Пропонуємо огляд актуальних подій у світі, що його підготував керівник дослідницьких програм аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень”, кандидат політ. наук Юрій Олійник. Американські вибори та політична криза в Росії, напруга на Далекому Сході та посилення промосковських сил у Європі – у місячному огляді.
Американські вибори
У США завершився процес трансферу влади. Найгучнішою подією стало захоплення натовпом Капітолію 6 січня. Більшість американських політиків змушені визнати глибоку поляризованість суспільства, яку слід виправляти (зокрема, біля 70 % виборців Трампа вважають вибори частково сфальсифікованими). Ці проблеми накладаються на несприйняття лівим і правим флангом форм економічної допомоги від наслідків COVID-19, коли в пріоритеті залишаються великі корпорації та фонди допомоги третім державам.
Тим часом наростає актуальність питання міграційного контролю, яке переглядає новий кабінет. Незабаром США може зіткнутись з черговим “маршем мігрантів”, які концентруються на кордоні Мексики та Гватемали.
Напруга на Далекому Сході
Наростає напруга у відносинах між КНР і сусідами. Зафіксовано кілька випадків проникнення у повітряний простір Тайваню китайських літаків. Це були винищувачі J-10 і J-16, два літаки російського виробництва СУ-30, розвідник Y-8 і два протичовнові літаки. Вочевидь, Пекін намагається використати момент трансферу влади у США для посилення власних позицій в акваторії ПівденноКитайського моря.
Залишаються в дії американські обмеження на діяльність низки китайських корпорацій (зокрема Huawei втратив 41 % доходів від продажу смартфонів). До антикитайських обмежень доєднується і Україна (розслідування щодо ситуації в “Мотор Січ”). Однак у держав ЄС дещо інша позиція – завершились переговори щодо всебічної інвестиційної угоди.
Напруга і у інших державах регіону. Японія піднімала винищувачі через порушення повітряного простору літаками КНДР і Росії. А у М’янмі 1 лютого відбувся військовий переворот, що відсунув від влади переможців парламентських виборів – Народну Лігу за демократію та її лідера Аун Сан Су Чжі, які налагоджували тісні контакти з Пекіном…
Близький Схід та Африка
Продовжується нормалізація арабо-ізраїльських відносин – ОАЕ відкривають посольство в Тель Авіві. У грудні починаються також спроби налагодити контакти між Саудівською Аравією та Катаром.
Тим часом відносини між Іраном та США (і їхніми арабськими союзниками навпаки, наростають). Після ракетного обстрілу посольства США 20 грудня Іран оголошує про вихід з обмежень збагачення урану. На початку січня іранський флот затримує південнокорейський нафтовий танкер. Однак до масштабного конфлікту не доходить – новий кабінет Джозефа Байдена демонструє готовність до переговорів, частково обмежуючи збройні поставки Саудівській Аравії.
У Лівії впроваджується чергове перемир’я. Натомість бачимо ескалацію у Центральноафриканській Республіці, де у середині відновилися бойові дії. Десяток груп, опозиційних до проросійського президента Фаустіна Асанжа Таудери, об’єдналися, проголосивши 19 грудня створення так званої Коаліції патріотів за зміни. Вони почали бойові дії проти «вагнерівців», змусивши російських найманців відступати.
З боку Ради Безпеки ООН, Росії, Франції, ЄС і навіть Світового банку лунали заклики припинити бої, а також осуд спроб зірвати президентські вибори. Натомість Росія перекинула до ЦАР по кілька сотень солдатів, аби захистити столицю і президента Таудеру від повстанців. Для Росії йдеться про загрозу втратити бази, на яких зібрано пограбовані ресурси. І вже не «вагнерівці», а кадрові військовослужбовці збройних сил РФ захищають маріонетковий режим, що передбачено у нещодавно укладеній двосторонній угоді.
Росія та її вплив
У новоухваленій Стратегії НАТО 2030 Росія оцінюється як головна військова загроза, а не партнер, метою прописується глобальне партнерство демократій для стримування Росії та Китаю. Однак постає питання, чи для всіх країн НАТО актуальні ці висновки – зокрема Франції та Греції, що загрузають у конфлікті з Туреччиною на Середземному морі. Одне зі свідчень “втомленості” європейських держав – обмежені рішення ПАРЄ в контексті санкцій щодо РФ і допуск російської делегації на засідання. Занепокоєння викликають і американо-німецькі переговори щодо майбутнього “Північного потоку-2”, і проросійські погляди ймовірного наступника Меркель на посаді голови ХДС Арміна Лашета
Водночас саме у відносинах з Туреччиною бачимо значний прогрес інтересів Києва – у військово-політичній та економічній кооперації, що була на високому рівні задекларована у грудні під час візиту кількох турецьких міністрів до України.
Тим часом у РФ розгортається внутрішня криза, здетонована арештом Алєксєя Навального. Можливо, за цим стоять інтереси одної з груп російської еліти та силовиків, що планують майбутнє після смерті Путіна. З іншого боку, протести дедалі більше розосереджуються, що дає шанс на актуалізацію в площині масової політики автономістських рухів, зокрема в Татарстані, Башкортостані та на Північному Кавказі.
Юрій Олійник, кандидат політ. наук, експерт НАЦ УССД
Leave a Reply