«Служба воєнної розвідки та контррозвідки» чи на часі?

Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення організаційно-правових засад розвідувальної та контррозвідувальної діяльності (Безугла, Третьякова, Гевко, Разумков, Цимбалюк та інші) 7380

Законопроект передбачає виведення розвідувальної функції з сфери діяльності Міністерства оборони (залишається лише інформаційно-аналітична діяльність), що відображається у ліквідації Головного управління розвідки. Натомість створюється нова структура Служба воєнної розвідки та контррозвідки, до якої входять структура та завдання як ГУР, так і Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України (що створений лише в жовтні 2020 року). Зокрема новостворена структура вестиме військову контррозвідку, чим зараз займається СБУ .Всі питання пов’язані з оборонною сферою (в тому числі з питань технічної інформації, оборонного замовлення, включно з охороною інформації та осіб закордоном та при дипломатичних представництвах) передаються у відання нової Служби воєнної розвідки та контррозвідки. В тому числі функцій у сфері захисту військово-технічного співробітництва позбавляється Служба зовнішньої розвідки. Також для останньої передбачається гранична чисельність співробітників – до 1350 осіб. Це аргументується скороченням діяльності у, як формулюють автори, “невластивих для зовнішньої розвідки воєнних сферах”.

З плюсів – впроваджується двомісячна перевірка осіб, яких планується залучити до співпраці з СБУ. Чітко розписується специфіка контррозвідувальної діяльності з акцентом на захисті інформації та боротьбу з ворожими диверсіями, діяльністю іноземних розвідок. Конкретизуються функції СБУ щодо контррозвідки у період надзвичайного та воєнного стану, в тому числі на тимчасово окупованих територіях. Чітко розписаний алгоритм підстав та умов початку і завершення контррозвідувальних дій, що передбачають судове погодження, використання юридичних структур та осіб під прикриттям.

Але також прописуються функції СБУ з контррозвідувального забезпечення боротьби з організованою злочинністю. Що є сумнівною новелою, яка протирічить стандартам НАТО (цими проблемами мають займатись не органи розвідки, а правоохоронні інститути).

Частину функцій контррозвідки стосовно безпеки посадових осіб та об’єктів охорони передається Управлінню державної охорони. Також контррозвідувальні функції в частині захисту кордону зберігаються за Державною прикордонною службою України. Це також сумнівні новели, що посилюватиме конкуренцію між окремими структурами, що займаються контррозвідувальною діяльністю.

Досить дивно, що серед інших змін передбачені зміни до Закону про Збройні сили України (збільшення чисельності з 261 тис. до 266 тис.). Вважаємо, що це питання слід розглядати в якості окремого законопроекту.

ПІДСУМОВУЮЧИ, законопроект містить ряд цінних новел, що конкретизують алгоритм контррозвідувальної діяльності. Але їхня цінність нівелюється загальним баченням діяльності розвідувальної системи. Водночас проведення в умовах війни радикальних інституційних змін загрожує балансу розвідувальних структур, що напрацьовувався роками. Зокрема під питанням реформа СБУ, яка потребує позбавлення участі в розслідуванні економічних злочинів. Тут же ця функція зберігається (аж до сумнівноїзгадки контррозвідувальної боротьби з організованою злочинністю), натомість СБУ позбавляється ряду важливих функцій саме для національної безпеки. Тим часом нова структура, хоча швидше за все і творитиметься на основі ГУР, буде в ряді сфер налагоджувати роботу, що потребуватиме часу. Інституціональна перебудова вочевидь послаблюватиме здатність до опору ворожим впливам, що в умовах гарячої фази війни надто ризиковано (хоча і передбачається тримісячний перехідний період).

Основні проблеми самої ідеї законопроекту:

1. У більшості держав Європи функції військової розвідки знаходять у підпорядкуванні міністерств оборони. Позбавлення Міністерства оборони інструменту оцінки стратегічної ситуації зумовить катастрофічні наслідки для планування і ведення війни.

2. Одним з пріоритетом реформи спецслужб, що орієнтуються на практику членів НАТО, є позбавлення правоохоронних та слідчих функцій розвідувальних служб (насамперед в економічній сфері). Останні повинні займатись виключно розвідувальною та аналітичною роботою. Тут же ці проблеми ігноруються. Більше того, спрощення надання дозволів на прихований збір інформації, яку не забороняється застосовувати у кримінальних провадженнях.

3. Інший західний стандарт, який ставлять під сумнів запропоновані зміни – це розведення по різних інституціях розвідувальної та контррозвідувальної діяльності. Зараз контррозвідкою (в тому числі воєнною)( займається СБУ, воєнною розвідкою – ГУР, зовнішньою розвідкою – Служба зовнішньої розвідки. Натомість пропонована концентрація усіх напрямків під одним гіперпосиленим керівництвом нагадує досвід  совєцького КГБ.

І окремо дивно виглядає внесення змін чисельності ЗСУ до цього законопроекту.

Юрій Олійник, керівник дослідницьких програм НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень», кандидат політичних наук