Прогноз Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»
Дослідження Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» спрямоване на вироблення прогнозу глобальних тенденцій у світі, їхнього впливу на ситуацію в Україні протягом 2023 року. Прогноз містить аналіз поточних тенденцій та рекомендації для поведінки політичних акторів.
Спочатку аналізуємо рівень реалізації нашого попереднього минулорічного прогнозу на 2022 рік. Далі йде огляд глобальних безпекових та економічних тенденцій, після чого дослідження аналізує процеси у ключових регіонах світу. Особливої уваги приділено ситуації в росії як воєнно-політичного ворога України. Виходячи зі світових тенденцій НАЦ «УССД» аналізує внутрішні та зовнішні ризики для суверенітету та стабільності України протягом 2023 року.
Завантажити Глобальні тенденції 2023
1. Реалізація прогнозу на 2022 рік
| № | Прогноз 2022 | Результат |
| Економіка | ||
| 1 | Глобальний ВВП зросте на 4,5% | Зріс на 3% |
| 2 | Захворюваність на коронавірус буде визначальним фактором економічного розвитку | Роль цього чинника звелася до мінімуму майже всюди, крім країн, що розвиваються (Китай і ще кілька) |
| 3 | Зростуть темпи інфляції | Прогноз справдився. Наприклад, у США і ЄС інфляція є суттєвою проблемою |
| 4 | Можливі геополітичні потрясіння мають потенціал значно похитнути світову економіку | Прогноз справдився. Російсько-українська війна стала головним чинником, що загальмував глобальну економіку в 2022 р. |
| 5 | США і Європейський Союз продовжать швидке відновлення після пандемії. Їхні економіки зростуть на 4-6% | Навпаки: ЄС і США увійшли в період рецесії |
| 6 | росія закріпить домінацію на європейському енергоринку, усунувши транзитну залежність від України завдяки, зокрема, «Північному потоку-2» | Сталося навпаки: росія фактично зникла з європейського ринку енергоносіїв, а «Північний потік-2» припинив існування |
| 7 | Зростання української економіки пришвидшиться, але не набагато – до 3,6% ВВП | Економіка впала на 30-35%. Для відновлення до рівня початку 2022 р. може знадобитися не одне десятиліття |
| Політичні процеси | ||
| 8 | Ми вважали, що повномасштабна війна з росією малоймовірна, але прогнозована ескалація на Донбасі та на морі, можливе розхитування внутрішньої ситуації, тиск через Захід для імплементації Мінських угод. | Ми передбачали, що головна мета рф – змусити Київ до виконання Мінських угод, і вважали повномасштабне вторгнення малоймовірним з огляду на недостатність зібраних біля українських кордонів сил для перемоги та окупації. Частково ми мали рацію – зібраних рф військ виявилось недостатньо для досягнення поставлених завдань, рішення про вторгнення було з військово-політичного погляду авантюрою |
| 9 | Ми вказували, що для України у воєнно-технічному плані головною проблемою залишається розвиток авіації та прикриття неба, ракетні технології. Менш критична, але теж проблемна слабкість військово-морського флоту. Бо залишається загроза не лише енергетичних воєн, а й транспортної блокади морських портів. | Побоювання підтвердились, весною та влітку Україна стикнулась із блокадою портів. Також головною потребою залишається авіація та ракетні засоби. |
| 10 | Перемога республіканців на проміжних виборах до Конгресу, що заберуть під свій контроль нижню палату, і суттєво посиляться у Сенаті (більшість в обох палатах менш імовірна) | Прогноз здійснився. Республіканці змогли здобути більшість у Палаті представників, однак попри невелике зростання не набрали більшості у Сенаті |
| 11 | Загострення довкола Білорусі, очікуємо повторення міграційних криз та воєнно-політичної ескалації починаючи з весни. Референдум про зміни до Конституції сприяє падінню залишків легітимності, а також стає приводом для більш помітної присутності російських військ (по суті скасовується конституційний принцип нейтралітету). | Часткове здійснення. Збільшилась залежність Лукашенка від кремля, Білорусь стала базою для вторгнення в Україну. Водночас на фоні великої війни Лукашенко уникав зайвої напруги на польському кордоні |
| 12 | В Угорщині на парламентських виборах Орбан найімовірніше залишиться при владі. | Підтвердилось |
| 13 | Навколо Китаю наростатиме напруга, але вторгнення на Тайвань імовірно не відбудеться, принаймні у 2022 році. Іншою гарячою точкою може стати М’янма, де активність воєнної хунти сприятиме розмороженню тліючих конфліктів на півночі країни. | Попри напругу, в цьому році Пекін не почав військові дії проти Тайваню. У М‘янмі посилюється громадянська війна (детальніше дивіться в Індексу війни УССД). |
| 14 | На виборах в Індії перемога президента Нарендри Моді та його партії | Підтвердилось |
2. Економічний прогноз на 2023 рік
На початку 2022 р. економісти загалом мали оптимістичні очікування. На той час світова економіка загалом оговталася від наслідків обмежень, пов’язаних із пандемією коронавірусу, і мала набрати швидких темпів зростання.
