Хід російсько-української війни за 50 днів

Хід війни

Отже, підсумки 50 днів нашої священної війни за свободу.

Вже більше як місяць продовжується російсько-українська війна. З точки зору воєнної стратегії – успішно спрацювала стратегія оборонної операції Збройних Сил України проти московської агресії.

Відбувся відступ московських військ на Київщині та Чернігівщині, визволено десятки населених пунктів як на лівому, так і на правому берегах Дніпра, зокрема Ірпінь, Бучу, Гостомель, Іванків, Бородянку, Димер, Бобрик. Водночас РФ продовжує періодичні ракетні обстріли всієї території України, зокрема аеродроми та нафтобази (щоб нашкодити економіці та зірвати посівну), але їхня інтенсивність падає. Більшість російських ракет збивається силами ППО, що набувають досвіду. Разом з тим, втрата ініціативи на півночі сприяє падінню морального духу армії та громадян країни-агресора.

14 квітня ракетний крейсер “Москва” – флагман Чорноморського флоту РФ, був вражений протикорабельними ракетами українського виробництва “Нептун”, після чого він затонув. Боєздатних крейсерів у РФ було лише 4. Крім «Москви» – інші на Північному та Тихоокеанському флотах, ще 2 перебувають на ремонті. Останній раз Росія втрачала флагмана флоту під час Цусімської битви російсько-японської війни.

Сил агресора недостатньо для перекриття всіх напрямків, особливо на півдні. На правобережній Херсонщині ЗСУ повільно витискають агресора в напрямку Берислава.

Агресор концентрує війська з метою штурму Сєвєродонецької та Краматорської агломерацій, утримання окупованих позицій вздовж Азовського моря, готується до оборони переходів через Дніпро в районі Херсона та Каховської греблі. Гостро стоїть проблема захисту Маріуполя.

Другий етап кампанії полягає за московськими планами у проведенні повномасштабної воєнної операції на Донбасі, з широким застосуванням фронтової авіації, артилерії та РСЗВ, формуванням цілісної лінії фронту (на відміну від північно-сіверської моделі). Але початок операції затримується через неможливість швидкого перегрупування та міцно облаштовані українські рубежі, які захищаються вже 8 років. Пряма атака на укріплені міста Донбасу (Сєвєродонецьк, Краматорськ, Покровськ) призведе до чисельних втрат і знищення сил агресора. Тому РФ намагатиметься оточити найбільш боєздатні сили з двох напрямків – у напрямі Ізюм-Лозова та Гуляйполе-Павлоград, аби опісля вийти на тимчасове перемир’я на прийнятних умовах.

Водночас перевага російських сил ППО, можливість залучати авіацію на прифронтових теренах може збільшити втрати серед українських військових та цивільних. Паралельно триватимуть атаки, що відволікають на півдні та облога Харкова.

На півночі та з боку Придністров’я можливі локальні зіткнення та відволікаючі маневри з метою розтягування українських сил вздовж кордону, як і з боку Білорусі. Частина московських військ розміщена в прикордонних районах Гомельської області Білорусі, щоб сковувати резерви ЗСУ.

ЗСУ мали б не давати ворогу реалізувати стратегічні наміри, здійснити контрнаступ на правому березі Дніпра (визволення Херсона), на північ від Харкова. Перехід до літнього періоду полегшить діяльність Сил спеціальних операцій в тилу ворога, які будуть розрізати комунікації, знешкоджувати колаборантів та окупаційні адміністрації.

Інтенсивність

Повномасштабна війна між Україною та Росією (що використовує логістичні можливості Білорусі).

Кількість загиблих

Втрати агресора за даними українського командування на 16 квітня – 20100 осіб, понад 70 тисяч поранених чи виведених з боєздатного стану. Знищено або захоплено 5324 одиниці техніки. Зокрема агресор втратив 762 танки, 163літаки, 145 гелікоптерів. Потоплено ракетний крейсер “Москва” – флагман Чорноморського флоту РФ. Очевидне вичерпання ресурсів найновіших ракетних озброєнь. Втрати українських військовослужбовців – більше ніж 2.5 тисяч, до 10 тисяч поранених.

