Пропонуємо огляд актуальних подій у світі, що підготував експерт аналітичного центру Українські студії стратегічних досліджень Юрій Олійник. Російські паспорти на окупованих територіях та співпраця України за НАТО, політична криза в Туреччині та коаліціада в Молдові, переворот у Судані – у місячному огляді.
Україна
Процес передачі президентських повноважень від П. Порошенка до В. Зеленського – гарна можливість для активізації зовнішнього тиску, що і робить Кремль. 24 квітня Путін розпорядився спростити процедуру отримання паспортів жителями окупованих територій Донецької та Луганської областей.
Розмови про видачу російських паспортів велися ще з 2017-18 років. Більшою мірою маємо справу з шантажем – Кремль перевіряє зубатість нового президента. Ну і готується до переговорів щодо транзиту газу, оскільки чинний договір спливає у 2020 – тому й Медвєдєв від імені уряду РФ заборонив експорт сирої нафти до України. Економічні та політичні засоби йдуть разом, чому треба було б повчитися Києву.
Якщо Україна не відреагує адекватно, Москва продовжуватиме видавати паспорти – може й населенню інших областей (поки що приховано). Та й наші західні сусіди активізуються – насамперед угорці. Поки що навіть засудження з боку Ради Безпеки ООН виявилось недостатнім.
З часом процедура прийняття в громадянство може ще більше спроститися і стати менш публічною, аби при зручному для Росії сценарії інтегрувати до України як автономію не просто вороже утворення, а й населене громадянами РФ. Тому цей процес слід не просто осуджувати: варто, передусім, збирати допомогу міжнародного товариства, просити про санкції додаткові та впроваджувати їх самим. Неприпустимо лишатися досі залежними від ринку російської нафти.
Фактично починається змагання за умови майбутньої угоди про транзит вуглеводнів, яку треба продовжити з 2020 року. Північний і Південний потоки не стали достатньою альтернативою, тому Київ має вагомі козирі. Однак Путін демонструє вже майбутній владі України, що механізми торгівельної війни ще не вичерпані.
Зростає напруження всередині самої Росії – протести в регіонах посилюються (екологічні – проти вивезення московського сміття до Архангельська, побиття захисників паркової території в Єкатеринбурзі), оскільки держава нездатна утримувати на достатньому рівні ні лояльність місцевих еліт, ні мінімально справедливий перерозподіл ресурсів для широких мас. Але цей процес надто повільний, і Кремль буде здобувати лояльність населення завдяки спробам зовнішніх перемог.
На описаному фоні Україна посилює рівень технічного забезпечення армії та співпраці з НАТО. Ракетний катер “Прилуки” Військово-морських сил України провів низку тренувань в акваторії Чорного моря з кораблем “Echo” Королівського Військово-Морського Флоту Великої Британії. Разом вони виконували завдання з тактичного маневрування та повітряної оборони.
Водночас Збройні Сили продовжують випробування нової техніки. Зокрема на Одещині пройшли запуски ракетного комплексу “Нептун”, що має надійти для озброєння флоту.
З іншого боку. активно посилюються російські позиції в Європі. Німеччина та Франція поблажливо ставляться до спроб повернути Росію до повноправного членства у Раді Європи. Тим часом посилення євроскептичних сил (про що зокрема сигналізують результати виборів у Іспанії, де до парламенту з 10 % пройшли націоналісти з партії Vox) загрожує замиканню Європи на власних проблемах після виборів до Європарламенту.
США
Завершилось розслідування Мюллера, що тривало понад рік, і стало частиною політичної міфології – як у США і світі, так і в Україні. Але результат виявився майже пшиком. Навіть щодо дискутованого втручання в систему правосуддя Мюллер обмежився мовчанкою, не виправдовуючи і не звинувачуючи президента, що намагаються роздути конгресмени-демократи, але це вже істерика.
