Аналіз місцевих виборів у Болгарії 

 

27 жовтня і 3 листопада відбулися місцеві вибори в Болгарії. 6,2 млн. болгар обирали собі кметів сіл (кметство), кметів общин (аналог нині утворюваних в Україні ОТГ), кметів районів міст Софія, Пловдив і Варна та ради общин. На рівні областей, яких у Болгарії 28, вибори не проводяться – на   цьому адміністративно-територіальному рівні відсутні органи місцевого самоврядування. Особливістю цих виборів є відмова від машин для виборів, якими можна було скористатися замість паперових бюлетенів, а також суттєве скорочення державного фінансування партій iз 11 до 1 лева (14,16 грн) за кожен отриманий голос і встановлення лімітів на фінансування виборчої кампанії, чого взагалі раніше не було в історії Болгарії.

265 Рад общин обираються за пропорційною системою з напіввідкритими списками, поліномінальним округом та застосуванням квоти Хейра. Простішими словами, виборець, отримуючи бюлетень, може обрати не лише партію, а й її кандидата, який йому найбільше до вподоби. Вся община є виборчим округом. Тому мешканці різних сіл однієї общини матимуть однаковий бюлетень. Виборча квота обраховується таким чином – кількість дійсних голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, ділиться на кількість депутатських місць у раді. Відповідно, спочатку до ради проходять ті кандидати, які завдяки отриманим преференціям набрали виборчу квоту, а потім мандати розподіляються залежно від розташування у партійному списку.

Виборча система, яка застосовується на місцевих виборах в Україні, є лише пародією на відкритість списків, а тому абсолютно відрізняється від болгарської практики. Округ також є поліномінальним, але присутній поділ на територіальні округи, які мають технічний характер. В українських реаліях виборець голосує виключно за партію та кандидата, який йде по конкретному територіальному округу. Інших кандидатів він просто не знає, хоча логіка поліномінального округу у цьому випадку вимагає зворотного. На відміну від болгарської практики, кандидат до місцевих рад набирає голоси перш за все не для себе, а для партії, яка його висуває. Потім обраховується квота Хейра, визначається кількість отриманих конкретною партією мандатів і лише тоді її кандидати рангуються за кількiстю набраних голосів.

Кметів усіх без винятку общин у Болгарії обирають за мажоритарною системою абсолютної більшості. В Україні така система застосовується в містах, кількість виборців у яких дорівнює або перевищyє 90 тис.. Тобто для перемоги потрібно набрати 50%+1 голос. Відповідно, якщо жоден кандидат не отримав такої підтримки, проводиться другий тур виборів. Враховуючи, що в болгарському бюлетені передбачений пункт «не підтримую нікого», то можлива ситуація, коли жоден iз кандидатів не отримає 50%+1 голос підтримки. Тому в такому випадку переможцем визнається кандидат, який набрав найбільшу кількість голосів.

Цьогорічні місцеві вибори в Болгарії вкотре підкреслили раніше намічену тенденцію – зниження явки. Якщо в 2015 р. на дільниці прийшло 53,6% у першому турі, то в 2019 р. – 49,8%. Така ситуація пов’язана з підвищенням політичної фрагментації у Болгарії, а також з певною політичною апатією, яка почала проявлятися з черговими перемогами нині правлячої ГЕРБ (Громадяни за європейський розвиток Болгарії) на виборах до парламенту та політичним домінуванням її лідера Бойко Борисова.  Ця теза підтверджується вкрай низькою явкою у Софії (42,8%), Варні (37,6%) та Пловдиві (39,6%) – трьох найбільших містах Болгарії.

Унаслідок нинішнього волевиявлення правляча ГЕРБ зберегла контроль над абсолютною більшістю міст Болгарії, але її позиції значно похитнулися. Якщо з 2015 г. вона мала 21 кмета у 27 обласних центрах (Софія є центром одночасно двох областей), то в результаті нинішніх виборів було втрачено Благоєвград, Видин, Перник, Разград, Русе та Ямбол. Причому у першому та двох останніх кандидати від ГЕРБ під час попереднього волевиявлення перемогли одразу.

Тривожна ситуація для правлячої партії склалася у Софії та Варні. У 2015 р. Йорданка Фандикова та Іван Портних у своїх містах без проблем перемогли, отримавши 60,2% та 62,4% підтримки. Варто зауважити, що це є потужним результатом, особливо зважаючи на кількість електорату в цих містах. Якщо у Варні ГЕРБ змогла оговтатися від падіння підтримки Івана Портних до 49,3% і спокійно перемогти у другому турі з результатом 60,8%, то столицю було втримано з великим боєм. По-перше, Йорданка Фандикова висувалася від коаліції ГЕРБ та Союзу демократичних сил, що вже сигналізувало послаблення правлячих сил і страх перед втратою столиці. По-друге, виклик чинному кмету Софії змогла кинути незалежна кандидатка Майя Манолова, яка в 2015-2019 рр. була Національним омбудсманом Болгарії. Манолова завдяки своїх успішній правозахисній діяльності має високий рівень популярності серед болгар. Вона і чинний президент Румен Радев згідно з соцопитуваннями – єдині політики, рейтинг яких перевищує 50%. Тому Майя Манолова стала реальною альтернативою для мешканців Софії, що й відобразилося в результатах другого туру. Йорданка Фандикова набрала 49,98% голосів, що на 13,61% (47,6 тис.) більше, ніж у першому турі, а Майя Манолова – 45,13%, збільшивши свою підтримку на 17,34% (65,4 тис.) голосів.

Отже, розрив між кандидатками склав 4,85% або 20,3 тис. голосів (8,98% або 38,2 тис. голосів). Майя Манолова програла вибори через вдалу дію влади на заниження явки у другому турі (з 42,8% до 33,3%) і маніпулювання з пунктом «не підтримую нікого», який відмітили 4,89% або 20,5 тис. виборців (2,3% або 10,3 тис. виборців у першому турі).

Таким чином, втримавши Софію, ГЕРБ публічно продемонструвала падіння легітимності своєї влади у столиці, оскільки чинного кмета не підтримує більшість виборців. Також поглибилися проблеми з формування більшості в радах общин по всій території країни: в деяких ГЕРБ взагалі йшла на вибори, створюючи химерні коаліції, наприклад у общині Тунджа, об’єднавшись з ультраправою Атакою, Земельним союзом «Олександр Стамболійський» та Союзом демократичних сил, в інших ГЕРБ взагалі не претендує на формування більшості, як в общині Ямбол.

Політична ситуація, як і характер виборчого процесу в Болгарії, не аналогічні тим, які відбуваються в Україні. Водночас, волевиявлення у великих болгарських містах, особливо Софії, продемонструвало те, що очікує Україну восени 2020 р. По-перше, високу імовірність виборів у два тури в Києві, Дніпрі та, можливо, Одесі, Харкові та Кривому Розі. По-друге, інтенсивну боротьбу за електорат. По-третє, значний відсоток протестного електорату, який, за відсутності пункту «не підтримую нікого», може суттєво вплинути на кінцевий результат волевиявлення в тому чи іншому місті.

 

Андрій Рудик, політичний аналітик

 

 

Leave a Reply

Your email address will not be published.