Однак наприкінці лютого світова економіка зазнала шоку іншого характеру: цього разу геополітичного. Повномасштабне вторгнення росії в Україну спричинило низку руйнівних процесів, серед яких:
· Різке підвищення цін на енергоносії. Антиросійські санкції призвели до зменшення пропозиції на ринку нафти й газу. Зокрема, представники ЄС мусили шукати нових ринків енергії, що призвело до зростання ціни закупівлі.
· На тлі енергетичної кризи загострилася проблема із загальною інфляцією. У ЄС і США зростання цін продовжує триматися на рекордних за багато десятиліть показниках – понад 10% і понад 8% відповідно за 2022 р.
· Часткове виключення росії зі світового товарообігу спричинило розрив ланцюгів постачання. Багатьом компаніям знадобився час, щоб переорієнтуватися на нові ринки збуту чи перенести виробництво в інші країни. Внаслідок цього вони зазнали суттєвих збитків.
Станом на початок 2023 р. найбільші економіки світу мають негативні очікування щодо зростання. Наприклад, у Китаї, Сполучених Штатах і ЄС протягом минулого року щокварталу знижувалися темпи економічного зростання, що за визначенням означає рецесію. США очікують вийти з неї наприкінці 2023-го, але щодо інших залишаються сумніви.
Ситуація в ЄС і США доволі схожа в аспекті реакції центральних банків на інфляцію. І Федеральна резервна система, і Європейських центробанк поступово підвищують базові відсоткові ставки, намагаючись запобігти подальшому зростанню цін. Проте такі їхні дії призводять до подорожчання кредитів і загального негативного впливу на економічну активність. Відповідно, боротьба проти інфляції не дозволяє боротися з кризою шляхом розширення реальної економіки. Втім, такий захід є «меншим злом», покликаним уникнути гіперінфляції. Нині МВФ дає ЄС і США зростання ВВП на 2023 р. на рівні 0,3% і 1% відповідно.
Найважливіше питання для нас – це спроможність держав Заходу надавати Україні допомогу на тлі економічного занепаду. На щастя, криза не така серйозна, щоб ЄС і США мусили витрачати великі ресурси на підтримку власних громадян. Навіть більше, державне замовлення на продукцію військово-промислового комплексу традиційно було способом пожвавлення економіки. Тому тут у 2023 р. все залежатиме від наполегливості України й бажання союзників нам допомагати.
Перспективи Китаю нині залишаються незрозумілими через очевидне неповне або спотворене подання інформації тамтешнім урядом. Наприклад, не витримує жодної критики той факт, що за офіційною статистикою захворюваність на коронавірус у Китаї нижча, ніж, наприклад, в Естонії чи в Боснії. Те саме стосується економічного зростання: МВФ дає прогноз 4,4% ВВП на 2023 р., але невідомо, на основі яких даних організація його зробила.
