Юрій Сиротюк, директор Недержавного аналітичного центру Українські студії стратегічних досліджень
П’ять років тому, 23 серпня 2015 року тодішній президент Петро Порошенко підвищив у званні полковника СБУ Шайтанова Валерія Альбертовича до генерал-майора.
На той момент він був першим заступником начальна Центру – начальником 8 управління Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом Служби безпеки України («Альфа»).
☝?Того самого Валерія Шайтанова, який керував “успішним” штурмом «Альфою» будинку Профспілок у Києві у лютому 2014 року і безуспішно “боровся”, а радше співпрацював з російськими окупантами під час початку російсько-української війни на Донбасі.
І після цих “подвигів” вищеназваного СБУшника не лише не притягнули до кримінальної відповідальності, а навіть не звільнили з лав спецслужби з “вовчим квитком”. Більше того – його підвищили(!) у званні і у можливостях за часів Порошенка.
Тепер цю “крису” виявили, але, мені здається, з однією метою – щоб відправити на заслужений відпочинок із російським паспортом в результаті чергового обміну з російськими окупантами.
Чому casus Шаманова є радше нормою, а не винятком, навіть на початку сьомого року війни з Росією?
Усвідомлюючи рівень інфільтрації російської агентури у спецслужбах та збройних силах України, ще у березні 2014 року як член комітету з питань національної безпеки і оборони я офіційно звернувся із запитом до тодішнього очільника СБУ Валентина Наливайченка – з вимогою провести люстрацію, переатестацію, перевірку на детекторі брехні співробітників Служби. У відповідь отримав усне пояснення, що це неможливо, бо порушуються конституційні права громадян.
Неможливим це було і всі наступні роки війни – за інших очільників Служби.
Навіть елементарні заходи безпеки щодо ротації працівників СБУ зі східних управлінь у західні, і навпаки, не відбулися. Так само як не було усунено від критично важливих посад людей, що мали прямих родичів у спецслужбах і силових структурах РФ.
Відтак Служба, яка була створена в часи совєцької окупації з метою боротьби з буржуазним націоналізмом і “самостійниками”, де досі панує культ залізного Фелікса, яка жодного разу не реформувалася (навіть нумерація документації ведеться з окупаційних часів), наповнена нащадками “освободітєлєй”, виявилася не здатною до ефективної протидії російським терористам та їхній агентурі.
Представники силових структур, прокуратури, на жаль і частини ЗСУ досі живуть в “імперській традиції”, в культурі пізнього совка; рускоязичні – вони стають добрим ґрунтом для агентурної роботи спецслужб країни-агресора.
А от патріотизм у спецслужбах і досі вважається небезпечним дивацтвом, що не лише ставить хрест на кар’єрному просуванні – за кожної зручної нагоди патріот викидається зі структур.
Ну й добиває “неефективність” спецслужб корупція, що не лише їх глибоко роз‘їдає, але є найкращим ґрунтом для вербувальної роботи спецслужбами іноземних країн – передусім РФ, але не тільки. Бо відомо, що корупціонер – це найлегший об’єкт для шантажу і вербування.
Відтак проблема інфільтрації спецслужб, силових структур, збройних сил, органів влади залишається великою.
Про нагальні кроки реформи СБУ недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень» вже писав: https://ussd.org.ua/2019/03/25/reforma-sbu-z-chogo-pochaty/
Leave a Reply