Майже уся Європа сьогодні спостерігає небувалий підйом правих сил у політиці. Партії, які раніше вважалися маргінальними, зараз реально претендують на входження до парламенту, а десь – і стати біля керма держави, як у Франції та Нідерландах. Причин цього явища є дуже багато – від занепаду ідей Євросоюзу до великої кількості нелегальних мігрантів, які зупинились у розвинених кsраїнах.
ІА «Вголос» запитало у директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна та у міжнародних експертів Юрія Олійника і Олександра Хари, коли до влади у Європі прийдуть праві, які причини таких настроїв суспільства та які наслідки це матиме для ЄС та Європи загалом.
Повну версію дивіться за адресою https://vgolos.com.ua/articles/yevropa-strimko-pravishaye-u-chomu-prychyny-ta-yaki-budut-naslidky_1068596.html?fbclid=IwAR1syt8eIDQjpWXugdguYNBrs0bd_v-KjX_9ysYvSFgAS9xIENn02V0kED
Із чим пов’язаний ріст рейтингів радикальних політичних сил у Європі?
Юрій Олійник:
Розвиток євроскептичних настроїв є закономірним, оскільки європейська інтеграція поряд із низкою позитивних аспектів, які спостерігались протягом 70-х та 90-х років минулого століття, з початком 2000-х років зазнає все більших проблем. Йдеться про посилення нелегальної міграції з країн третього світу, нав’язування у досить ультрарадикальній формі певних неприйнятних для християнських народів цінностей та інші речі. З іншого боку, є несприйняття старого політичного класу, які вже поколіннями є ліберальними і лівими силами. Це все накладається.
Звичайно, це міф, що є якісь хороші помірковані радикали і погані популісти. Є як і праві, так і ліві сили, які більш радикально ставляться до майбутнього Європи і хочуть перебудови. Вони пропонують свої альтернативні шляхи виходу і народ їх підтримує. Разом із ними на цій хвилі здобувають свої рейтинги і популісти, які намагаються спекулювати на цих речах. Наприклад, нашу «Слугу народу» у цьому питанні можна порівняти із «Лігою Півночі» і «Рухом п’яти зірок» в Італії.
Оцей політичний «вінегрет» свідчить про кризу в Європейському Союзі та несприйняття народом того шляху, по якому він іде. Зараз відбувається певна структурна перебудова у Європі.
На цьому фоні Росія намагається профінансувати політичні сили у різних державах, які ще не мають необхідної підтримки, але будуть її здобувати. Це робиться для того, щоб Москва мала вплив на Європу.
Як це може вплинути на Європейський Союз?
Юрій Олійник:
Передусім це внутрішня проблема всього ЄС. Я вважаю, що скоро відбудеться внутрішня переконфігурація. Цього року Brexit вже дав початок цим настроям, зараз ми маємо великий ризик відходу Греції та інших слабких ланок з Євросоюзу. Поки що Франція і Німеччина тримаються, свідченнями цього є і курс Макрона на перезавантаження Європи, спроби трішки косметично, трішки з новими технічними підходами, але зберегти і відновити європейську єдність.
У принципі ці процеси вже тривають із 2009 року, з моменту пропозиції Конституції ЄС, так званої Лісабонської Угоди, яка була відхилена на референдумах у багатьох країнах. Вже тоді ці проблеми почали наростати, і зараз ми маємо десятиліття єврокризи.
Яку роль відіграла радикалізація поглядів суспільства у питанні BREXITу?
Юрій Олійник:
Сама радикалізація поглядів розпочалась фактично вже після підняття питання про BREXIT. Нагадаю, що саме питання референдуму ставилось через бажання народу і протестні настрої, але референдум організовувався консервативною партією на чолі із Терезою Мей. А вже після того через половинчастість окремих політиків почала зростати роль нових, можна сказати, популістичних партій, які пропонували швидкий вихід із ЄС. Наприклад, партія «Brexit», яка за останні кілька місяців з нуля змогла розбудуватись до доволі високого рейтингу і вона, я вважаю, увійде до нового парламенту. Тобто знову ж відбудеться зміна конфігурацій усього традиційного британського політикуму. Йде велика реструктуризація політичних еліт.
Коли до влади у провідних європейських країнах прийдуть праві?
Юрій Олійник:
В деяких країнах вони певною мірою вже прийшли. Наприклад, можемо згадати «Партію свободи» в Австрії, хоча вона компрометується останнім часом як корупційними скандалами, так і певними зв’язками з Росією. Хоча навіть так звані помірковано-традиційні партії Австрії також не гребують стосунками із РФ.
Ми бачимо, що процес «правішання» триває. У Греції, до прикладу, нещодавно були вибори. У 2012 році дуже багато голосів набрала партія «Золота зоря» та інші праві сили, потім у них пішов «лівий реванш». Щоправда, не йдеться про старі помірковані ліві партії, а про нові радикальні ліві політичні сили. Зараз у них знову право-консервативні сили набрали досить великий відсоток голосів, які будуть аргументом під час формування коаліції.
Такі ж процеси, як би їх не оцінювали, відбуваються в Італії. Єдине, що там дуже багато базується на регіоналістських і частково навіть сепаратистських настроях. Паралельні процеси мають місце у Фінляндії, Швеції і навіть Німеччині. Згадаймо, що Німеччина і Франція – це головні локомотиви Європи, які задають моду іншим країнам, а зараз процеси радикалізації тривають і у них. «Альтернатива для Німеччини» набирає щоразу вищий відсоток голосів, а у Франції ми бачимо прихильність громадян до «Національного фронту».
Не можна стверджувати, що цей процес буде лінійним в усіх країнах Європи (прикладом може бути та сама Греція), але він буде продовжуватись і за наступні десятиліття нас чекає «правішання» в Європі, однозначно. Це саме стосується зараз і США, і Японії, і Бразилії з Індією, де укріплюються радикальні сили. Це своєрідна сучасна мода.
Які наслідки може мати така тенденція для Європи?
Юрій Олійник:
Я думаю, що Європа після ультраліберального нахилу буде випрямлятися і нахилятись вправо. Це найбільше стосується цінностей та підходу до побудови сім’ї, культури та країни загалом. Європа буде намагатись повертатись до свого коріння, буде певне закриття країн, відновлення національного суверенітету, і криза ЄС набиратиме обертів. Я думаю, що на 50% ймовірно, що Європа вистоїть, можливо, у зменшеній формі. Найбільш ймовірно, що ЄС встоїть навколо Німеччини, Франції так країн Бенілюксу. Але загалом відбудеться повернення Європи націй.
Роман Гурський, ІА “Вголос”
Leave a Reply