Протягом минулого року ми бачили, наскільки неефективно китайська влада боролася зі спалахами коронавірусу (що, до всього, спровокувало народні протести). Це при тому, що інші великі економіки абсолютно не мали подібних проблем. Очевидно, що Китай має серйозні проблеми у сфері державного управління, які не можуть не накладатися на економічну складову, зважаючи на значний державний господарський сектор Піднебесної. Таким чином, у 2023 р. очікуємо подальшого послаблення Китаю на тлі інших світових лідерів.
Про економіку росії складно говорити не тільки тому, що уряд окупанта не дає повної макроекономічної інформації, а й через складність прогнозування в умовах повномасштабної війни. Сотні тисяч росіян виключені зі складу робочої сили в рамках мобілізації, країна перебуває під тиском серйозних санкцій, суттєво зменшилися нафтогазові надходження, значно скоротилася зовнішня торгівля. Проте ми не можемо говорити, що економіка стане чинником, який змусить росію відмовитися від воєнних дій уже в 2023 р. За рахунок переорієнтації ринків збуту і постачання московія зможе фінансувати війну ще багато років. Звісно, протягом року ми очікуємо продовження економічного занепаду окупанта по всіх показниках, але це не стане основним поштовхом до російської поразки. Втім, економічний чинник без сумніву є надважливим у цілісній системі тиску на росію.
Подібна невизначеність стосується й України, але значно вищою мірою. За підсумками минулого року падіння економіки не досягло прогнозованих спочатку 40-50%, а зупинилося в межах 30-35%. Це також є катастрофічним показником, але національне господарство продовжує функціонувати. Нині Кабмін обережно говорить про 3% зростання ВВП у 2023 р., але ситуація в Україні надзвичайно крихка і залежить від безлічі зовнішніх чинників, що перебувають за межами контролю української влади.
Зрозуміло, що економічне майбутнє України на сто відсотків залежить від ситуації на фронті. Перемоги українського війська не тільки дозволяють відновлювати економічне життя на деокупованих територіях (чого тільки варте повернення Херсона), але також вселяють упевненість громадянам у всіх інших куточках країни. Наскільки б руйнівними не були регулярні ракетні удари і переривання електропостачання, бізнес пристосовується до існування в екстремальних умовах, якщо загроза приходу загарбників у певне місце залишається низькою.
Таким чином, за умови успішного протистояння сил оборони України російським окупантам, очікуємо у 2023 р. початку процесу відновлення української економіки. Ймовірно, наше національне господарство вже досягло найнижчої точки занепаду, від якої можна починати обережно відштовхуватися. Звісно, рівно на половину наше майбутнє залежить від зовнішньої допомоги, адже згідно з бюджетом на 2023 р. близько 50% витрат будуть профінансовані за рахунок надходжень з-за кордону (кредитів чи фінансової допомоги). Ситуація надзвичайно небезпечна, тому що ставить нас у жорстку залежність від доброї волі партнерів. Якщо вони раптом вирішать не допомагати нам, уряд просто не зможе як слід фінансувати війну, не кажучи вже про різноманітні соціальні видатки.
Основні тенденції, що визначать розвиток світової економіки у 2023:
· Головним чинником впливу залишатимуться війна і геополітика. російська агресія продовжить вносити хаос у глобальні процеси, на стабілізацію яких знадобиться час.
· На ресурсних ринках, зокрема, на ринку енергоносіїв, відбуватиметься перебудова ланцюгів, що були незмінними протягом останніх десятиліть.
· На всій планеті держави збільшуватимуть витрати на оборону. Зокрема, зростуть інвестиції у види озброєнь, що показали свою ефективність у руках українських військових.
· Завдяки успіхам на фронті Україна отримає можливість інвестувати у відновлення економіки. Це створить потенціал для утвердження нас як воєнно-економічного регіонального лідера.