 

Переговори між сторонами

Останні тижні переговори поставлені на паузу, оскільки українська сторона відчуває позитивні зрушення і не бажає йти на капітуляційні вимоги, а Кремль очікує результатів “битви за Донбас”. Та все більше саме російська сторона демонструє бажання до переговорів, аби зафіксувати окремі здобутки і мінімізувати втрати. Зараз при затягуванні конфлікту все ж існує незначний ризик збільшення тиску на Київ з боку європейських союзників, що прагнутимуть замороження проблеми та його переходу у низькоінтенсивну фазу.

Гуманітарні наслідки

Підтверджені втрати цивільного населення за даними ООН – 1982 людина загинула, понад 2651 поранено. Але це мінімальні дані, у прифронтових територіях важко ідентифікувати кількість жертв. Водночас лише у Маріуполі за даними міської влади триває гуманітарна катастрофа (загинуло до 20 тисяч цивільних), точні цифри поки важко встановити. Багато загиблих під час обстрілів та бомбардувань Харкова, Чернігова та інших міст.

Оприлюднені сліди жахливих злочинів агресора проти цивільних, вбивств та катувань у звільнених містах та селах, зокрема Бучі, Гостомелі, Макарові та Бородянці – вже знайдено понад 900 тіл. Сприяння у проведенні розслідування актів геноциду вже пообіцяла Велика Британія.

За даними ООН, до 4.6 млн українців покинули країну, в основному в напрямку прилеглих держав ЄС. Однак вже більше 783 тис. біженців вже повернулись до України. Також близько 7.1 млн людей стали внутрішньо переміщеними особами всередині країни.

 

Контроль за територією

На Сумщині та Чернігівщині ворог відступив аби кинуті більшість сил на схід, що свідчить про українську перемогу на північному театрі воєнних дій. На Харківщині та Донбасі тривають запеклі бої, особливо в районі Ізюма та Лисичанська, та в блокадному Маріуполі. Також війська агресора присутні на півдні Херсонської та Запорізької областей.

Ворог концентрує сили на південному сході, веде спроби пошкодити логістику постачань для ЗСУ на Донбасі (спроби ракетних обстрілів вузлової залізничної станції Синельниково). Достатньо успішно працює українська система ППО.

Вплив на глобальні процеси

Посилюються санкції, Вашингтон змушує європейські країни приєднуватись до всебічного тиску на Москву. Сенат США схвалив Акт про ленд-ліз для підтримки демократії в Україні, що спростить процедуру передачі військових товарів та цивільної допомоги. Вагомими є удари по економіці агресора – країни ЄС закрили кордони для перевізників з Білорусі та РФ. Також Італія напрацьовує домовленості з Алжиром щодо збільшення газопостачання для перекриття московського палива.

Київ відвідали прем’єр Великої Британії, союзні президенти Польщі та балтійських держав. Натомість з ініціативи Києва був скасований планований візит промосковського президента ФРН Франка-Вальтера Штайнмаєра, чим Україна демонструє набуту суб’єктність. Загалом спостерігаємо бажання континентальних еліт Європи до “компромісу” з РФ (зокрема Макрон не наважився підтримати заяву Байдена про геноцид проти українців та згадав про “братські народи” РФ та України). Попри ультиматуми переходу на оплату в рублях, Москва продовжує постачати газ Європі, оскільки відмова означатиме проблеми для самої РФ. Угорщина ж готова платити за газ в рублях.

Натомість в Москві можуть виникнути чергові проблеми в Центральній Азії, де знову відбулись прикордонні зіткнення між Таджикистаном та Киргизстаном (обидві держави – члени ОДКБ). Навіть васали Кремля з-поміж країн ОДКБ дистанціюються від Путіна: президент Казахстану Токаєв заявив про дотримання антимосковських санкцій та визнання територіальної цілісності України. Інший союзник Кремля – Вірменія починає переговори з Азербайджаном у Брюсселі, без участі Москви.

У Фінляндії та Швеції обговорюють пришвидшений вступ до НАТО, у відповідь Москва погрожує концентрацією військ на кордонах. Але зараз в РФ не вистачить сил аби реалізувати ці погрози.

Тенденції

Росія розробила політичну стратегію, яка виявилась помилковою, базуючись на припущенні про крихкість державного апарату та суспільства України. Відповідно до неї застосована військова стратегія, що була розрахована на обмежений час (від кількох днів до тижнів), і не передбачала різні сюжети розвитку ситуації, можливі зміни воєнно-політичної конфігурації.

