26 квітня 2022 року відбулась знакова подія – у Німеччині на авіабазі «Рамштайн» пройшла зустріч міністрів оборони 44 країн для координації військової допомоги для України (включно з нашим міністром Резніковим). 30 з присутніх – представники УСІХ держав НАТО, включно з Угорщиною. Вочевидь, Будапешту все більше вказують на місце (у м’якшій формі це помітно і щодо Німеччини, на території якої розташоване місце зустрічі – база США).
Але присутні ще 13 держав, і список запрошених чітко вказує на план Вашингтона та Лондона з формування глобальної коаліції Заходу та його союзників. У Європі – Швеція та Фінляндія, що найближчими місяцями приєднаються до Альянсу. Представники Далекого Сходу – Австралія, Нова Зеландія, Південна Корея та Японія. З Австралією ще у вересні 2021 року Лондон та Вашингтон створили блок AUCUS, що в координації з азійськими партнерами насамперед спрямований на стримування Китаю і захист Тайваню.
Представники Близького Сходу – Ізраїль, Катар та Йорданія. Всі друзі США, попри непрості стосунки між собою. Вочевидь Тель-Авів, що намагався уникнути прямого виступу проти Москви, теж змусили підтримати Вашинтон. Та не менш цікаво, що саме Катар, а не Саудівська Аравія запрошена. Остання намагається теж лавірувати, граючи на зростанні цін на нафту. Тоді як Катар – головний постачальник зрідженого газу і важливий партнер Туреччини. Так, у нього “багатовекторні” відносини з Іраном, але зараз це навіть більш потрібно для нейтралізації підтримки Тегерану для РФ. А ОАЕ і Сауди повинні зрозуміти, що немає незамінних.
З чотирьох африканських держав представлені два по суті два найнадійніші союзники англосаксів – Марокко (особливо після визнання Трампом їхнього права на західну Сахару та конфлікту з прокитайсько-російським Алжиром) та Кенія (де планується будівництво морської бази британської). Звісно є нюанси – Марокко утримувалось від голосувань в ООН саме через невизначену позицію в західній Сахарі, тому й посла відкликав Зеленський за неефективність. В Кенії ситуація краща, офіційно засуджували, підтримували останню резолюцію ООН, наявна підтримка України в суспільстві. Хоча теж намагаються демонструвати певну відстороненість як тимчасові представники всієї Африки в Раді безпеки (бо в більшості держав регіону потужне російське лобі). Але тут вже більше не про Україну, а вибір сторони у глобальному конфлікті. Туніс слабший як союзник, та запрошений як плацдарм як для експорту газу до Європи, так і впливу на сусідні країни – нестабільну Лівію і та проросійський Алжир.
Підсумовуючи, для нас позитивний – підтримка Києва стала тригером формування глобального блоку Заходу (умовно під гаслами демократії проти авторитаризму, фактично проти спроб захитати Pax America). І спрямований він не лише проти росії (це тимчасова загроза), а й насамперед проти Китаю та його васалів (одним з яких стає сировинний придаток Пекіна – москва). Про це свідчить не лише географічний обсяг, кількість населення країн-учасників. Але й економічний потенціал. Маємо справу з найбільшими економіками світу – США (1 місце), Японія (3 місце), Німеччина (4 місце), Британія (5 місце). Загалом 11 країн Великої Двадцятки, а ще слід долучити потенціал інших держав ЄС. Можна сказати, що якщо попередні роки (з 2011, відколи почалась Арабська весна) тривало поступове розгортання позицій світового конфлікту, то зараз вже чітко формується один з блоків.
Юрій Олійник, керівник дослідницьких програм НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень», кандидат політичних наук
Leave a Reply