3. Загальносвітові політичні процеси
У світі триває криза ліво-ліберальної ідеології прогресу, що ставиться під сумнів війною в Європі та крихкістю глобалізаційних процесів. Події 2023 року розгортатимуться у руслі тенденцій, закладених у попередні роки. Ключовою їхньою ознакою буде зростаюча нестабільність. Головні вектори – формування двополярного світу в контурах США (+ЄС) – Китай, напруженість між цими полюсами збережеться. Другим вектором залишиться підйом популізму та націоналізму, повернення урядів до протекціоністської економічної політики, і відповідно, зменшення ваги і впливу міжнародних інституцій. Акселеруючим фактором стала агресія рф проти України.
Попереднім результатом цих тенденцій є фактичне зупинення глобалізації і початок руху у зворотній бік. У 2023 році глобальні інституції на зразок Світової організації торгівлі продовжать деградувати. Великі держави все відвертіше обходитимуть норми СОТ, щоб захистити свою економічну безпеку та технологічне лідерство. Економіки США (та ЄС) продовжать віддалятися та відмежовуються від Китаю — і цей процес буде взаємним. Дедалі більше західних урядів застосують протекціоністські економічні заходи. З іншого боку, боротьба з глобальним потеплінням та викидами вуглецю як світовий порядок денний дасть тріщину через відхід від нього Китаю та групи країн Третього світу, що орієнтуються на Пекін.
Російсько-українська війна триватиме, і продовжить справляти серйозний вплив на глобальну політику та економіку. Формування двохполярного світу поставить перед низкою країн питання про приєднання до одного з центру сил. У 2023 році Індія, Бразилія, Туреччина та Саудівська Аравія утримаються від однозначного вибору, маневруючи, отримуючи вигоди від співпраці з обома сторонами та збільшуючи свою вагу у світі. Чекаємо зближення Індії зі США; натомість Китай імовірно продовжить повільно дистанціюватися від агресії москви. Але є певні межі, бо Пекін відчуває загрозу з боку блоку AUCUS. Вірогідність нападу Китаю на Тайвань невелика. як і входження Білорусі в повномасштабні бойові дії з Україною.
Події 2022 року спричинили зміни і напругу на глобальних енергетичних ринках, і тенденції, що проявились у 2022, стануть значно виразнішими у 2023 році. Зокрема нестабільність і невизначеність на нафтовому і газовому ринках. Є вірогідність державного регулювання цих ринків у розвинутих країнах. Існує серйозна ймовірність поглиблення протистояння між ОПЕК+ і США на цьому ґрунті.
московська агресія запустила проблеми з енергетикою і пришвидшений перерозподіл ринків. Очікується весняна лихоманка, коли Китай виходитиме з кризи і відновлюватиме виробництво. Енергетичне потрясіння виявляє кінець проєктів глобальної координації, податків на вуглецеві викиди. Водночас в окремих регіонах (де це кліматично вигідно) відкриваються можливості для швидкого розвитку відновлюваної енергетики. Відновлення програм АЕС подальше.
Але більшість споживачів шукатиме диверсифікованих постачальників звичного викопного палива. Зростання цін на пальне та продовольство вже призвело до нестабільності у бідніших державах. Зокрема скинуто президента Шрі-Ланки. В зоні ризику Пакистан, Туніс. Також у зоні ризику держави, де наближаються вибори – Нігерія (у лютому) та Туреччина (у червні).
4. Україна
Україна фактично виконала свої завдання до зимової кампанії, ліквідовані загрози на Харківщині та Правобережжі дуже позитивно впливають на фронтову ситуацію. Але Україна повинна до часу, поки не підтягнулись мобілізовані та рф не створила кількісної переваги на фронті, спробувати все-таки розбити російське угруповання на півдні та вийти до Азовського моря.
Перехід війни в тривалу фазу значною мірою впливає на економіку країн. Багато залежить від того, як швидко зможуть суперники перевести економіки на воєнні рейки і втримати ситуацію всередині країни. Критичним питанням стала залежність українського бюджету від дотацій союзників – від забезпечення армії до соціальних виплат. Це вимагає мінімального набору власних прибутків, що водночас забезпечуватиме робочі місця для тилового населення.
