|
Пропонуємо огляд актуальних подій у світі, що його підготував експерт аналітичного центру Українські студії стратегічних досліджень Юрій Олійник. Відносини України з НАТО і французькі демарші напередодоні зустрічі в Нормандському форматі, криза в Грузії та Молдові, європейські вибори та революції у світі – в місячному огляді. Українська зовнішня політик та позиція Франції
Емануель Макрон відмовляється називати Росію чи Китай ворогами НАТО, закликаючи сконцентруватись на боротьбі з тероризмом у Леванті (Сирія-Ліван) та Сахелі (африканський регіон на південь від Сахари). Це він заявив на на пресконференції з генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом. Особливо французький президент незадоволений неузгодженою поведінкою турків у Сирії, та відсутністю допомоги Парижу від союзників у багаторічній антитерористичній операції “Бархан” у північно-західній Африці (на днях там збили гвинтокрил із 13 французькими солдатами). Насправді йдеться про збереження колоніальної сфери впливу Парижу. Згадується також як Макрон нещодавно звинуватив українців та болгар в особливо кримінальній поведінці. Питання, чому всі побоюються російського впливу на Трампа, а мовчать про Макрона? Може він, як Де Голь колись, теж вийде з НАТО? На цьому фоні перспективи зустрічі у Нормандському форматі виглядають все більш сумно. Макрон із пріоритетом боротьби з ісламським тероризмом, Меркаль із “Північним потоком -2”. У когось є сумніви, кого вони підтримають? У той же час США концентруються на внутрішніх проблемах боротьби Республіканців із Демократами на фоні піар-приводу щодо спроби (найімовірніше невдалої) імпічменту Трампа. До того ж досі не призначено наступника Курта Волкера на посаду уповноваженого Держдепартаменту з питань України. Зберігається інтрига і довкола газових переговорів України та Росії. Попри демонстраційне прибуття танкерів з американським зрідженим газом до польського порту Свиноуйсце, українські політики періодично роблять двозначні заяви про необхідність компромісу з Москвою в енергетичній сфері. З позитивних новин – чергове щорічне голосування на комітеті Генеральної Асамблеї ООН (з гуманітарних питаньь) за резолюцію з засудженням порушень прав людини в окупованому Криму. Цьогоріч до резолюції прямо вписана згадка агресії, і трохи збільшилась кількість держав, що підтримали Київ – 67 “за”, “проти” – 23, утримались – “82”. У 2018 році відповідно “за” голлосували 65 держав, “проти” 27, “утрималось” 70. Чекаємо затвердження на Генеральній Асамблеї у грудні. Ризик турецько-російського потепління
Російські окупанти заявили про відновлення паромного сполучення турецьким портом Зонгулдак і Керченським портом в окупованому Криму. Пароми можуть ходити раз на тиждень. Інформація поки що не підтверджена турецькою стороною, однак вірогідність досить висока. Трохи історії – у 2014-16 роках паром Varyag здійснював обхідне сполучення, йшовши транзитом через російський порт у Новоросійську, оскільки турецькі чиновники не приймали документацію, заповнену в окупованому Криму. У листопаді 2016 почалися прямі рейси між Севастополем та Зонгулдаком. Однак після протестів української сторони сполучення було перервано у березні 2017 року. У жовтні 2017 року влада Туреччини ухвалила рішення не приймати кораблі, що прибувають із портів окупованого Криму під будь-яким прапором. Звісно, турецька зовнішня політика передусім спрямована на власні національні інтереси – насамперед запобігання курдcькій загрозі. Тому попри демонстрацію підтримки України та кримських татар Ердоган неодноразово входив у клінч із представниками інших держав НАТО, зокрема Німеччиною. Анкара робила закупки озброєння у Росії (зокрема ракетних комплексів C-300), підтримувала актуальність побудови “Турецького” газопроводу по дну Чорного моря (хоча останнім часом і не надто активно). Здається, ще 6 серпня Президент Зеленський успішно зустрічався з Ердоганом. Анкара регулярно підтримує українську позицію в ООН. Але на фоні власних інтересів Україна може відійти на другий план. Це вагома втрата досягнутих раніше результатів, негативний маркер нівелювання інтересів України не лише Німеччиною та Францією, а й державами-сусідами, що самі перебувають у складних і досить конфліктних відносинах із Російською Федерацією. Вочевидь, турецька влада не розглядає нашу владу як надійного союзника на найближчі роки, і ця тенденція (з огляду на “миротворчу” політику Києва) триватиме. Додатковим фактором турецького розчарування може бути відсутність належної реакції на активність курдських організацій. Вони 11 листопада зробили спробу знищити кілька мобільних вишок компанії “Lifecell”, що належить турецькому власнику, на Київщині.
