Податкова політика цьогоріч як ніколи відображає ідеологічні відмінності між претендентами на посаду голови держави у США. Чинний президент Дональд Трамп наполягає на успішності своєї податкової реформи 2017-го, заявляє про намір надалі зменшувати податковий тягар і називає ініціативи своїх опонентів соціалістичними. У свою чергу, Джо Байден наголошує на неефективності реформи Трампа, потребі скасувати її і підвищити податки для «заможних» громадян, щоб за їхній рахунок збільшити соціальні виплати для незахищених верств населення.
Наприкінці серпня демократична і республіканська партії провели з’їзди, де були представлені програми кандидатів. Погляньмо ж, якими є плани Байдена і Трампа щодо податкової політики на наступні 4 роки.
Байден і високі податки
Джо Байден не надав формального плану податкової реформи, хоча під час багатьох виступів заявляв про намір змінити податкову систему у зв’язку з іншими пунктами його програми: проблемою глобального потепління, розбудови інфраструктури, охорони здоров’я, освіти, інновацій тощо. Загалом, пропонувалося підвищити ставки податків для бізнесу та індивідів із високим рівнем доходу. Зокрема, йшлося про таке:
- Скасувати податкову реформу Трампа 2017-го, повернути найвищу граничну ставку до рівня 39,6% (замість чинної 37%), скасувати пільги для платників із доходом понад $400 000 на рік.
- Оподатковувати прибуток від продажу капіталу за звичайною ставкою для тих, у кого він перевищує $1 мільйон за рік (сьогодні найвища ставка – 23,8%).
- Підвищити ставку податку на прибуток корпорацій із 21 до 28%.
- Увести 15% мінімальний податок на корпорації з прибутком понад $100 мільйонів.
- Подвоїти податок на пасивні надходження від іноземних дочірніх компаній із 10,5 до 21%.
- Увести 12,4% соціальний збір на зарплатню розміром понад $400 000.
Згідно з оцінками американського центру Tax Foundation, ці заходи призведуть до зростання податкового тягаря на $3,8 трильйонів за 10 років, сповільнення економічного зростання на 1,51% і втрати 585 000 робочих місць.
Якщо Байдена оберуть президентом, його адміністрація повинна буде реалізовувати запропоновану податкову політику обережно і поступово, адже економіка США потерпає від руйнівного впливу пандемії. Якщо зміни будуть введені занадто швидко, це може підкосити відновлення ділової активності. Нині невідомо, як довго Байден захоче відкладати ці зміни, і які індикатори слугуватимуть сигналом для їхнього впровадження.
Натомість, пропонується низка податкових стимулів, зокрема такі: відновлення податкового кредиту на електронні автомобілі, кредит для орендарів житла, $8,000 кредит для догляду за дитиною, кредит на інвестиції в сонячну енергетику, різні пенсійні кредити тощо (податковий кредит у США – сума, на яку зменшується дохід до оподаткування). Кандидат на посаду віцепрезидента Камала Гарріс висунула значно щедріші пропозиції щодо податкових стимулів. Наприклад, вона хоче розширити податкові кредити для бідних і незахищених громадян, що коштуватиме державі близько $2,7 трильйона за 10 років.
Податкові ініціативи Байдена і його команди мають подвійну природу: підвищення оподаткування тих, хто заробляє багато, і одночасне стимулювання певних видів бізнесу і домогосподарств. Враховуючи чинну економічну ситуацію і потребу відновлювати втрачене, щонайменше першу частину плану доведеться відкласти на невизначений термін.
Трамп і низькі податки
З іншого боку, в програмі чинного президента Дональд Трамп були окреслені деякі плани удосконалення податкової системи. Вони переважно пов’язані з двома категоріями: «робочі місця» і «економічна незалежність від Китаю».
По-перше, Трамп має намір збільшити частку доходів громадян, що залишається в їхньому розпорядженні після оподаткування. По-друге – стимулювати виробництво товарів на території США. Також пропонується розширити програму зон можливостей (opportunity zones), реалізація якої почалася після податкової реформи 2017. Її метою є сприяння інвестуванню в економічно відсталі райони через звільнення від податку на продаж капіталу. Наведені заходи відносяться до категорії «робочі місця».
У розрізі повернення виробників на батьківщину пропонується дозволити повне списання інвестицій у капітальні активи (замість поступового амортизування) для деяких галузей, наприклад, фармацевтичної і робототехнічної. Це дозволить підприємствам зменшувати доходи до оподаткування за рахунок збільшення інвестицій.
Іншими ініціативами є відтермінування податку на зарплатню на період виходу з кризи, зменшення податку на продаж капіталу з 20 до 15%, а також наразі чітко не визначені плани зниження податкових ставок для середнього класу. Окремі положення реформи 2017-го були введені на обмежений строк, і Трамп хоче їх продовжити; однак з цим можуть бути проблеми, враховуючи те, що демократи контролюють Палату представників Конгресу і, ймовірно, не втратять більшості після виборів.
Важливим питанням є зовнішньоторговельна тарифна політика, яку Трамп активно застосовував як інструмент переговорів. Із 2017 року було введено тарифів на понад $80 мільярдів, і президент планує додаткові стягнення з компаній, які відмовляються повертати виробничі потужності до США.
Очевидно, податкова політика Дональда Трампа у разі перемоги на виборах не зазнає значних змін. Президент не надто переймається поглибленням дефіциту бюджету і зростанням державного боргу, чому посприяла пандемія. Він вірить, що послідовне зменшення податкового тиску дозволить швидко відновити економіку й компенсувати втрати, завдані коронавірусом.
Висновок
Як бачимо, обидва кандидати розглядають податкову політику як засіб досягнення глобальних цілей. Байден хоче збільшити податкові надходження для розширення соціальних програм і державної допомоги певним галузям економіки; ідеологія цих заходів відповідає ліво-ліберальному політичному вектору. Натомість, Трамп хоче бачити меншу роль держави в економіці, більше грошей на руках у населення й бізнесу. Цей підхід можна було б назвати право-консервативним, якби не агресивний протекціонізм, що реалізовується через тарифну політику; це більшою мірою відповідає принципам економічного націоналізму – політиці, непопулярній серед сучасних демократичних лідерів, але надзвичайно ефективній у США періоду 2017-2019 років.
Олександр Чупак, випускник Селкірк коледжу (Канада), аудитор Grant Thornton
Leave a Reply