Коли говорю, що ця війна триватиме доки існуватиме російська імперія і що «тисячолітні війни» швидко не закінчуються, а водночас тверджу, що нам важливо протриматися до кінця цього року, то суперечності в моїх висловах не має.
Так війна росії проти України екзистенційна і в ній не має предмету мирного компромісу договором.
Не потрібно чекати доки росія запропонує якийсь меморандум. Хоче меморандум – нехай раніше виконає гарантії Будапештського меморандуму.
І так, росія хоче повністю тотально знищити українську державність та стерти ідентичність української нації.
Хоче. А чи може на цьому етапі протистояння?
З одного боку, росія перелаштувала економіку на воєнні рейки, накопичила необхідні ресурси як мінімум до кінця 2025 року, має абсолютну підтримку такої людожерської політики від насєлєнія, ефективних союзників і нерішучих в діях опонентів, а передусім манію путіна, який розуміє, що війна без кінця – єдиний шанс втримати владу.
Відтак збоку боліт постійно чуємо бравурні заяви про санітарну зону глибиною від 50 до 500 кілометрів і спільну єдину країну як мету.
Також путін оптимістично демонструє про постійний притік ключового витратника війни – Ванюшок. Після того як кадрову армію стерли в нуль, а ванюшек добровольців-смерників поклали в лобових атаках, механізмом залучення мʼяса став комерційний контракт. Але й в найкращі часи з найвищими витратами і різними маніпуляціями (з призовниками, обвинуваченими у злочинах, просто обдурених асоціальних елементів) у місяць вдавалося нашкребти максимум 30 тисяч смертників, що продали життя за контракт. Зрозуміло, що якість цих воїтєлей як і особиста мотивація щоразу падали.
Тепер путін заявляє про 60 тисяч добровольців у місяць. Окрім того, що це переважно фсбешний блєф і дійсно болота знайшли як частково закрити нестачу у розхідниках, масово роздаючи громадянство нелегальним мігрантам і одразу ж вимагаючи в них виконати священний обовʼязок перед новою родінай.
Про це до речі, на сесії Петербургзького економічного форуму бовкнув керівник Слідчого комітету Бастрикін. Мовляв вони вже відловили 89 тисяч мігрантів, що отримали російське громадянство, але не стали на облік і не підписали контракт, 20 тисяч з них вже відправили на смерть. ваньків почали міняти джамшутами і рашидами.
Зрозуміло, що в цьому випадку мотивація новобранців ще менша, ніж у попередніх категорій. Як і якість. Але путіну для його божевільної тактики, приреченої на смерть піхоти, що намагається просочуватися власними тілами крізь наші бойові порядки, якість і мотивація не грають ролі. Виснажити, задавити кількістю. Ця тактика наразі ніби має помірні успіхи. Хоча повʼязані вони переважно проблемами у нашій мобілізаційній кампанії.
Одним складом у такій війні вигребти не можливо, а тим паче виграти. Тому кожен, хто вважає себе чоловіком має бути зараз на фронті. Тут не можна не вітати вчинок Юрія Бутусова. Бо передусім ми всі громадяни і чоловіки, а вже далі в цивільному житті талановиті журналісти, творчі люди і так далі.
Для нас це війна ще більш екзистенційна, ніж для ворога. Тут або або. Або пан, або пропав.
Тому хотілося поряд в окопі колись здибати Михайла Ткача чи супер-сміливого Шабуніна, разом з прокурорами-інвалідами. Тому амбіцій путіну вистачає.
Але з іншого боку, я вважаю, що з амуніцією йому все складніше і таке перенапруження може закінчитися погано.
У нашому випадку варто впертися і вистояти, і при першій нагоді добити відвічного ворога.
А з інституційною стійкістю в путіна якраз не все гаразд.
Економіка і гроші – це кров війни. Основний дохід російської економіки нафтогазові доходи. Цьогоріч бюджет передбачав ціну за нафту майже 70 доларів за барель, але він вже упав до 56$ і опускається нижче. Щоб зрозуміти предметніше як це впливає треба знати, що середній місяць війни коштує росії не менше 3 мільярдів доларів, а при падінні ціни нафти всього на 1$ нафтогазові доходи втрачають приблизно $2,6 млрд. У випадку якщо ЄС усе ж спроможеться затвердити новий санкційний пакет стеля на російську нафту знизиться з існуючих $60 до $45 за барель. А це нагадую втрата близько $40 мільярдів. Більше, ніж річні воєнні витрати. Поки ще є що нашкребти по засєках, але можливості поповнення накопичень різко скорочуються.
