Ексклюзивний огляд тенденцій світової економіки для НАЦ УССД підготував Олександр Чупак, студент бізнес-адміністрування Селкірк коледжу (Канада), аудитор Grant Thornton
Головною новиною двох тижнів стали заяви уряду Китаю, адміністрації президента США та особисто Дональда Трампа про досягнення значного прогресу щодо можливої торговельної угоди між країнами. Формальні переговори мають розпочатися у середині січня.
Однозначно ця новина є позитивною для світової економіки, оскільки дозволяє сподіватися на швидке усунення головного на сьогодні фактора економічної невизначеності – торговельного конфлікту США та Китаю. Також досягнення згоди має пришвидшити розв’язання політичних суперечностей Пекіна й Вашингтона, зокрема щодо стосунків Китаю з Росією, Північнокорейського питання, а такою агресії Китаю в морському просторі біля берегів Південної Кореї, Японії і Тайваню.
Єврокомісар з питань бюджету та людських ресурсів Ґюнтер Етінґер заявив, що критика Північного потоку-2 з боку Дональда Трампа не є підставою для скасування проекту: “Я ніколи не був прихильником Північного потоку-2, але правда в тому, що будівельні роботи ведуться вже давно і їх не так просто зупинити. І погрози Трампа не є причиною для зупинки.”
Ґюнтер Етінґер, хоч і є німцем (а саме до НІмеччини ведеться газопровід), виступає як представник найвищої влади Європейського співтовариства. Таким чином, це свідчить про відсутність політичної волі до протистояння з Росією не лише Німеччини, а й ЄС у цілому. На жаль, події біля Керченської протоки не спонукали ЄС поступитися власними економічними інтересами у стосунках з Росією. Відповідно, цього не варто очікувати й у майбутньому.
Тим часом у Росії продовжують вживати заходів проти низьких цін на нафту. Так, в державній компанії “Роснєфть” оголосили про намір закупити 6 мільйонів тонн нафти у внутрішніх виробників упродовж 2019 року (загальною вартістю близько 2 мільярдів доларів). Цей крок очевидно спрямований на зменшення пропозиції нафти на світовому ринку і є послідовним щодо втілення глобального плану, узгодженого з країнами ОПЕК. З іншого боку, обсяги видобування збільшуються в Сполучених Штатах, що зацікавлені в підтриманні низької ціни на нафту (наприклад, про це нещодавно прозвітували у штаті Нью-Мексико).
Як бачимо, заходи країн-виробників нафти наразі є неефективними і не сприяють підвищенню світової ціни. Зараз можна очікувати подальших радикальних заходів, проте також існує ймовірність, що США вдасться домовитися зокрема з Саудівською Аравією щодо припинення агресивних дій на ринку енергоносіїв.
Парламент Італії проголосував за бюджет на 2019 рік. Документ був прийнятий після кількох місяців дебатів між посадовцями ЄС та новим італійським урядом (сформованим коаліцією з Ліги правих партій та євроскептичним “Рухом п’яти зірок”). Фінансові чиновники ЄС наполягали на зменшенні визначеного у першому проекті бюджету дефіциту в розмірі 2,4% від ВВП. Зрештою, проголосований документ має дефіцит 2,04%. Документ також був критикований владою ЄС за так звані “популістичні” реформи: зниження оподаткування самозайнятих власників, підвищення податків для банків, страхових компаній та азартно-ігрового бізнесу, зниження пенсійного віку, впровадження “мінімального доходу” для найбідніших громадян.
Приклад Італії є показовим для оцінки рівня фінансової залежності країн-членів ЄС. Об’єктом жорсткої регуляції є не лише грошово-кредитна політика (передусім через наявність спільної валюти – євро), але й бюджетно-податкова, що стосується визначення доходів та витрат окремих держав. Більше того, ЄС вимагає ведення ліберальної економічної політики, що заперечує активну участь держави в соціально-економічному житті. Це значно ускладнює реалізацію програмових засад для нових політичних рухів, що приходять до влади в Європі.
Італійський досвід є цінним у контексті євроінтеграційних прагнень чинної української влади. Подальша інтеграція обов’язково супроводжуватиметься втратою економічного суверенітету.
Leave a Reply