Одним із таких джерел залишається експорт продовольства, для якого, окрім ризикованого морського шляху, слід розвивати альтернативні магістралі.
Оскільки обом силам не вистачає ресурсів і засобів, то важливим елементом війни в довгу є збереження дипломатичної і військово-політичної підтримки:
для України – США, НАТО, Великобританії, Польщі та країн Балтії;
для росії – формування умовно антиамериканської коаліції, бо росія вже не може виготовляти достатньо необхідної техніки (зокрема, це стосується безпілотників, високоточної ракетної зброї).
росія намагатиметься поширити думку, що Україна не здатна перемогти у війні, в Україні та на Заході, всередині України роздмухувати громадське протистояння через погіршення економічно-соціальної ситуації.
В умовах затяжної війни, наростання втоми населення особливого значення набуває потреба ефективної протидії російській пропаганді в Україні.
Основними напрямами інформаційно-психологічних операцій росії, спрямованих на послаблення українського суспільства, є і наступними місяцями будуть:
– Поширення думок і наративів в Україні та у світі про те, що Україна не здатна перемогти
– Провокування серед населення розчарування і недовіри до української влади на фоні погіршення соціально-економічної ситуації
– Використання й активізація протидії дерусифікаторським процесам, що розгортаються в Україні, для провокування громадянського протистояння. Варто очікувати активізації російських агентурних мереж для здійснення подібних інформаційних вкидів
– Просування в інформаційному просторі теми «хороших русскіх», які працюють на збереження російської імперії («друґая расія», путін, а не русскій народ винний в воєнній агресії та геноциді проти українців).
5. Ситуація в росії
кремль поступово втрачає контроль над силовими структурами, вагнер, батальйони окремих республік та областей. Очікуємо чергову хвилю мобілізації з лютого. Середня ймовірність розмороження конфліктів в Абхазії та Осетії, кризи в Таджикистані на кордоні з Афганістаном, що відтягуватиме увагу кремля.
Можливий один із прогнозів, хоча середньої ймовірності – усунення путіна та Пригожина. Розгортатиметься боротьба проти Кадирова старими елітами, що непокояться за власне життя. У випадку успіху вони ймовірно підуть на мир, виведення військ, але це збереже росію на наступні десятиліття, коли все може повторитись.
Та більш імовірний варіант — поступове послаблення економіки на фоні втрати ринків енергоносіїв та вичерпання військової сили змушуватиме владу зменшувати соціальні витрати та обмежувати доступ до ресурсів регіональних еліт (за винятком Чечні). Продовження мобілізації нарощуватиме негатив до режиму, однак досить повільно. Пришвидшення цих процесів можливе за умови розширення військових дій (зокрема повітряної небезпеки) вглиб росії.
Критичним для перемоги України залишається не лише досягнення успіхів на фронті, отримання позитивних і помітних результатів (відвоювання Херсона, утримання Донбасу), а й перенесення війни на територію супротивника (передусім у світоглядно-інформаційній сфері). Слід використовувати загострення соціоекономічних диспропорцій між регіонами в росії, національних суперечностей, підтримувати національне самовизначення неросійських народів. Наприклад, санкції – це війна на території ворога, хоча вони й не посилюють Україну, однак послаблюють росію і ведуться, по суті, на її території. Україна має домагатися посилення санкцій і розширення їх на нові галузі.
Слід включити у війну фактор внутрішньої неоднорідності росії і переконати наших союзників, що створення на території колишньої «російської федерації» трьох-чотирьох десятків держав можливе, а їхня підтримка лише прискорить розпад російської імперії.
Треба зважати, що росія діє на випередження, знищуючи у війні людський потенціал майбутніх національних держав, а також заграючи з національними меншинами шляхом створення національних військових формацій. Останнє, до речі, може стати одним із факторів, який у відповідний момент спрацює проти кремля, бо, як відомо з історії, такі формації ставали осердям створення незалежних держав.