Також планується залити залізобетоном санкцій Північний потік-2. Розширити список підсанкційного тіньового флоту. Майже повністю відключити одічавших від системи SWIFT. А ще є кувалда санкційного закону в американському Конгресі з можливим введенням величезних вторинних тарифів для тих, хто захоче барижнічати з росією.
Але це якщо.
А наразі хмари згущуються і без того. Попри наявність величезних ресурсів без доступу до ринків, кредитів і технологій, галузь може чекати стагнація, яку важко буде зупинити. І хоча розвіданих запасів нафти в росії вистачить на 26 років з 31 млрд тон запасів вже зараз умовно рентабельними є лише 13 млрд.
З газом ще гірше. Вже за результами 2024 року рада директорів «Газпрому» (колись найбагатшого підприємства) рекомендувала не виплачувати дивіденди. А «Газпромнафта» (єдиний прибутковий напрямок) вперше з початку широкомасштабної війни розкрив збитки за перший квартал 2025 року на 21,3 млрд рублів. Це при тому, що минулоріч за такий же відтинок часу кампанія мала прибуток у розмірі 36,9 млрд. Виручка впала на 4%, а собівартість виросла майже на 7%, що миттєво привело до чотирьох кратного стискання операційного прибутку. Собівартість видобутку та логістики росте, сервіс «імпортозаміщення» погіршується. Доступ до технологій унеможливлюється. Це показує як повільно, але невпинно зашморг санкцій душить російську економіку, яка вже в першому кварталі цього року показала трьохкратний спад.
І росія змушена була залізти в кишені до рассєян. Відтак ростуть ціни на все. Зростає оплата за ЖКГ як мінімум на 12%. З червня багата Москва піднімає тариф на комунальний транспорт теж майже на 10%. Різко зростають ціни на будматеріали. Влітку цегла, бетон та цемент здорожчають на 10-20%, дерево на 15-30%, а ізоляційні матеріали та електрика до 15%. Борщовий набір, що є своєрідним індикатором цін на продовольчі товари в злетів на понад 50%. Картопля, капуста та цибуля стають для багатьох росіян недоступно дорогим делікатесом. Різко зростають борги росіян і неможливість гасити кредити.
Російський бізнес фіксує різке падіння попиту, падіння продаж і виручки.
Така ситуація як мінімум у 60% підприємців. Падає попит на житло і автомобілі. Продаж автомобілів скоротився на чверть. У розрізі десятиліття статистика ще разючіша. Якщо в 2012 році в Росії продавали майже три мільйони нових легкових авто, в 2024 – 1.7 млн, то цьогоріч планова ціль сягає заледве більше мільйона. Продажі дорожно-будівельної техніки обвалилися майже на 40%. Усе це повʼязано з масовим скороченням федеральних програм.
Молот війни змітає все. В результаті секвестру бюджету під ніж пущені програми розвитку авіаційної промисловості (програми за якої обіцяли замінити західні лайнери російськими на всіх російських авіакомпаніях). Відтак літати Боїнгами та Аеробусами, що не отримують належної технічної підтримки стрьомно і дорого, а нові «атєчествєнниє» (щоправда майже повністю з імпортних складових) SSJ-100 и МС-21 попри запевнення «Ростєха» схоже так і не злетять.
Базова держпрограма «Розвиток промисловості та підвищення її конкурентоздатності» (хвалене імпортозаміщення) в рамках якої планувалося на 40% збільшити випуск цивільних товарів втратила майже 70 млрд. Різко скорочена програма підтримки автопрому, високотехнологічних галузей, суднобудування, наукової та конструкторської роботи. На третину схудла програма по виробництву промислових роботів в рамках якої путін вимагав ввести Росію в топ-25 країн за щільністю роботизації. Явним індикатором проблем з економікою є обвал перевезень вантажів російською залізницею. В 2024 гоці обсяг перевезень РЖД впав до 15 річного мінімуму. А з початку цього року падіння ще пришвидшилося.
