90 днів

«Від взяти Київ за три дні до витиснути українську армію з Луганщини перетворивши її на випалену землю», – так коротко можна охарактеризувати результат 90 днів гарячої фази повномасштабної російсько-української війни, що розпочалася у лютому 2014 року, а з новою силою розгорілася 24 лютого 2022 року.

Попри суттєві невдачі у реалізації планів Кремля, його стратегічні завдання залишаються незмінними:

• знищення суб’єктності української держави як міжнародної (так званий нейтральний статус);
• фактична колоніальна залежність;
• подальша окупація суверенних українських територій;
• неприйняття української ідентичності, яку окреслено як нацизм;
• підрив внутрішньої суб’єктності України, знищення промислового потенціалу, руйнування інфраструктури.

Нині Кремль від планів блискавичного бліцкригу перейшов до звичної тактики ступеневої агресії (за визначенням Степана Бандери). Кремль веде війну на виснаження не рахуючись з втратами живої сили, військової техніки та озброєнь. Руйнування в зоні ведення активних бойових дій носять такий характер, що відновлення цих територій буде не можливе на десятки наступних років. Активна оборона з елементами контратак, накопичення і підтягування резервів, допомога союзників у військовій техніці та озброєннях переважно оборонного характеру, а передусім морально-психологічний дух української нації та вояків – дозволив суттєво зламати плани ворога.

Наразі ворог сконцентрований на витисканні Українських оборонців з Луганщини та спробах збільшити площу окупованих територій на Донеччині. Плани великого оточення з повним відрізанням українських військ на Донбасі через атаку з півночі (Ізюмського напрямку) та півдня (з боку Запоріжжя) провалилися. Надзвичайно складною є ситуація на окупованих територіях Херсонщини (найбільш української за етнічним складом області на півдні України), де тривають етнічні чистки та встановлюється жорсткий окупаційний режим.

Все менше уваги світу надається «ядерному тероризму Росії» – окупації однієї з найбільших в Європі Запорізької АЕС. Ворог переходить до оборонних дій та закріплення рубежів окупованих територій на півдні.

Військові невдачі Росії суттєво підірвали геополітичний статус Росії з гравця геополітичної трійки до зухвалого порушника спокою на регіональному рівні.Тривають поки що позалаштункові спроби заморозити ситуацію на наявній лінії зіткнення, дати можливість Росії «зберегти лице», заставити Україну сісти за стіл переговорів з меню, що складається з політичних поступок. Втома війною і страх перед застосуванням РФ ядерної зброї, наростання продовольчої та сировинної кризи, можуть у перспективі зменшити «ентузіазм» у озброєнні України нинішнім союзниками.

Тому вкрай важливим є:

• Налагодження виробництва критично важливих компонентів військової техніки та озброєнь в Україні. Передусім порохового виробництва, виготовлення патронів та артилерійських снарядів; створення стратегічних неядерних сил (ракетного озброєння з дальністю дії до 500 кілометрів, що дозволить завдавати симетричних ударів центрів ухвалення рішень у відповідь на постійні ракетні обстріли України).
• Необхідно налагодити роботу щодо системної підготовки населення до можливих бойових дій, базові парамедичні навики, дії в умовах обстрілів, володіння зброєю і базовим стрілецьким вишколом. Ці навики мають здобути всі дорослі чоловіки та жінки в Україні.
• Недостатньою залишається робота по виявленню прямої російської агентури та агентів впливу в органах влади, структурах сектору безпеки і оборони, серед бізнесу та представників гуманітарної сфери.

Загалом лише військова поразка Росії, припинення функціонування цієї країни як імперії, забезпечення права на самовизначення і державність усім окупованим Росією народом, може забезпечити тривалий мир.

Однак уже очевидним фактом 90 днів війни стало те, що Росія перестала бути європейською країною як політично так і географічно. Географічно зв’язок з Європою залишається лише морем і трубопроводами, а політичне повернення не можливе в принципі. Продовження війни неминуче призведе до демілітаризації Росії на десятиліття, падіння її військових спроможностей. З позитивів для Росії є непропорційно високе залучення у військо та втрати представників етнічних менших, що дозволить вирішити питання з послабленням спротиву імперії в майбутньому. Також Росія захопивши значні території на півдні таки змогла забезпечити сухопутній коридор до Криму та Крим водою.

Наразі війна рухається до переломного моменту. Виснаження окупантів, підтягування резервів та важкої наступальної зброї дають перспективу до початку активного відвойовування окупованих територій та виходу на державні кордони України.

…Зрештою за останні століття Україна ніколи не мала таких сприятливих факторів щоб перемогти. відвічного Ворога.

Юрій Сиротюк, директор Недержавного аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень”