на Бєлгородщині зашкодить самій Росії. Натомість ми, звільнивши окуповану частину Луганщини, самі могли би перекрити стік річки до РФ. Це не мало би якихось надзвичайних наслідків для Росії, проте в разі небезпеки ворожих дій з боку РФ, зокрема і щодо Дніпра, забезпечило схід України прісною водою. Південний Буг – річка, що повністю простягається територією України, тому є «незалежною», суто українською рікою.

Водночас в Україні беруть свій початок дві великі ріки – Західний Буг та Дністер. Західний Буг має витік у Львівській області, і половина всієї довжини річки протікає саме в Україні, потім через Білорусь тече в Польщу, де є притоком басейну Вісли. Таким чином, варто підготувати відповідні інженерно-конструкторські, екологічні та економічні рішення щодо побудови на українській території Західного Бугу греблі та великого водосховища (мале вже існує), здатних за необхідності призупинити, або суттєво зменшити витік води з території України. У майбутньому за загрози гідронезалежності України, або у разі загострення міждержавних відносин із Польщею, та як засіб впливу, Україна могла би використовувати можливість перекриття Західного Бугу для Білорусі та Польщі. Варто зазначити, що приблизно 8% басейну Вісли – найбільшої ріки Польщі належать Україні, тобто вода у Віслу потрапляє з нашої території. Це не є значною цифрою, як от Дніпро для України і можливість його перекриття в Росії, проте може служити додатковим засобом впливу на не завжди дружню Польщу та Білорусь.

На відміну від Західного Бугу, Дністер, який починається в Україні, має колосальне значення для Молдови та невизнаного Придністров’я, як Дніпро для України. В Україні вже був проєкт побудови каскаду ГЕС на Дністрі, зокрема і з відводом води, проте цей проєкт спричинив заперечення екологів та місцевих органів влади. Проте, якщо розглядати подібні проєкти з перспективи геополітики, вони мають місце бути, зокрема для впливу на політику та лояльність Молдови щодо України. Також, якщо Румунія все ж досягне мети – і поглине Молдову, наш кордон з не надто дружнім сусідом – Румунією – значно розшириться. І, окрім військового потенціалу України, ми можемо мати і такий засіб впливу як перекриття Дністра для Молдови, або вже об’єднаної з Румунією. Також, цей важіль можна використати для відновлення історичної справедливості і повернення історичних українських земель – зараз «Придністров’я» до складу України, землі що в нас незаконно відібрала окупаційна радянська влада у 1940 році.

Територія що живиться водою з Дністра

29 липня 2019 року мешканці планети використали весь відновлюваний ресурс Землі, зокрема і воду. Дата, коли люди використовують річні можливості планети кожного року зменшується. Це означає, що за 7 місяців в середньому всі ми використали все, що може відтворити планета, зокрема і випили воду. Це може означати, що якщо людство не знайде альтернатив природним ресурсам, а на сьогодні важко уявити, чим можна замінити питну воду, ми станемо свідками війн за ресурси, зокрема і джерела питної води. І нині важко передбачити, які складуться альянси у цій боротьбі.

Отже, на прикладах турецької та ефіопської гребель ми розглянули реальні можливості впливу одних країн на інші за допомогою простої води. Для нас ці уроки важливі, оскільки наша основна ріка – Дніпро – бере свій початок у ворожій для нас державі – РФ. У разі, якщо наш одвічний ворог знайде інженерне рішення, задля перекриття нашої водної артерії, чи то на своїй території, чи то на території свого союзника – Білорусі, Україна зазнає величезних втрат. Окрім банальної нестачі питної води для більшості українців, величезного удару зазнає  енергетична галузь України та економіка в цілому. Дніпро, вірогідно, нікуди не зникне, оскільки всі ріки мають притоки і поповнюються на території всього свого шляху підземними водами, проте ці агресивні дії російського агресора спричинить обміління Дніпра чи інші наслідки, які зараз важко передбачити. Уже зараз Україна має мати рішення цієї проблеми, зокрема і військове.

Водночас, Україна і сама може здійснити відповідні проєкти зі стримування Західного Бугу та Дністра, задля впливу на Білорусь, Польщу, Молдову та Румунію. Дуже скоро, з такими поняттями як енергонезалежність, політична незалежність, економічна незалежність постане поняття «гідронезалежності» – повне забезпечення усіх громадян питною та технічною водою в кількісті, необхідній для комфортного життя, та забезпечення функціонування енергетичного комплексу та економіки держави в частині,  пов’язаній із водними ресурсами, незалежно від інших країн.

Leave a Reply

Your email address will not be published.