Закон про столицю – потенційні ризики

Закон про столицю – потенційні ризики

Нещодавно у Верховній Раді було зареєстровано проект та 3 альтернативні проекти внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ». Які ж шляхи вдосконалення місцевого самоврядування у столиці пропонують парламентарі?

Основним законопроектом №2143, внесеним депутатами фракції політичної партії «Слуга народу» (серед ініціаторів і голова Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування), пропонується ряд новацій, зокрема: запровадження обов’язкового функціонування районних рад у м. Києві та їх виконавчих органів, розмежування повноважень Київської міської ради та районних рад, передбачення так званих контрольно-наглядових функцій для Київської міської державної адміністрації.

Безумовно відновлення діяльності районних у місті рад є необхідністю, зважаючи на те, що Київська міська рада не в змозі ефективно виконувати ряд покладених на неї завдань: «кількість» обов’язків органу перевищує рамки міри їх «якісного» виконання.

Водночас згідно з п.9 прикінцевих та перехідних положень проекту створення районних рад поставлено в залежність від прийняття закону України про адміністративно-територіальний устрій, це породжує правову невизначеність: питання часу початку функціонування районних рад залишається відкритим.

Статті 12 та 13 проекту регламентують сфери компетенції Київської міської ради та районних рад, при цьому повне розмежування сфер відсутнє, увага приділяється розмежуванню окремих повноважень. З одного боку, проведення чіткого розподілу дозволить уникнути конфліктів щодо сфер впливу в майбутньому, з іншого – частиною 3 статті 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що  обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами. Таким чином виходить, що в інших містах сфери компетенції районних рад визначають представники, обрані мешканцями цього міста, а у столиці – представники, обрані населенням держави з правом голосу; в чому справедливість?

Щодо контрольно-наглядових та координаційних функцій КМДА: проектом передбачено, що київський міський голова, який обирається містянами, та голова КМДА, що призначається Президентом, – це різні особи, при цьому голова КМДА може прийняти рішення про зупинення дії акта місцевого самоврядування шляхом висловлення протесту з одночасним зверненням до суду. Так, практика поєднання представництва мешканців міста і влади однією особою засвідчила свою недієвість, водночас навряд чи дуалістичність призведе до прийняття виважених рішень у місті, зважаючи на те, що повноваження голови КМДА про зупинення дії актів місцевого самоврядування є дискреційними, зокрема, акти перевіряються головою на предмет їх відповідності публічним інтересам територіальної громади, Конституції та/або законам України. Яким чином визначається публічний інтерес територіальної громади? Механізми оскарження рішень органів місцевого самоврядування передбачені законодавством, а тому відсутня необхідність у впровадженні так званих «протестів». При цьому варто згадати, що частиною 4 статті 35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень.

Альтернативним законопроектом 2143-1, поданим депутатами фракції політичної партії «Європейська Солідарність» пропонується відновити діяльність районних рад і встановлюються строки реалізації – «вибори до районних у місті Києві рад відбуваються під час наступних чергових місцевих виборів, які відбуваються після набрання чинності цим Законом»; обсяг повноважень районних у місті Києві рад та їх виконавчих комітетів за проектом визначається Київською міською радою; порядок діяльності виконавчого органу Київської міської ради – в прерогативі останньої, при цьому виконавчі органи Київської міської ради здійснюють галузеві повноваження місцевих державних адміністрацій; пропонується ліквідувати Київську міську державну адміністрацію та районні у місті Києві державні адміністрації після обрання депутатів Київської міської ради та районних у місті Києва рад на наступних чергових місцевих виборах.

За проектом 2143-2 депутатів політичної партії «Голос» фактично зберігається існуюча система управління і самоврядування в м. Києві, при цьому також відновлюється діяльність районних рад.

Видається, що найбільше нововведень запропоновано у законопроекті №2143-3, ще одному проекті від депутатів партії «Слуга народу», та кількість, не означає якість. До системи місцевого самоврядування за проектом в тому числі входять Київська міська рада та її виконавчий орган, районні ради та їх виконавчі органи – районні адміністрації: органом державної виконавчої влади є Київська міська державна адміністрація, і в цьому проекті голова КМДА користується правом вищезазначених протестів.

Частина 3 статті 6 присвячена принципам організації міського життя органами місцевого самоврядування в м. Києві: толерантність, сталий розвиток vs народовладдя, гласність тощо. У проекті міститься ряд спеціальних норм щодо культурної спадщини, містобудівного кадастру, інвентаризації деревної рослинності. Безперечно, ці норми пропонуються у зв’язку зі складною ситуацією у містобудівній та екологічній сферах в столиці, при цьому варто зауважити, що аналогічні проблеми потребують вирішення по всій території України, і з метою забезпечення системності та послідовності у законодавстві конструктивні зміни слід вносити у спеціальне законодавство.

Окремо приділяється увага депутатам Київської міської ради, заступнику Київського міського голови з питань фінансів, Керуючому справами Київського магістрату (за проектом – виконавчий орган Київської міської ради), Головному архітектору, і навіть так званому Амбасадору Києва. Аналізуючи норму частини першої статті 140 Конституції України: чи спроможна територіальна громада міста Києва самостійно вирішувати питання місцевого значення, якщо організація процесу вирішення таких питань роз’яснюється киянам парламентарями?

Проектом також пропонується внести зміни у ряд інших законів, в тому числі до Закону України «Про місцеві вибори», зокрема: загальний склад (кількість депутатів) рад, визначається залежно від кількості виборців, які належать до територіальних громад, крім Київської міської та районних у місті Києві рад, оскільки загальний склад Київської міської ради становить 80 депутатів, а районної – 20 депутатів. Тільки тут постає питання: чи населення кожного з районів міста Києва дійсно є приблизно однаковим? Виходить, що мешканців різних районів поставили в нерівні умови.

Без сумніву парламентарям вдасться внести дієві зміни до Закону лише в тому випадку, якщо ціллю внесення таких змін послугує забезпечення прав мешканців столиці. Свого часу питання національної безпеки вимагали запровадження особливостей місцевого самоврядування у місті Севастополі, для збалансування і злагоджування «гострих кутів» особливості було запроваджено і у столиці. В силу подій, що відбулися (йдеться про окупацію АРК), зникли підстави (мета, яка виправдовує диференціацію регулювання) для існування «особливостей» місцевого самоврядування у м. Києві, існує тільки необхідність забезпечення виконання додаткової функції, яка покладається на столицю – створення належних умов для діяльності у місті органів державної влади та представництв міжнародних організацій, іноземних держав; видається, що така функція не вимагає у місті Києві іншої системи місцевого самоврядування поряд з тією, яка впроваджена в інших містах.

Безумовно існуюча система державного устрою в частині співіснування та функціонування органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій – недосконала, є над чим працювати, але столиця – не місто для такого роду експериментів.

 

експерт Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» Соломія Скробач