Деколонізація росії – майбутнє Дагестану

Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень» продовжує цикл «Деколонізація росії» – дискусій про справжній устрій крихкої імперії, та майбутній устрій на теренах півночі Євразії

Четверта онлайн дискусія присвячена темі  «Деколонізація росії – майбутнє Дагестану» (18  листопада 2022 року). Останніми місяцями Республіка Дагестан стала важливим епіцентром виступів проти московської мобілізації. Це й не дивно – народи республіки мають давню історію боротьби за свободу, відмінність власної ідентичності, і кремль цілеспрямовано знищує демографічний потенціал нелояльного населення. Чого ж прагнуть представники народів Дагестану в контексті загальної боротьби Кавказу за свободу.

Юрій Олійник, модератор дискусії та керівник дослідницьких програм НАЦ «УССД» наголосив, що Кавказ був і залишається ахіллесовою п’ятою сучасної московії. Будучи приєднаними щойно в 19 сторіччі, місцеві народи регулярно були в авангарді боротьби з кремлівським імперіалізмом. Згадаймо імама Шаміля, Гірську Республіку 1918 року, врешті антимосковську боротьбу в роки Другої Світової війни. Хоча Дагестан на перший погляд в 1990-і був лояльніший за Ічкерію, окупанти все більше нарощують поліцейський контроль, проводять репресії проти неугодних релігійних угрупувань в рамках ісламу. І зараз з Республіки забирають на фронт левову частку молоді, що сприяє протестам, які особливо спалахнули у вересні. І Україна повинна більш активно підтримувати відцентрові рухи, надавати медіа підтримку, майданчики для кристалізації нових еліт.

Сам Дагестан – багатонаціональний, головних народів чотири. Аварці, лезгини, кумики. Цікаво, що ногайці та кумики розподілені смугою земель колишніх терських козаків, значною мірою московізованого православного населення.

москва намагається посварити різні кавказькі народи. Знаємо про прикордонні конфлікти, ініційовані Кадировим з Інгушетією. Також є спроби такого роздмухування ворожнечі всередині самих народів Дагестану, в аспекті суперечок за контроль земельних ресурсів.

Окупанти точково переслідують лідерів протесту, прагнучи завадити структуризації формуванню групи лідерів, які б ставили більш масштабні завдання. Багато з них змушені працювати в еміграції. Водночас помітний вплив московської пропаганди.

В Україна давні зв’язки з Кавказом. Кабрада, черкеси були вассалами Кримського ханства, і взаємодіяли з козаками. Про рівень контактів говорить хоча б московська назва для українців в 16 столітті – “черкаси.”

Без Кавказу неможливливий повноцінний балто-чорноморський союз. На вдіміну від польського проєкту Міжмор’я, які часто плутають. Польське Тримор’я – країни між Адріатикою, Балтикою і Чорним морем. А в нас до Каспійського моря. Можливо е наслідок для сучасних поляків врахування  зони впливу іншого союзника США – Туреччини та Польщі.

Ростислав Мартинюк, історик, політичний експерт, тележурналіст, вважає що теперішній багатонаціональний Дагестан – ніби сіквел після Гірської Республіки 1918 року. рф намагається формувати дизайн на узбережжі Каспійського моря, відомий з античності прохід через Дербент з Європи до Ірану.  Доречними є думки Михайла Колодзінського, висловлені у Воєнній доктрині ще 1938 року. Він писав про різне походження двох груп кавказьких народів – автохтонних, яких більше і пізніших, прийшлих (здебільшого тюрків). Також Колодзінський зауважує, що всі вони налаштовані проти москви. Кавказькі народи мають багату питому культуру, знамениті рільники. Україна має вести відмінну політику від московської. І далі Колодзінський докладно розказує як треба працювати з кавказцями.

Також говоримо про терських козаків, домішок московської крові. Але Колодзінський вважає що Передкавказзя – етнографічні і питомо наші землі, контроль з якими запобігатиме атаки на Харків та Донбас, буде базою контактів з Казахстаном та Індією.

А щодо нинішніх подій, то слід зважати на різноетнічність республіки. Український інтерес дотичний до аварського – необов’язкове збереження територіальної цілісності. Історично дві складові – одна біля Каспійського моря, це кумики, ногайці, азербайджанці. Інша група – аварці та інші гірські групи. В останніх подіях на чолі протестів не аварці, а саме кумикські громади.

Україна має занурюватись в події на Кавказі. Створити дизайн стосунків для часів після дезінтеграції росії. Але й наші союзники тоді дивитимуться на нас не лише як на потугу, що протистоїть московській армії, а й політично-інтелектуальну силу.

Згадаймо, як можемо черпати українську візію Дагестану в часи Гетьманату. Промовистий факт, що нині непопулярний Дербентський похід 1720-х років, коли Грузія, московія, Калмикське ханство та Військо запорізьке городове воювали з Персією за Дербентський коридор. Це свідчить про розуміння стратегічного значення – або Кавказ формує ця група держав, або посилюється вплив суперників.

При розпаді росії та слабкості західного й українського впливу можливий і такий варіант, що посилиться навіть китайська присутність.

Дивно, що нема дискусії у країнах Міжмор’я, що трохи далекі від регіону. Натомість нашими партнерами на півночі Кавказу мають стати грузини.

Запис трансляції на ютуб-сторінці НАЦ УССД