Конфлікт у Фергані – прикордонні суперечки Киргизстану та Таджикистану

 

Андрій Рудик, політичний аналітик, аспірант кафедри політичних наук Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка

Події, інциденти

 

8 травня 2020 р. на кордоні між Таджикистаном і Киргизстаном сталася сутичка між місцевими жителями та прикордонниками із застосуванням вогнепальної зброї та мінометів. Інцидент відбувся в районі КПП «Кизил-Бель» (зі сторони Киргизстану) та КПП «Гулістон» (зі сторони Таджикистану). В результаті троє киргизьких прикордонників та два таджицьких місцевих жителі отримали вогнепальні поранення. Сторони пояснюють сутичку самовільним захопленням земельних ділянок.

24 травня відбулося нове зіткнення. Душанбе заявив, що киргизькі пастухи незаконно проникнули на територію сільського поселення Пулі Офтобруя і вступили в конфлікт із місцевими жителями-таджиками. В результаті один таджицький військовослужбовець отримав вогнепальне поранення. За версією Бішкеку, киргизькі прикордонники запобігли спробі таджицьких пастухів випасти худобу на території Киргизстану. 4 червня жителі ексклава Ворух заявили, що киргизькі прикордонники поранили ножами 9 голів худоби. Це підтвердила влада прикордонного міста Ісфара.

Останній інцидент стався 6 серпня. За версією киргизьких прикордонників, у місцевості Екі-Таш Баткенської області з боку Таджикистану невідомі особи вистрілили з мисливської зброї у військовослужбовця. В результаті вогнепального поранення в ногу помер громадянин Таджикистану.

 

 

 

Інтенсивність

Прикордонне зіткнення низької інтенсивності.

Кількість потерпілих

Загинула одна особа і шість отримали вогнепальні поранення. Також було вбито 9 голів рогатої худоби.

 

Контроль за територією

Баткенська область Киргизстану – джерело прикордонних конфліктів Бішкеку з Ташкентом та Душанбе. Територія даної області оточує два таджицьких ексклави (Західна Каланча та Ворух) і чотири узбецьких ексклави (Сох, Чон-Гара та Калача, Джангаїл, Шахімардан). Така ситуація склалася в 1924-1925 рр., коли в Центральній Азії радянська влада провела національно-територіальне розмежування, визначивши кордони тодішніх Узбецької, Таджицької та Киргизької РСР, та розділивши між ними родючу Ферганську долину.

Конфлікти мають не політичний, а суто економічний локальний характер – як і таджики, так і киргизи звикли розцінювати ті чи інші пасовиська та водойми як свої і безперешкодно ними користуватися. Так було і за ХІХ століття, коли на цих територіях існувало Кокандське ханство, так і у пізніші часи за панування Російської імперії та СРСР.

Протяжність кордону між Киргизстаном і Таджикистаном становить близько 970 км – це найменша протяжність для Киргизстану. У той же час майже половина цього кордону (узгоджено лише 519 км) – не демаркована. Основною проблемою є питання демаркації ексклавів та окремих водойм і пасовиськ. До того ж погіршує ситуацію етнічний фактор – майже все таджицьке населення Киргизстану (близько 45 тис. осіб) компактно проживає в річкових долинах прикордонної території.

 

Переговори між сторонами

У лютому 2020 р. відбулося два засідання міжурядової комісії по делімітації і демаркації киргизько-таджицького державного кордону. Перше – 4-5 лютого у місті Ісфара, а друге 21 лютого у місті Баткен. Предметом переговорів було уточнення 114 км державного кордону. В результаті сторони узгодили звіти топографічних груп по пропозиціям обміну рівнозначними і рівновеликими прикордонними ділянками задля ліквідації черезсмужних територіальних вкраплень.