Революції у світі Продовжується латиноамериканська весна – все більше держав підпадає під революційну хвилю. Крім Чилі та Еквадору хвиля захопила Болівію (де вулична опозиція під правоконсервативними і християнськими гаслами змусила піти марксиста Ево Моралеса) та Колумбію (масові антиурядові акції починаються і в Боготі). У листопаді бачимо черговий спалах антиурядових маніфестацій в Ірані (після грудня 2018). Хоча тепер бунти вдається швидко обмежувати завдяки зусиллям Корпусу ісламської революції, економічне падіння та загальне незадоволення стимулюватиме нові хвилі, що послаблюватиме позиції Ірану на Близькому Сході, як і його союзника — Росії. Молдовський реванш та православні перспективи Проросійські соціалісти (партія Додона) та демократи (олігарх Плахотнюк) об’єднались, відправивши проєвропейський уряд Майї Санду у відставку. Так завершується піврічна історія нового уряду, і посилюється загроза промосковського дрейфу Молдови. І це в період, коли сусідня Румунія відволікається на другий тур власних президентських виборів, на яких недавно правлячі соціалісти учергове зазнали поразки. Зате в іншій православній державі – Грузії – починається новий виток протестів після невиконання правлячою партією Бідзіни Іванішвілі зобов’язань щодо пропорційних виборів. Водночас розгоряється церковний скандал серед єпископату Грузинської православної церкви, престарілого патріярха Ілію II звинувачують у покриванні корупції та содомії серед ієрархів. І це лише фон боротьби промосковської та проконстантинопольської партій щодо визнання Православної Церкви України. Позиції останньої значно посилились після того як Елладська та давня Александрійська Церкви визнали новостворену автокефалію. 17 листопада пройшли парламенстькі вибори і в Білорусі, але без несподідванок – фальсифікації не дозволили пройти представникам опозиції. Майдан у Гонконгу Тривають протести у Гонконгу. Попри зусилля Пекіна, на листопадових виборах 70 % набрали опозиційні сили, що виступають за збереження реальної автономії міста. Однак залишається великий ризик посилення тиску з боку Пекіна. Сі Цзіньпін намагається укріпити державу в час майбутньої економічної кризи, використовуючи найновіші методи стеження та тотального нагляду за населенням, включно з “таборами перевиховання” в мусульманському Синцзяні. Теракти у Європі і політичні зміни Нова хвиля терактів у столицях Європи — Парижі та Лондоні, відповідальність за які бере на себе ІДІЛ. Ще одне свідчення невирішення проблеми політичного ісламізму нинішніми методами, та успіх мережевих технологій поширення впливу радикальних груп. На цьому фоні продовжується посилення правих рухів. Зокрема в Іспанії за результатами дострокових парламентських виборів 10 листопада значно втратили правлячі соціалісти на чолі з прем’єр-міністром Педро Санчесом. Серед іншого суспільство не сприйняло одіозну ексгумацію та перепоховання останків Франциско Франко, а також надто поблажливу політику щодо каталонських сепаратистів. Посилили свої позиції як правоцентристська Народна партія, так і націоналістичний рух “Vox”, який збільшив представництво в іспанському конгресі з 24 до 52 депутатів. |
Юрій Олійник, експерт УССД
Leave a Reply