Метою Москви було фактичне знищення державного суверенітету шляхом формування маріонеткового режиму, дезінтеграція України та демонстрація світу можливостей Москви панувати у своїй сфері впливу. Московські ставленики мали б визнати втрату Криму та Донбасу, переглянути декомунізацію, визнання героїв визвольної боротьби, повернути панівний статус російській мові та церкві (з фактичною ліквідацією ПЦУ), запустити репресивну машину щодо національно свідомих активістів.

Воєнна стратегія РФ заснована на досвіді анексії Криму та боїв під Іловайськом у 2014 році. Російські генерали планували швидке захоплення Києва з подальшим оточенням та знекровленням окремих груп ЗСУ. Відповідно не була сформована достатня ударна сила. Провал тактики бліцкригу за відсутності плану Б призвів до послаблення та деморалізації сил агресора під час оточення столиці на Ірпінському та Броварському напрямках. РФ змушена вивести війська з північного та сіверського напрямків як через нестачу сил на Донбасі, так і загрозу повного знищення груп вторгнення.

У середині лютого експерти НАЦ УССД передбачали, що головна мета РФ – змусити Київ до виконання Мінських угод і вважали повномасштабне вторгнення малоймовірним з огляду на недостатність зібраних біля українських кордонів сил для перемоги та окупації. Частково ми виявились правими – зібраних РФ військ виявилось недостатньо для тривалої війни.

Агресор вочевидь шукає нові тактичні підходи під керівництвом нового командувача сил РФ Алєксандра Дворнікова. Впроваджено посилений режим терористичної загрози в Воронезькій області та Краснодарському краї, що свідчить про побоювання РФ щодо української активності в тилу ворога.

 

 Прогноз

Різке посилення бойових дій великої інтенсивності.

Донбас, Ізюм, Запоріжжя. Анонсовані плани масштабного наступу в зоні ООС вочевидь відтерміновуються через проблеми з комплектацією і перекиданням додаткових сил агресора. Та путін чекає успіху до 9 травня, і до цієї дати операція повинна розпочатись. Але триватиме кілька тижнів, максимум до місяця, з помітною втратою ресурсів.

 

Знищення ракетного крейсера “Москва” унеможливило плани десанту чи загрози Одесі, суттєво зменшило можливості ракетних обстрілів по території України з чорноморської акваторії. Також “Москва” виконувала функції повітряного прикриття кораблів Чорноморського флоту РФ, а також прикриття сил агресора на Херсонщині. Таким чином під питанням тривала блокада чорноморської акваторії, що важливо з огляду на критичну залежність української економіки від морських портів. Але це не виключає потребу переходу від експорту сировини до виробництва продуктів з доданою вартістю, які буде не так збитково перевозити залізницею чи автошляхами.

На фоні антивоєнних настроїв в Республіці Білорусь Київ має посилити допомогу опозиційним та партизанським рухам з метою виключення Мінська з війни.

 

3 фаза – можливе виведення сил РФ з півдня, з спробою зберегти сухопутний коридор до Криму та контроль дніпровсько-кримського каналу (реалізація чого залежить від успіху дій ЗСУ).

Найімовірніший перехід до низькоінтенсивних бойових дій зі стабілізованою лінією зіткнення, за форматом Донбасу 2016-21 років, з паралельним переговорним процесом. Однак жодні переговори не дадуть результату, РФ готуватиме нову кампанію для знищення суб’єктності української державності та національної ідентичності (фактично йдеться про геноцид). Можлива тактика переходу до спроб дезінтегрувати Україну зсередини, скориставшись економічною кризою, втомою Заходу від війни та незадоволенням численних ветеранів війни її поточними результатами.  Перехід до такої стратегії, вочевидь, серйозно розглядається владою РФ, доказом чого є пріоритет в ракетно-бомбових ударах по заводах військово-промислового комплексу. В масштабі кількох місяців ці підприємства нездатні швидко виготовити продукцію, тому очевидно Москва намагається ускладнити поповнення наших запасів в перспективі одного-двох років.

Росія буде слабнути, однак ще кілька років буде здатна загрожувати Києву.

 

Юрій Сиротюк, директор НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень»

Юрій Олійник, керівник дослідницьких програм НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень», кандидат політичних наук

 

 

 

 

Leave a Reply

Your email address will not be published.