Наприкінці липня 2019 р. відбулася поки остання зустріч між лідерами Киргизстану і Таджикистану. Показово, що Сооронбай Жеенбеков та Емомалі Рахмон зустрілися на прикордонній території і в ексклаві Таджикистану Ворух. У січні 2020 р. відбулася телефонна розмова між ними відбулася телефонна розмова, яка стосувалася прикордонних проблем.

 

Тенденції

Політична криза у Киргизстані в жовтні 2020, спричинена народним невдоволенням результатами парламентських виборів призвела до таких наслідків:

– визнання виборів недійсними, відставка президента Сооронбая Жеенбекова, дострокові парламентські та президентські вибори;

– міжкланова боротьба за збереження/нарощування впливу в майбутній політичній конфігурації;

– тенденції повернення до президентської республіки. У зовнішньополітичному плані суттєвих змін не відбулося. Нова влада Киргизстану одразу ж засвідчила Москву у своїй лояльності. Водночас вона змушена рахуватися з Пекіном, який має суттєвий важіль впливу у вигляді значного обсягу боргових зобов’язань Бішкеку.

Киргизстан винен Китаю $4,7 млрд, що складає 26% всього державного боргу. Таджикистан заборгував Китаю $2,9 млрд – 60% всього держборгу. Завдяки таким кредитним зобов’язанням Пекін поступово встановлює контроль над родовищами корисних копалин як у Киргизстані, так і Таджикистані, нав’язуючи модель спільних підприємств, або самостійно здійснюючи підприємницьку діяльність.

Варто зауважити, що територіальні суперечки – інший важіль тиску Пекіну на Душанбе і Бішкек. Киргизстан завершив демаркацію кордону з Китаєм у 2009 р., передавши йому 1,2 тис. км² власної території. Щоправда, Пекін відмовився на користь Бішкеку від прав на одну з частин піку Хан-Тенгрі. Таджикистан у 2012 р. також повністю демаркував кордон із Китаєм, поступившись 1,3 тис. км², але отримав підтвердження своїх прав на гору Карзак. Але, незважаючи на демаркацію кордонів, тиск Китаю на сусідів відчувається, перш за все у ЗМІ.

 

 

Вплив на глобальні процеси

Киргизстан і Таджикистан – сфера впливу і зона відповідальності Російської Федерації. Обидві держави є членами Організації Договору про колективну безпеку – аналогу НАТО. На території обох країн РФ має військові бази, зокрема вузол дальнього зв’язку ВМФ у Чалдоварі та випробувальну базу військово-морського озброєння в Кара-Колі, а також авіаполк на аеродромі Кант.

Будь-яка дестабілізація ситуації в Таджикистані та Киргизстані – це, перш за все, дестабілізація впливу Росії. Тому Китай уважно слідкує за політичними процесами в обох країнах. Але варто зауважити, що прикордонні конфлікти Таджикистану і Киргизстану не є поки тим трампліном, який експлуатуватиметься Китаєм для подальшої експансії в регіон – занадто мала інтенсивність. Показово, що і Росія не бере активної участі у вирішенні суперечки, залишаючи її на відкуп своїм двом «молодшим союзникам».

 

Прогноз

У зв’язку з політичною кризою в Киргизстані та зміною влади у жовтні 2020 року переговори щодо демаркації поки зупинені. Їхнього відновлення варто очікувати після проведення нових президентських та парламентських виборів у січні та червні 2021 р. відповідно. До того ж, Душанбе буде відштовхуватися від того, які сили прийдуть до влади в Киргизстані.

Варто розуміти, що в середньостроковій і довгостроковій перспективі очікувати значних проривів у вирішенні цього питання не варто. Перш за все, з огляду на сам характер конфлікту – він має спорадичний характер. По-друге, політична ситуація в Киргизстані не сприяє подальшому просуванню в обміні узгодженими раніше ділянками. По-третє, враховуючи попередній факт, існують цілком виправдані ризики посилення контрабандних потоків і, відповідно, поява нових прикордонних сутичок.