Хід війни
Отже, підсумки першого місяця нашої священної війни за свободу.
Вже більше місяця продовжується російсько-українська війна. З точки зору воєнної стратегії успішно спрацювала стратегія оборонної операції Збройних Сил України проти московської агресії. Попри захоплення прикордонних територій та помітне просування на південному напрямку, агрессор не зміг взяти великих міст (окрім Херсону), втратив значні людські сили та техніку.
Убито ряд вищих офіцерів, що проходили сирійську кампанію. Кремль намагається підтягувати резерви, однак стикається з браком часу і проблемами логістичного характеру з забезпечення окупаційних військ. Тому активно застосовується тактика випаленої землі – шантажу проти мирного населення, аби змусити українське керівництво йти на поступки. Під удар підпадають навіть крайні західні точки, де були присутні інструктори з держав НАТО (Яворівський полігон).
Попри кількатижневих спроб залучити до повномашстабної участі у агресії армію Республіки Білорусь, Москві не вдалось цього досягти як через позицію білоруської армії та суспільства, так і спротив Лукашенка, який попри економічну та військово-політичну залежність від РФ усвідомлює катастрофічність воєнної авантюри для виживання режиму. Однак з огляду на тиск Кремля та присутність московських військ в Білорусі загроза для Києва на волинському і поліському напрямках залишається.
Інтенсивність
Повномасштабна війна між Україною та Росією (що використовує логістичні можливості Білорусі)
Кількість загиблих
Втрати агресора за даними українського командування на 28 березня 2022 рік – 17 000 осіб, більше 60 тисяч поранених чи виведених з боєздатного стану. Знищено або захоплено 4302 одиниць техніки. Зокрема агресор втратив більше 4300 одиниць техніки, 586 танків, 123 літаків, 127 гелікоптерів. За даними Пентагону, від початку гарячої фази конфлікту РФ використала більше 1300 ракет (зокрема Іскандери, Калібри, ракети класу X, Точки У), частина яких була ліквідована силами ППО. Очевидне вичерпання ресурсів найновіших ракетних озброєнь.
Переговори між сторонами
Зіткнувшись з провалом плану блискавичної війни та вичерпанням військових ресурсів, РФ змушена погоджуватись на переговори, аби зафіксувати мінімальний успіх. Завдяки позиції Києва вдалось перенести майданчик перемовин з недружньої Білорусі до Туреччини. Влада останньої демонструє проукраїнський нейтралітет (поєднуючи неприєднання до всіх західних санкцій з продовженням постачання безпілотників Bayraktar до України). В перші тижні переговори використовуються московською стороною виключно для ультимативного тиску на Київ, однак з часом агресор змушений обмежуватись вимогами нейтралітету України. Однак і ця ітерація переговорів навряд чи дасть швидкий результат, оскільки РФ намагається досягти помітного військового результату на Донбасі і довкола Маріуполя.
Гуманітарні наслідки
Підтверджені втрати цивільного населення за даними ООН – 1151 людина загинула, більше 1830 поранених. Але це мінімальні дані, у прифронтових територіях важко ідентифікувати кількість жертв. Водночас лише у Маріуполі за даними міської влади загинуло більше 5000 осіб, точні цифри поки важко встановити. Багато загиблих під час обстрілів та бомбардувань Харкова, Чернігова та Маріуполя.
За даними ООН, більше 3 млн. українців покинули країну, в основному в напрямку прилеглих держав ЄС.
Контроль за територією
На 29 березня війська агресора присутні на півдні Херсонської та Запорізької областей, , півночі Чернігівщини та Сумщини, Київщини та Харківщини. Продовжуються спроби наступу на Донбасі, а також блокада головного українського порту на Азовському морі – Маріуполя. Ворогу вдалось окупувати лише 4 міста з населенням більше за 50 тисяч – Херсон, Мелітополь, Бердянськ, а також встановити контроль над Запорізькою АЕС та Чорнобильською зоною відчуження.
Вплив на глобальні процеси
США виділяють Україні допомогу на мільярд доларів, зокрема 800 систем ППО, протитанкові комплекси, боєприпаси. Посилюються санкції, Вашингтон змушує європейські країни приєднуватись до всебічного тиску на Москву. Більш критичною до кремлівської авантюри стає позиція Китаю, що закликає до переговорів відсутня активна військова допомога Кремлю. Це викликано як демонстрацією неефективності дій армії РФ, яку Пекін розглядав як потенційного союзника, так і світовими антиросійськими настроями, що консолідують Захід. Окрім того, затяжна війна стимулюватиме глобальний ріст цін на продовольство, що не вигідно КНР.
Ослаблення Росії, що знищує найбільш боєздатні угрупування та сучасну техніку в Україні, помітне всім сусідам. Частішають заяви Японії щодо питання південних Курильських островів, коли Далекий Схід РФ фактично оголений у військовому плані. Водночас загострюється ситуація в Карабасі, де азербайджанські війська йдуть в наступ, ігноруючи протести московських “миротворців”. Паралельно нестабільною залишається ситуація в Казахстані, а в Таджикистані (де залишається московський контингент) наростає загроза нової громадянської війни з інтервенцією опозиції з Афганістану, за підтримки Талібану.
Тенденції
Московська армія суттєво уповільнила інтенсивність дій, нездатна суттєво зрушити фронт. Концентрація сил на різних напрямках приводить до розпорошення сил. Унеможливлені попередні плани взяти Харків, Київ та Одесу. Війська агресора потерпають від слабкості логістичних ліній, перебоїв у постачанні продовольства та боєприпасів. РФ намагається розконсервувати запаси техніки, але за даними української розвідки, значна її частина недієздатна, розкрадено оптичні прилади та електроніку з вмістом дорогоцінних металів.
Військове керівництво РФ визнає, що тепер головним завданням залишатиметься наступ в Донецькій та Луганській областях, куди вже перекидають війська з інших театрів бойових дій. Тим часом українська армія змогла відбити ворога від Миколаєва, перейти в контратаки на Сумщині (район Тростянця) та довкола Києва.
Прогноз
Вичерпаність ресусрів та потреба у мінімальних здобутках змушує РФ демонструвати з одного боку готовність переговорів, а з іншого – конксолідувати війська на донецькому та частково херсонському театрах бойових дій. Але провал спроб оточити українські війська на сході послабить позиції в переговорному процесі. Водночас у перспективі наступних кількох місяців у самій РФ розгортатиметься економічна криза та бунти регіональних еліт в умовах зменшення корупційної ренти. Потенційно гострі точки – Дагестан, Башкортостан та Далекий Схід.
Юрій Олійник, керівник дослідницьких програм НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень», кандидат політичних наук
Leave a Reply