І річ не тільки в тому, про що той же Манафорт промовчав, і чому. Попри всі конспірологічні теорії, розслідування не виникло ознак змови з іноземними силами з боку Дональда Трампа. Причини обережності останнього банальна – боявся, що випливуть якісь фінансові махінації чи ухиляння від сплати податків. Та зараз ситуація змінилась – Трамп обілює свою честь. І готується до наступних президентських виборів (хоча CNN і малює електоральну перемогу його можливому опоненту Байдену).
Туреччина
У Туреччині посилюється внутрішньополітична криза. Після перемоги на місцевих виборах опозиції у головних містах країни Ердоган намагається їх знівелювати. Характерний приклад – призначення перевиборів мера Стамбула.
Судан
Із грудня вже чотири місяці у Судані тривають народні маніфестації. Останніми тижнями маси прямо апелювали до армії, вимагаючи у військових врятувати країну. Втекти диктатор не встиг, його взяли під охорону. Це як наслідок програної війни, коли християнський Південний Судан здобув незалежність.
Важко сказати, чи буде реальна зміна для самого Судану, чи просто черговий цикл – такий самий переворот був і 30 років тому, і до влади прийшли зовсім не нові кадри. Але для світової геополітики, особливо в середньостроковій перспективі, змінюється багато. Передусім катастрофа для Росії, що надто багато поставила на Башира, розміщувала транзитні бази для присутності в сусідніх країнах – Лівії, ЦАР. Транзитом через Судан проходили і військові рейси до Венесуели. Тепер це стане проблемою. Недарма одразу ж після перевороту в Лівії активізувалися проросійські сили генерала Хафтара – Кремль судомно шукає запасний аеродром для бази впливу на континенті.
Нагадаємо також, що Судан – одна з кількох держав у Африці, що голосувала проти резолюцій з засудженням анексії Криму. І зміна еліт у країні – значна втрата для Росії.
Лівія
Росія підтримує наступ генерала Хафтара на столицю, щоб компенсувтаи втрату епіцентру – Судану. Хафтар опирається на підтримку Росії та обмежені зв’язки з Парижем (США та Італія підтримують триполійський уряд). Водночас у змінах у країні зацікавлені інші сили – зокрема Саудівська Аравія (Хафтар нещодавно зустрічався з королем Салманом). Ці сторони грають у власну гру, але зацікавлені у зміні статус-кво в країні.
Країни Балтії
До другого туру президентських виборів в Литві проходять економіст Гітанас Науседа з ліберальним порядком денним (31, 13 %) і депутат, екс-міністр фінансів Інгріда Шимоніте. Остання представляє опозиційних консерваторів із більш антиросійськими настроями, і набрала 30,95 % виборців. На третьому місці чинний прем’єр-міністр Саулюс Сквярняліс із 19,72 % голосів (Партія зелених та селян). Хоча постійний адвокат України Даля Грибаускайте і йде з посади, проукраїнська політика балтійської держави не змінюватиметься. Але інтенсивність співпраці залежить у тому числі від активності українського МЗС.
Ще одна гарна новина зі столиці Латвії – проросійського мера Ніла Ушакова відсторонили через корупційний скандал (у Ризі залишається потужна російська діаспора).
Тим часом у Естонії запрацювала нова коаліція у складі Центристської партії (ліберали, що заграють із російською меншиною), Консервативна народна партія Естонії (EKRE) – націоналісти-євроскептики і Isamaa (“Вітчизна”). Коаліція відхилила законопроект з обмеження функціонування російської мови, однак на початку травня продемонструвала послідовну антиросійську політику, відмовившись від ратифікації угоди про демаркацію кордону. Зовнішньополітичний курс Естонії зберігатиметься, а всередині країни можливе наростання турбулентності.
Молдова
У країні триває парламентська криза, не вдається сформувати дієву коаліцію. Зростає можливість дострокових виборів. Однак 26 квітня Конституційний Суд визнав молитвою лише змішану систему виборів, що означитиме набуття Демократичною партією (керованою найбагатшим олігархом Молдови Владом Плахотнюком) кращих умов на мажоритарних округах, тоді як проросійські соціалісти (що підтримують президента Ігоря Додона), ризикують зменшити вплив. Водночас розростається скандал щодо можливої співпраці Плахотнюка з Петром Порошенком, що разом намагалися позбавити санкцій діяльність «Молдовського металургійного заводу» в Придністров’ї.
