Огляд тенденцій економіки 27 квітня – 10 травня 2019 року

Ексклюзивний огляд тенденцій української економіки для НАЦ УССД підготував Олександр Чупак, студент бізнес-адміністрування Селкірк коледжу (Канада), аудитор Grant Thornton. Найактуальніші питання – коливання цін на нафту, черговий спалах торгівельної війни між США та Китаєм, фінансові проблеми в єврозоні.

 

Серед найбільш обговорюваних тенденцій світової економіки наразі чільне місце посідає стабільне зростання ціни на нафту. Минулого тижня вартість бареля суміші Brent перевищила 74 долари США, що є найвищим показником за шість місяців.

 

Ця динаміка пояснюється кількома чинниками, що призвели до негативних очікувань щодо пропозиції нафти на світовому ринку. Можна виокремити дві фундаментальні події, сприятливі для зростання цін:

 

1. вихід США зі Спільного всеосяжного плану дій: угоди між ЄС та п’ятіркою постійних членів Ради безпеки ООН з однієї сторони та Іраном з іншої для припинення ядерної програми Ірану. Вийшовши з угоди, США розірвали економічні зв’язки з Іраном та погрожують накласти санкції на компанії, що ведуть бізнес у цій близькосхідній країні. Наслідком таких дій стала неспроможність Ірану підтримувати об’єми експорту нафти, і таким чином пропозиція на світовому ринку впала;
2. угода країн ОПЕК, Росії та її сателітів щодо скорочення виробництва нафти, якої було досягнуто у січні. До цієї ж категорії можна додати проблеми у Венесуелі – іншого члена ОПЕК, країні-лідері за обсягом видобутку нафти у Південній Америці.

 

Присутні також дрібніші фактори, наприклад, невизначеність щодо статусу британських нафтовиробників у зв’язку з Brexit та скорочення виробництва нафти в Канаді. Однак найбільше питань викликає позиція США, які, за словами Дональда Трампа, зацікавлені у підтримці низьких цін на нафту. Відомо, що Адміністрація президента США кілька разів зверталася до правління Саудівської Аравії із запитами не скорочувати виробництво нафти. З іншого боку, падіння глобальної пропозиції було очевидним наслідком політики санкцій проти Ірану. 2-го травня закінчується період, протягом якого Китай, Індія, Туреччина та інші великі економіки могли імпортувати іранську нафту без загрози санкцій США: цього дня продажі нафти впадуть на 1 мільйон барелів щоденно (1% від світового обсягу).

 

Очевидно, ця тенденція не може не тішити Росію. Зростання ціни на нафту дозволяє їй послаблювати тиск санкцій, наповнювати бюджет та отримувати більше іноземної валюти. Нелегко буде ЄС та Китаю, які є чистими імпортерами нафти та інших енергоносіїв. США можуть сподіватися на позитив: дорога нафта стимулює інвестиції у видобуток сланцевої нафти. Є припущення, що завдяки  розвитку сланцевих родовищ США можуть до 2021 року стати чистим експортером нафти: декілька років тому нафта була серед найбільших статей імпорту Штатів.

 

Найгіршим наслідком для України буде підвищення темпів внутрішньої інфляції: традиційно ціни від промислових енергоносіїв до пального для автомобілів гостро реагують на зростання світових цін. Також варто враховувати, що у Росії звільниться більше коштів для фінансування своїх військ на наших окупованих територіях. Сподіваємося, що динаміка зміниться, як це вже було минулого року.

 

Травень розпочався тривожними новинами: торговельні переговори США та Китаю опинилися на межі зриву. Сторони взаємно невдоволені – Штатам не подобається затягування процесу, тому президент Трап почав погрожувати введенням тарифів на 200 мільярдів доларів китайської продукції (тарифи на цю суму спочатку були заплановані на перше березня, але були відтерміновані) Повідомляється, що Китай почав відмовлятися від важливих пунктів домовленостей, що в результаті може суттєво позначитися на запланованій структурі угоди. Погрози не сподобалися китайським переговірникам, що підсилило ймовірність скасування процесу. Наразі все залежить від того, чи поїде віце-президент Китаю Лю Хе на черговий раунд переговорів до Вашингтона. Якщо ні, обом державам буде складно порозумітися.

 

Можливе посилення війни між двома найбільшими економіками світу віщує складні часи всьому світу. Однак не варто забувати, що найбільших втрат зазнають саме Китай і США, тому імовірно, що зрештою вони порозуміються. Хоча, за словами голови Торговельної палати США Роберта Лайтхайзера, США помітили “значне послаблення у прагненні Китаю до укладення взаємовигідної угоди”.

 

Поки торговельна війна не пожвавилася, у США немає проблем з економічним зростанням: у першому кварталі 2019 їхня економіка зросла на 3,2% у річному вимірі. Значно повільніше рухається економіка єврозони – 1,5% зростання, але цей показник перевищив очікування і є значно кращим за значення кінця 2018.

 

Банківська консолідація в Німеччині скасовується: Дойче Банк і Комерцбанк не об’єднуватимуть активи через проблеми обох фінустанов, передусім Дойче Банку. До проблем Дойче удома додалися негаразди у США – його дочірній інвестиційний банк ризикує не пройти стрес-тест. Невдача може призвести до закриття відділень, у яких зайняті 9 000 працівників.

 

Фінансові проблеми в єврозоні ускладнюють проблеми, пов’язані з низьким рівнем зростання. Німеччині поки не вдається зробити врятований під час кризи банк національним лідером, незважаючи на те, що значні кошти було витрачено на стабілізацію його діяльності. Можливо, новий підхід до оздоровлення європейських фінансів запропонує новий голова Європейського центрального банку, який буде призначений у жовтні. Нагадаємо, саме в Німеччині розташований офіс ЄЦБ (у Франкфурті).