Новий уряд – аналіз економічної програми

Аналіз економічних планів уряду для НАЦ УССД підготував Олександр Чупак, випускник Селкірк коледжу (Канада), аудитор Grant Thornton.

Перші тижні роботи оновлених Верховної Ради і Кабінету Міністрів були багатими на події. За короткий час до парламенту було внесено надзвичайно багато законопроєктів, зокрема тих, що стосуються економіки. Також у ЗМІ часто висвітлювалися ідеї нових міністрів і депутатів щодо покращення економічної ситуації в Україні.

Серед найактивніших був прем’єр-міністр Олексій Гончарук. Свої думки він почав озвучувати ще на посаді заступника голови Офісу президента, а після обрання головою уряду став конкретно висловлюватися про напрямки бажаних змін. Можна виокремити чотири основні пункти, про які говорить Гончарук.

  1. Зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. За його словами, нині й без правового поля фактично існує ринок землі, де її обіг здійснюється через тіньові схеми. Відповідно, громадяни-власники ділянок не мають вигоди від чинного стану речей. Гончарук додає, що на першому етапі у продаж надійде земля, що перебуває у державній власності, а через певний проміжок часу дозволять продавати приватну землю.

Із заяв представників команди президента знаємо, що ринок землі планували запустити з початку 2020 року, але досі невідомими залишаються умови його функціонування. Наприклад, чи отримають право на купівлю землі іноземні фізичні та юридичні особи (за чутками, таке право іноземцям нададуть), або якою буде максимальна площа ділянки, що її зможе придбати одна особа.

Очевидно, відкриття ринку землі значно простимулює українську економіку в короткостроковому періоді, тим більше, якщо до нього допустять іноземців: за рахунок інвестицій у землю лише за перший рік ВВП зросте на 1,5%. Однак довгострокові перспективи є сумнівними. За умови погано визначених правил ринку і відсутності жорстких обмежень, може відбутися концентрація земель у руках великих корпорацій, знищення класу дрібних і середніх фермерів через недобросовісну конкуренцію, позбавлення громадян можливості володіння землею, виснаження земель тощо.

  1. Масштабна приватизація державних підприємств. За словами Гончарука, планується «мала» і «велика» приватизації. У рамках «малої» продаватимуть підприємства, що не мають значних обсягів обороту, і разом з тим є збитковими і продукують корупцію. «Велика» приватизація передбачатиме уважне вивчення кожного інвестора, а у випадку непродажу – запровадження корпоративного управління, що буде незалежним від Кабінету міністрів. Також прем’єр обіцяв, що під час реалізації програми приватизації братиме до уваги чинник національної безпеки.

Як і попередній уряд Гройсмана, новий Кабмін залишається відданим ідеї приватизації в межах ліберально-економічної доктрини. Згідно з думкою урядовців, корупцію можна подолати лише шляхом передачі майна у приватні руки, а не через самостійне наведення ладу. Зрозуміло, що щонайменше до наступних виборів не обговорюватиметься націоналізація стратегічних підприємств, що були приватизовані раніше (обленерго, газо- й нафтовидобувні підприємства тощо). Невідомо, яким чином урядовці протидіятимуть економічній агресії Росії, яка обов’язково намагатиметься отримати важелі впливу шляхом заволодіння акціями великих українських підприємств.

  1. Розробка економічної стратегії розвитку України. Тут Гончарук дає розмиті пояснення щодо рівності держави і бізнесу, обіцяє створення програм державно-приватного партнерства і досягнення економічного зростання на рівні 5% ВВП у 2020 і 7% ВВП у 2021 році. Він наголошує, що потрібно відходити від сировинного характеру української економіки і здійснювати її структурну перебудову.

Додамо, що зростання 5-7% уже відбувалося в 2000-2007 роках, тому досягти подібних темпів цілком можливо.

  1. За три роки Україна має ввійти в десятку рейтингу Doing Business. Гончарук покладає сподівання на діяльність Національної інвестиційної ради, що має окреслювати напрямки для вдосконалення ділового клімату в Україні. Також він наголошує на необхідності забезпечення незалежності регуляторів, зокрема Національного банку.

Враховуючи те, що за підсумками 2018 року Україна посідала 71 місце в Doing Business, мета входження до топ-10 є дуже амбітною. За її досягнення, очевидно, більшою мірою відповідатиме не анонсована Гончаруком Інвестиційна рада, а Данило Гетьманцев – голова Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики (утвореного злиттям кількох комітетів), головний ідеолог команди Зеленського з питань фінансів. 

Але його пропозиції є доволі суперечливими. З одного боку запропоновано податкову амністію, за умовами якої підприємці зможуть заповнити спецдекларації без вказування джерел доходів. Таким чином заплановано знизити рівень тінізації. З іншого боку, він повертає до Верховної Ради ініціативу щодо обов’язковості касових апаратів для підприємців усіх груп, а також пропонує збільшити штрафи за неправильне заповнення і невчасне подання податкових декларацій. Також ходять чутки, що невизначеним є майбутнє спрощеної системи оподаткування й існування різних груп фізичних осіб-підприємців.

Неоднозначною є ініціатива щодо зміни правил оподаткування гірничовидобувного бізнесу. Законопроєкт Гетьманцева змінює трактування поняття первинної переробки, таким чином підвищуючи платежі збагачувальних комбінатів до бюджету на 300-400%. Крім того, збільшується ставка ренти і скасовується встановлення індивідуальних ставок для окремих родовищ. Цікаво, що за кілька днів до реєстрації законопроєкту подібні думки в інтерв’ю виданню «Цензор» висловив Ігор Коломойський.

Важливим питанням залишається доля Приватбанку, а точніше вирішення спорів між державою і колишніми власниками банку. У жовтні Апеляційний суд Лондона має оголосити, чи розглядатиме Високий суд Лондона позов банку до Коломойського і Боголюбова (раніше Високий суд відмовився це робити через невідповідність юрисдикції). У контексті цього підозрілими є обшуки, що були проведені в головному офісі банку на підставі перевірки договорів із міжнародними рекрутинговими і консалтинговими компаніями. У самому банку вже заявили, що вилучення юридичних документів є тиском і перешкоджанням роботі установи.

За останні кілька місяців відбулося кілька судових засідань, пов’язаних із фігурантами справи по «Роттердам+». Однак їхні результати свідчать, що процес може затягнутися: трьох звинувачених відпустили під заставу, а ще двох (у тому числі колишнього очільника НКРЕКП Дмитра Вовка) – відмовилися заарештовувати. Наприкінці серпня САП оголосила Вовка в міжнародний розшук.

Як відомо, ціна на електроенергію в Україні більше не визначається формулою «Роттердам+». З 1-го липня діють правила нового енергоринку, за яких НКРЕКП втратила контроль над цінами.

Таким чином, нова влада має великі плани щодо реформування економіки. Більшість її ініціатив наслідують ліберально-ринкову модель і були свого часу реалізовані країнами Заходу. Життєздатність цих заходів в українських реаліях є сумнівною, адже жодна із запропонованих реформ не спрямована проти фундаментальної проблеми національної економіки – панування олігархів. Більше того, приватизація залишків держпідприємств і відкриття ринку землі можуть її лише поглибити. Позитивом є прагнення до структурної перебудови економіки, але це багаторічний процес, який потребує непопулярних рішень і відмови від роботи заради головного орієнтиру чинної влади – рейтингів.

Leave a Reply

Your email address will not be published.