Найбільш критичні проблеми для москви ймовірні на Кавказі. Передусім у Дагестані, де десятиліттями окупанти все більше нарощують поліцейський контроль, проводять репресії проти неугодних релігійних угрупувань у рамках ісламу. І зараз із республіки забирають на фронт левову частку молоді, що сприяє протестам, які особливо спалахнули у вересні.
Другий за значенням потенційно бунтівний регіон – Ідель-Урал, зокрема народи татарів і башкирів. У Башкортостані зростає підтримка відцентрових процесів (які символізує політв’язень Айрат Дільмухамедов). У Татарстані москва намагається згорнути рівень автономії, що викликає також незадоволення еліт.
6. Прогнози по регіонах
а) Європа
Активно співпрацюючи зі США, ЄС планомірно нарощуватиме свою суб’єктність. Насамперед ЄС зосередиться на розв’язанні енергетичної кризи та пов’язаній з нею проблемі зростання вартості життя. По-друге — ЄС робитиме кроки до збільшення своєї автономії у сферах технологій та сировини. Це означає заохочення інвестицій та стимулювання досліджень у таких секторах, як акумулятори, мікрочіпи та водень, а також сприяння додатковим інвестиціям для забезпечення літієм і рідкоземельними металами. Одночасно ЄС продовжить обмежувати доступ китайських компаній до стратегічних секторів економіки, зокрема до високотехнологічних галузей, а також вірогідно застосує протекціоністські заходи для захисту критичних областей економіки ЄС. Гострою проблемою залишиться масова імміграція з Африки та Азії, крах ліберальних концепцій інтеграції іноземців, невдоволення міграційною політикою зростатиме.
Вибори у Франції, Італії, Швеції, що відбулися 2022 року, підтвердили, що популістська хвиля не спадає. Також ці вибори наочно показали, що паніка щодо «проросійськості» популістів, яку нагнітали ліберальні ЗМІ, не має особливих підстав. І не лише тому, що лідер правої партії «Брати Італії» Джорджа Мелоні, що очолила уряд, послідовно і давно підтримує Україну (про що українські ЗМІ чомусь вперто мовчали), не лише тому, що «Шведські демократи», які набрали історично найбільшу кількість голосів підтримали Україну і вступ нейтральної Швеції до НАТО. А й тому, що «Національне об’єднання» Марін Ле Пен, яке впродовж останніх років справді було чи не рупором кремля, у 2022 дистанціювалося від путіна, засудило широкомасштабне вторгнення і т.зв «референдуми» у вересні минулого року.
Відбудуться вибори у низці країн – Естонії, Греції, Туреччині, Польщі та Іспанії. Їхні результати не вплинуть на політику цих країн щодо України. Витрати на оборону та переозброєння зростатимуть. Рівень підтримки України у війні не знизиться, вірогідно будуть зроблені важливі кроки до фактичної інтеграції України у структури НАТО.
Б) США
США залишаться політично дуже розділеною країною. Протистояння між республіканцями і демократами впродовж року наростатиме, оскільки партії готуватимуться до президентських виборів 2024 року. У такій ситуації президенту Байдену, що отримав Конгрес під контролем опонентів-республіканців, буде надзвичайно проблемно зробити щось, що не було зроблено у 2021-22 роках.
Російсько-українська війна залишиться дуже значимим фактором у внутрішньополітичній боротьбі, обидві партії звинувачуватимуть одне одного у грубих помилках і гаданій проросійськості, тим паче що дійсно крайні фракції в обох партіях (крайньоліві «прогресивні» демократи та крайньоправа частина «трампістів» у республіканській) неодноразово виступали у 2022 році проти підтримки України. Однак при всіх перипетіях внутрішньополітичної боротьби зменшення підтримки є виключеним, питанням є масштаби і темпи її збільшення. В обох партіях завжди знайдеться певна кількість фріків і екстремістів, як і симпатиків путінізму, та не вони визначають політику.