Найбільші експортери Русал, НЛМК, Газпромнафта скорочують плани перевезень під тиском санкцій, високих банківських ставок та світової конʼюнктури. Економічні проблеми можуть обернутися хвилею банкрутств бюджетоутворюючих підприємств. Найбільша судноплавна кампанія «Совкомфлот» стала збитковою після введення санкцій проти тіньового флоту. Якщо ще минулоріч кампанія в першому кварталі мала $216 млн прибутків, то вже в цьому році за той самий час збитки сягали $393 млн.
Втрати вже істотно перевищують операційну виручку (яка впала майже на половину 48%). І хоча кампанія запевняє що є стійкою і має грошові запаси ліквідності та стабільне фінансове положення, набат санкцій проти тіньового флоту вже бʼє над її гробом. А до повномасштабки «Совкомфлот» був власником найбільшого в світі танкерного флоту класу Aframax, а також 10 льодоколів.
Санкції створили хаос в платежах і відносинах з клієнтами, деякі клієнти істотно зменшують оплату за послуги. Всі вугільні кампанії «Кузбасу» вже працюють нижче рентабельності.
Про рівень проблем свідчить анекдотична ситуація з російською поштою. Навіть у межах одного регіону листи можуть йти місяцями. «Пошта Росії» пояснює це ворожими кознями, мовляв вітчизняного обладнання не має (імпортозамєщєніє нє паспєло), а іноземний софт регулярно зламують вороги.
Але насправді проблема глибша.
Мінімальна необхідна модернізація до цивілізованого рівня при нинішньому фінансуванні триватиме як мінімум наступних 228 років. І цього разу дорогий таваріщ Сі схоже не поспішає допомагати. За час так званого СВО Китай втричі скоротив інвестицію на болота попри голосні заяви Пу про «безпрецедентний рівень партнерства» та «безмежні можливості» співпраці.
Після початку широкомасштабки щорічні інвестиції в російські проекти розміром 1,2 млрд в рік скоротили втроє. Таким чином надії Кремля на те, що китайські гроші і технології замінять західні виявилися марними. Китаю потрібен васал, а не союзник і він спокійно чекає поки труп дорогого друга плистиме річкою.
З початку року Китай скоротив закупівлю російської нафти, вугілля і скрапленого газу на десятки процентів. І в найближчій перспективі планує нарощувати своє видобування, а також зменшувати споживання нафтопродуктів, особливо на транспорті, масово запроваджуючи електричне та гібридне обладнання.
Відтак російські вугільні кампанії, які мріяли замінити західні ринки китайським опинилися перед стіною тарифів і зменшенням закупівлі Китаєм на 13% лише цього року. Відтак, збитковість російських вугільних компаній вже понад 50%, а близько 10% власників видобутку в передбанкрутному стані.
І таких проблем в росії багато. Вони стрімко накопичуються. Це не значить, що Москва різко відмовиться від своїх планів нас знищити чи що вона сама впаде. Боротьба не стане легшою, але цей текст на прикладах показує її крихкі місця, а отже і шанс вистояти.
Для цього потрібна Віра і побільше Піхоти. Тобто кожен і кожна, хто ще не став у стрій. Тому війна з Росією дійсно вічна поки остання існує. Значить треба її зробити не вічною, смертною. Бити і добити. І щось мені видається якщо впертися – чекати 12 раунду не доведеться.
П.С. Мені часто закидають чому не пишу про наші проблеми, не співставляю потенціали, нагадують Шевченкове «Польща впала та й нас завалила», чи доки «товстий схудне, худий помре» – відповім просто: зрадофілів і всепропальців і так вистачає, в мене особисто є один вибір: настрій з яким воюватиму.
Я вибираю настрій хороший, де шансів на дають, а беруть всупереч усьому.
Коли є бажання вижити, шукати шляхи до перемоги, насолоджуватися світанками і заходами сонця.
От як прямо зараз, коли на позиції спокійно і є вкрай рідка можливість насолоджуватися заходом нашого донецького сонця…
І вам пропоную… мислити творчо, наступально, позитивно. Ну й звісно діяти. Вони самі не повмирають:)
Тому хочеться вірити своєму побратиму «Москалорізу»: «Хто ворога топче, той волю топає — до осені моск..ів зітремо, до зими зарубаймо!»
Юрій Сиротюк, директор Недержавного аналітичного центру Українські студії стратегічних досліджень, головний сержант роти вогневої підтримки 5 окремої штурмової Київської бригади ЗСУ.
Leave a Reply