Ексклюзивний огляд тенденцій світової економіки для НАЦ УССД підготував Олександр Чупак, випускник бізнес-адміністрування Селкірк коледжу (Канада), аудитор Grant Thornton. Найактуальніші питання –ірано-американська напруга, проблеми зі збутом російської нафти, китайська експансія в Африці.
Дональд Трамп підписав указ про новий пакет санкцій щодо Ірану. Цього разу вони стосуються найвищого керівництва близькосхідної країни, зокрема її верховного релігійного лідера Аятоли Алі Хаменеї. Санкції дадуть змогу заблокувати закордонні активи Хаменеї та інших іранських посадовців за кордоном, а також перекрити їм доступ до фінансових ресурсів. Формальною підставою для рішення є те, що іранці збили американський дрон на Близькому Сході. Однак Трамп у коментарі після підписання наголосив, що Аятола і наближені до нього особи є відповідальними за всі ворожі дії, вчинені Іраном проти США та їхніх союзників за останні роки, а тому це рішення ґрунтується на комплексі причин.
Напруга між країнами посилилася у травні, коли американці зажадали від інших держав припинити торгівлю нафтою з Іраном. Два тижні тому США звинуватили Іран у нападі на два нафтові танкери біля берегів Оману. Ці події додаються до режиму економічних санкцій, накладеного США минулого року після їхнього виходу з угоди про ядерне роззброєння Ірану. Іран, який тепер потерпає від економічної кризи через неможливість вести повноцінну зовнішньоекономічну діяльність, намагається зберегти хороші стосунки з європейськими підписантами угоди. Проте європейські компанії, що ведуть бізнес з Іраном, відтепер також мають ризик потрапити під санкції, а тому поступово виходитимуть із його економічного поля.
Послаблення Ірану, очевидно, не відповідає інтересам Росії, зокрема щодо розширення військово-політичного впливу на Близькому Сході. Завдяки підтримці Москви іранці зможуть упродовж певного часу протриматися без значних економічних негараздів. Певно в Тегерані мають значні сподівання на те, що через півтора року в Штатах оберуть іншого президента.
Тим часом Росія має проблеми з продажем нафти. Ще два місяці тому покупці російської нафти помітили, що товар містить органічний хлорид, який є шкідливим для нафтопереробного обладнання. Танкери з більш ніж мільйоном тонн нафти вартістю близько 500 мільйонів доларів США нині курсують між Європою та Азією, не в змозі позбутися вантажу, навіть пропонуючи продаж зі знижкою 10-15 доларів. Один із них блукає між Роттердамом і Вентспілсом з 2-го травня, заплативши за цей час 1,3 мільйона портових зборів.
Спочатку в Росії сподівалися, що брудну нафту заберуть покупці з Китаю та Індії, але вони зрештою відмовилися укладати контракти. Концентрація шкідливої речовини перевищувала норму в 10-20 разів, що є занадто високим ризиком для переробників.
Китай продовжує вкладати гроші в африканську економіку: на 2019 рік було заплановано інвестувати 60 мільярдів доларів США у різні інфраструктурні проєкти. Минулого тижня Міністр закордонних справ КНР Ван Ї виправдовувався, що Китай “не ставить боргових пасток в Африці”. Мається на увазі тактика, згідно з якою уряди отримують кредити під великі проєкти, а пізніше не здатні їх віддавати. У результаті вони змушені передавати китайцям права на сам проєкт (подібне вже відбувалося з морськими портами в Джибуті, Шрі-Ланці та інших країнах).
Так чи інакше, економічно Китай уже розбудував на континенті більшу сферу впливу, ніж колишні європейські метрополії, а також успішно конкурує зі США. Витрачаючи багато державних коштів (часто з низькою ефективністю), Китай упевнено рухається до реалізації стратегії Нового шовкового шляху (Belts and Roads Initiative), що має принести Пекіну домінацію в Африко-Азійському регіоні.
Leave a Reply