Дуже важливо, щоб Київ співпрацював з обома партіями США і не повторював помилок 2016 і 2020 років.
В) Латинська Америка
Соціалістичні уряди великих держав Латинської Америки призведуть до послаблення позицій регіону, зроблять його вразливішим до зовнішніх впливів. Економічні негаразди стануть причиною нової хвилі протестів у 2023 р.
У жовтні очікуємо вибори в Аргентині на фоні економічної кризи і загрози для партії пероністів втратити владу. Бразилія — після приходу до влади Лула де Сілви зросла загроза посилення російського впливу, хоча поки що Бразиліа і намагається дружити з Байденом. Майже напевне очікуємо певне потепління у відносинах із Китаєм (якого не терпів протрампівський попередник Болсонару).
Г) Близький Схід
У Ємені триватиме режим перемир’я, досягнутий із квітня 2022 р., коли хусити й уряд Ємену за посередництва ООН знизили інтенсивність бойових дій. Однак головна суперечність Ірану та Саудівської Аравії в регіоні не вирішена, тому тривалий мир малоймовірний.
Посилення впливу Туреччини на півночі Сирії врівноважить панівне становище залежного від москви та Тегерану Башара Асада в центрі та на півдні країни. Водночас Асада стримує Ізраїль, що прагне захистити контроль над окупованими Голанськими висотами.
В Ірані протести триватимуть, однак їхня перемога не передбачається через відсутність організації, окремі інтереси в регіонах і певних національних групах (зокрема курдів, лурів, азербайджанців). Малоймовірне падіння режиму швидше спричинить тривалу громадянську війну. Водночас Іран продовжує збагачувати уран до суворо заборонених JCPOA рівнів – 20 % і 60 %. Міжнародна спільнота занепокоєна, що невдовзі режим наблизиться до можливості створити першу іранську атомну бомбу. росія допомагатиме Ірану з пришвидшенням ядерної програми в обмін на технічну допомогу в війні з Україною. Пряме втручання військове США і союзників малоймовірне.
Триватиме протистояння у морі та на суші в Ємені, Іраку, Саудівській Аравії, Сирії та Лівані – всюди, де Іран має вплив або власні воєнізовані загони (militias).
У Карабасі наразі відсутні сигнали про досягнення принципових домовленостей між сторонами. Поки у процесі врегулювання та в політичних розкладах присутня москва, конфлікт тією чи іншою мірою зберігатиметься. Однак послаблення москви стимулюватиме Вірменію до більш конструктивної політики, тому можливі мирні прориви.
Слід очікувати розхитування ситуації в Узбекистані, де, після весняного спротиву спробам ліквідувати автономію Каракалпакії, у грудні розгортаються економічні протести в Самарканді. Можливі спроби Ташкента напряму звертатись по покровительство до Заходу (як через Тюркський союз, так і напряму до США).
Афганістан — прогнозуємо міжнародне визнання талібів. Афганістан стає чинником, що заважає просуванню інтересів Ірану на схід. На кордоні між країнами протягом року відбувалися збройні сутички. Також можливе загострення на кордоні Афганістану з державами Центральної Азії, передусім Таджикистаном. В останньому прогнозується продовження антиурядових виступів в регіоні автономії Бадахщану (на Памірі).
Ґ) Східна Азія
У березні майже напевно Сі Цзіньпіна переоберуть як лідера КНР (у жовтні його переобрали як лідера комуністичної партії Китаю). Нова фаза виступів проти влади як з антикарантинними, так і з економічними вимогами.
Щодо Тайваню — рішення про військове вторгнення ймовірне, але його шанси зменшуються. У випадку продовження військових поразок фактичного союзника — росії – Пекін швидше за все намагатиметься зберегти наявні позиції, почавши перепідготовку армії відповідно до уроків російсько-української війни.
