Незважаючи на ряд болючих обмежень, що відкидають економіку Московії на десятиліття в минуле, агресор продовжує щодня отримувати мільярдні нафтові надходження. Одні тільки європейські країни заплатили близько $20 мільярдів починаючи з 24 лютого. Необхідність нафтових санкцій розуміють в офісі президента: радник Зеленського з питань економіки Олег Устенко за останні тижні написав на цю тему декілька статей у світових виданнях, наприклад, для New York Times.
Нині торгівля з більшістю російських компаній-експортерів нафти залишається легальною. Можна говорити про початок процесу переорієнтації цих компаній на альтернативні ринки. Китай та Індія отримають змогу купувати російську нафту за зниженими цінами. Частина експорту енергоносіїв перейде на чорний ринок, щоб обійти чинні й майбутні обмеження.
Затримку із серйозними санкціями можна пояснити залежністю деяких великих гравців від російських нафти і газу. Навантаженість прямих нафтопроводів до Європи і Китаю майже не змінилася за перші тижні після вторгнення. Незначного зменшення зазнали морські перевезення чорного золота, що пояснюється більшою кількістю факторів впливу, наприклад, небажанням посередників зазнавати репутаційних втрат. Кількість нафти, що не була доставлена морем, збільшилася на 11%. Індійські покупці нині отримують уральську суміш зі знижкою $25 на барель. Саме через можливість придбати нафту з дисконтом, по всьому світу спостерігається збільшення попиту незалежних трейдерів на російську нафту з метою подальшого перепродажу за вищу ціну.
Позиція ОПЕК та інших експортерів
Інші країни-експортери енергоносіїв наразі не зацікавлені забезпечувати збільшення пропозиції для зниження світової ціни. Ситуація може змінитися завдяки перепідписанню іранської ядерної угоди, що додасть на ринок до 1 мільйона барелів на добу, але цього, імовірно, не станеться найближчим часом.
Країни ОПЕК планують збільшувати пропозицію тільки на 400 тис. барелів на день щомісяця, але в реальності не досягають навіть такого числа. У заяві від 2 березня організація заявила, що не займатиметься регулюванням цін з метою впливу на геополітичні процеси, очевидно натякаючи на Російсько-Українську війну. Таку позицію можна пояснити складними стосунками між США і Саудівською Аравією з ОАЕ. Адміністрація Байдена суттєво зменшила допомогу останнім в Єменській війні й майже ніяк не відреагувала на ракетні удари хуситів по містах цих двох країн.
Зрозуміло, що в ОПЕК не хочуть приймати поспішних рішень у надзвичайно динамічних умовах. Спочатку їм потрібно зрозуміти, що станеться з Росією, яка так чи інакше є потужними гравцем на світовому ринку палива. Разом з тим, надсилається чіткий сигнал Вашингтону і Брюсселю: якщо ви хочете вводити санкції, то маєте самостійно розбиратися з наслідками. З іншого боку, нестабільність ринку тільки посилюється через бездіяльність ОПЕК.
По той бік Атлантики значним потенціалом для зміни ситуації володіють американці, зокрема, за рахунок сланцевих нафти і газу. Однак рівень видобування залишається низьким через несприятливе політичне тло. Нагадаємо, після приходу адміністрації Байдена, був узятий курс на «декарбонізацію», популярну в колах борців із глобальним потеплінням. Результатом стало те, що США замість енергоносіїв власного видобутку почали споживати дорожчі імпортні, в тому числі російські. Сьогодні компаніям буде складно відновити роботу в короткі строки через нестачу персоналу та інвестицій в капітал. Потенціал ринку достатньо великий: до 1 мільйона барелів за добу.
Подальші кроки
Ще кілька місяців тому повномасштабні санкції проти російських нафти і газу були немислимими через занадто гострий вплив на світову економіку. Проте воєнні злочини росіян повністю змінили дискурс. У пошуках способів стримування агресора, Брюссель і Вашингтон обговорюють стратегію покрокових обмежень, що вдарять по Росії, але не будуть занадто руйнівними для Європи. Існує велика ймовірність, що повномасштабні санкції призведуть до довгострокових змін структури світового енергетичного ринку: збереження високих цін на тривалий час, зменшення попиту, активний перехід великих покупців на атомну й альтернативну енергетику, значну переорієнтацію торговельних потоків.
Однак навіть такі заходи не гарантують руйнації режиму Путіна. Приклади Ірану і Венесуели показують, що під жорсткими санкціями торгівлю нафтою можна перевести на чорний ринок або знайти альтернативних покупців. Навіть суттєве зменшення доходів дозволило політичним режимам цих країн утриматися при владі.
Жорсткі санкції проти російських нафти і газу є логічним наступним кроком, яким партнери України повинні показати свою відданість людським ідеалам. Але вони мають стати тільки частиною великої системи обмежень, покликаних знищити економіку країни-терориста.
Олександр Чупак, експерт Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»
Leave a Reply