Венесуела
У Венесуелі загострилася ситуація: лідер опозиції Хуан Гуайдо оголосив кінець режиму президента Мадуро, його підтримали США. Поліція застосувала сльозогінний газ та військову техніку проти маніфестантів у столиці Каракасі. До протистояння на боці влади залучені окремі лояльні військові, що свідчить про поступове втягнення армії у конфлікт та додаткові ризики.
Білорусь
Черговий спалах російсько-білоруських відносин. Спершу Лукашенко нібито посварився з Путіним, і поїхав додому прямо посеред зустрічі у Пекіні (попри прохання Сі Цзіпіна). Паралельно були спроби перекрити газопровід через Білорусь – нібито через перевірку якості вуглеводнів. Далі Москва провела ротацію посла у Мінську – замість різкого у висловлюваннях Михайла Бабича послом став Дмитро Мазенцов. Це не просто дипломат, у минулому губернатор Іркутської області і навіть технічний кандидат Путіна на президентських виборах 2012 року (спершу прем’єр-міністр Росії, потім посол у Києві).
Нове призначення може сигналізувати перехід до більш поміркованих методів впливу, бо Лукашенко не піддається на вимоги здавати останні елементи незалежності. Поведінка колишнього посла Бабича викликала незадоволення білоруського МЗС через неповагу до суверенітету Мінська. А Мазенцов відомий як більш обережний у висловлюваннях. З іншого боку, пекінський скандал може бути лише ширмою, аби заспокоїти зацікавлених осіб – передусім США та Україну, і спокійно готувати більш-менш мирний аншлюс у 2020 році.
Шрі Ланка
21 квітня на григоріанський Великдень сталося 8 вибухів у церквах країни, а також готелях “Shangri-La”, “Cinnamon Grand” і “Kingsbury”/ Міністр оборони Руван Віджевардене (за допомогою спецслужб сусідньої Індії) звинуватив мусульманську організацію National Tawheed Jamath, яка однак раніше була відома мирною і благодійною діяльністю. Також відповідальність традиційно взяла на себе Ісламська держава.
Не зовсім зрозумілі мотиви теракту саме на Шрі Ланці, де і мусульмани, і християни є меншинами. Є підозри, що це провокації індійських спецслужб, які хочуть посилити вплив на території свого традиційного союзника. Теракт призвів до чергового обурення ісламським тероризмом і виправдання низки жорстких заходів з боку урядів регіону.
Франція
Президент Франції Еммануель Макрон представив довгоочікувану відповідь на майже піврічні вуличні протести “жовтих жилетів”. Серед планованих заходів – скорочення податку на прибуток і для представників середнього класу. Також Маркон хоче змінити кількість депутатів у парламенті та систему виборів. Рішення прийнято після узагальнення загальнонаціональних дебатів. Фактично йдеться про популістичні заходи заспокоєння протестувальників – вочевидь, інші виявилися не надто ефективними.
Водночас Франція намагається демонструвати більш злагоджену політику в рамках НАТО. Париж відправив понад 300 військовослужбовців, 4 танки і 25 БМП для охорони естоно-російського кордону, на час із 23 квітня до кінця серпня 2019 року. Ці заходи відбуваються у рамках місії НАТО з посилення присутності НАТО на території Польщі та держав Балтії.
Близький Схід
В Ізраїлі на виборах перемогла партія Ліхуд на чолі з чинним прем’єр-міністром Беньяміном Нетаньяху. Затвердження перемоги чинної влади і посилення рівня представництва правоконсервативних сил. Це визначає продовження жорсткої політики щодо палестинців та карт-бланш на активніше втручання у Сирії, зокрема подальше закріплення на анексованих Голанських висотах, належність яких визнав Вашингтон.
Тим часом у Сирії американці бомбардують нафтові конвої, в зоні окупації російсько-іранських сил.
Leave a Reply