Китай продовжить повільно дистанційовуватись від рф, однак на перехід до активної проукраїнської позиції очікувати не варто. Мінімально послаблена напруга у відносинах США-Китай, військова ескалація навколо Тайваню у 2023 році виключена. З середини року почнеться зростання китайської економіки. Сполучені Штати продовжать впроваджувати обмеження для технологічного сектору Китаю, і схилятимуть до цього своїх партнерів – ЄС, Японію, Південну Корею. Японія значно збільшить витрати на оборону та переозброєння у відповідь на зростаючу військову потугу Китаю. Водночас рівень підтримки кабінету Фуміо Кісіди невисокий, не виключені дострокові парламентські вибори.
Д) Африка
Вибори в ДР Конго в грудні, можливі протести проти фальсифікацій. Можливі військові зіткнення між Конго та Руандою.
Посилення видобутку родовищ газу, особлива інтенсифікація будівництва магістралей з Анголи та Нігерії до Європи — найімовірніше вздовж Атлантичного узбережжя. Це послаблюватиме російсько-китайський вплив у країнах-експортерах нафти і газу. В Мозамбіку цьому може завадити присутність найманців із ПВК Вагнер, що допомагають уряду стримувати ісламістів на півночі.
В Ефіопії з огляду на прогрес мирних переговорів можна очікувати певного замороження конфлікту в Тиграї. Однак невирішеність його причин робить ймовірні наступні гарячі фази, починаючи з середини 2023 року року.
Посилення російської активності в регіоні (насамперед у ЦАР, Малі та Буркіна Фасо) досягло максимуму, через що росія дедалі частіше натикається на опір інших гравців, зокрема Франції та Туреччини. У ЦАР можливі загострення на кордонах країни, зокрема з Чадом. Можливі спроби переворотів в інших державах Сахелю, частину яких підтримуватимуть російські агенти.
У Нігерії президентські вибори, три кандидати на яких ідуть з мінімальним відривом, загострять протистояння між християнськими та мусульманськими елітами. Найімовірніше буде продовжений політичний компроміс, однак на фоні політичного процесу більший ризик міжобщинних зіткнень на фоні терактів з боку Боко харам та інших джихадистських груп.
Зростання цін на продовольство та енергоносії на тлі високого державного боргу робить вірогідним дефолт низки країн Чорної Африки. Вірогідно, що світові кредитори спишуть цим країнам частину боргів у 2023 році. Очікувана нестабільність у ПАР з огляду на економічну кризу та падіння довіри до правлячої партії Африканського національного конгресу.
Ж) Південна Азія
Економіка Індії на противагу іншим гравцям продовжить зростати. Нарендра Моді грає в нейтральну, але все більш прозахідно орієнтовану політику (на противагу Китаю), укріплює вплив за кордоном (південна Азія, східна Африка насамперед). Пакистан – нестабільність, можливий політичний реванш експрем’єр-міністра Імран Хана.
Щодо китайсько-індійського кордону в Гімалаях — амбіції обох держав на спірних ділянках кордону є досить великими, та дедалі більша кількість сутичок вказує на подальшу ескалацію. З іншого боку, цей конфлікт невигідний обом сторонам з перспективи великої геополітики. Продовження Китаєм агресивних дій на кордоні може призвести до зближення Індії зі США.
Підсумки
Головним фактором уваги світу залишатиметься російсько-українська війна. Її результати також впливатимуть на рішення Китаю щодо Тайванського питання і спроби його військового вирішення. Відбудеться подальше загострення стратегічного протистояння між глобальними гравцями. На економічному рівні відновлення економіки можливе в окремих галузях і регіонах, глобальна система продовжуватиме перебувати в кризі. Всередині України залишається загроза внутрішнього розхитування ситуації через інформаційний вплив на населення.
Юрій Сиротюк, директор Недержавного аналітичного центру
«Українські студії стратегічних досліджень», народний депутат України VII скликання, солдат-гранатометник 5 окремого штурмового полку
Юрій Олійник, кандидат політичних наук, керівник дослідницьких програм Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»
Андрій Холявка, історик, політичний аналітик
Олександр Чупак, керівник економічних програм Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», випускник Селкірк коледжу (Канада)
Leave a Reply