Про провали і здобутки України у політиці, економіці та міжнародній діяльності у 2018 році «Вголос» розпитав у міжнародного експерта Недержавного аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень” Юрія Олійника.
На Україну суттєво вплинуло те, що росіяни добудували Керченський міст, внаслідок чого розпочалась блокада наших суден в Азовському морі. Хоча після цього інциденту увага світу до України та прямої агресії до нас з боку Росії знову зросла. Проте у плані санкцій ця увага виявилась недостатньою.
Провали цьогоріч продовжувалися і у відносинах з поляками та угорцями.
(1. У січні Парламент Польщі ухвалив закон, згідно з яким до відповідальності мали притягувати усіх, хто заперечує, підтримує або пропагує злочинні, на думку поляків, дії ОУН та УПА. Також у липні Президент Польщі Анджей Дуда, перебуваючи у Волинській області, заявив, що події на Волині 1942-44 років були не війною між Польщею та Україною, а етнічною чисткою, – ред.).
(2. Угорщина виступила проти скасування мовного закону «Ківалова-Колесніченка» та пообіцяла блокувати саміт Україна-НАТО і чинити опір, якщо новий український закон про мови не дасть угорській мові статус офіційної. Також сусіди звинуватили Україну у наступі на права нацменшин через запропоновані Президентом України Петром Порошенком зміни до закону про громадянство. Згодом уряд Угорщини вирішив створити посаду уповноваженого міністра, відповідального за розвиток Закарпатської області. Також виник величезний скандал наприкінці квітня через інцидент у місті Берегове, що на Закарпатті. У консульстві Угорщини громадянам України урочисто видавали угорські паспорти, – ред.).
А українська влада на дії сусідніх держав належним чином не реагувала. Навіть навпаки – показувала межу, до якої вони можуть дійти.
Проблемою залишається й те, що досі українська дипломатія інфільтрована різними агентами, можливо й російськими.
Якщо говорити про відносини з НАТО, то немає гарантій щодо вступу України в Альянс. Проте позитивним моментом є вже те, що НАТО продовжує свої тренування у Чорному морі.
Варто згадати і про торгівлю з ЄС відповідно до угоди про асоціацію. Хоча насправді Україні дають дуже мало квот на європейських ринках.
Та найголовніше завдання, яке потрібно вирішувати – це «Азовське питання». Перш за все проблему треба виносити на міжнародний рівень постійно, зокрема на рівень ООН. Аби про цю проблему у світі не забували. Оскільки наші інтереси, окрім нас, нікому у світі не цікаві. Адже більшість європейських країн показують, що втомилися від ситуації в Україні. А наша влада навіть не може налагодити нормальних контактів з елітами європейських країн.
Leave a Reply