«Зараз йде дуже жорстка бійня всередині міста», а «вагнерівці» втратили віру, вони розуміють, що кожен їхній бій – це останній», – про запеклі бої на Бахмутському напрямку в ефірі програми “Свобода LIVE” (Радіо Свобода) 3 квітня розповів Юрій Сиротюк, солдат-гранатометник 5-ї окремої штурмової бригади ЗСУ, директор Українських студій стратегічних досліджень.
У місті ситуація дійсно дуже складна. Якщо наприкінці минулого тижня, коли випав дуже глибокий сніг, він дещо вгамував атаки противника, то противник перегрупувався і вчора й сьогодні пішов в наступ з новою силою. Знову намагаються вийти, перерізати трасу із Хромового на Часів Яр, знову намагаються атакувати з півдня міста, дійти до траси Костянтинівка-Бахмут. І дуже важкі вуличні бої в самому Бахмуті.
Тобто ситуація в Бахмуті дійсно дуже важка. Все ускладнюється тим, що противник використовує дуже багато артилерії, РСЗВ, б’є не тільки по наших оборонних позиціях, не шкодує і своєї піхоти, яку кидає одночасно зі своїми артилерійськими атаками. Тому ситуація в місті є дійсно дуже складна, бої дуже важкі.
Насправді нічого йому там захопити не вдається. Якщо ворог кудись і просувається, то виключно по руїнах. Будь-яке просування ворога можливе тільки тоді, коли він своєю артилерією знищить якісь будівлі вогняним валом, змусить нас вирівняти позиції чи відступити, щоб не піддавати максимально великій небезпеці нашу піхоту, тоді десь по руїнах заявляє про своє просування.
Хоча такі «гойдалки» в Бахматі відбуваються давно. Вже йде восьмий чи дев’ятий місяць боїв за місто. Тому не дивно, що ворог просувається. Потім його відбиваємо. Т
У ворога стратегія дуже проста – закидати залізом і закидати м’ясом.
У нас тактика і стратегія є дещо інша – вимотати ворога, максимально завдати ворогу ураження, знесилити ворога, а коли вже ворог буде знесилений, просто відбити ці позиції, використовуючи військове вмінням, а не просто людською перевагою, людськими ресурсами.
Є тут зараз не тільки «вагнерівці». Хоча крайні наші полонені – це «вагнерівці», зеки, ті, кого з тюрем російських забрали, кинули сюди на забій в Україну. Таким чином Путін вирішує для себе певні соціально-економічні питання всередині країни. З’явилися російські десантники. Тому що «Вагнер» максимально вибитий. Треба враховувати, що коли вони ще прийшли під Бахмут, їхня кількість нараховувала до 40 тисяч. Тобто кількість «вагнерів» більша, ніж кількість більшої частини європейських армій! Більша, ніж армія Білорусі і більшості європейських армій. Зараз вона вибита, знекровлена. І тому самостійно Пригожин вже не може виконувати своє завдання. Він зараз кричить, щоб йому фланги прикрили.
Тому що вони намагалися, ще зовсім недавно розказували про кліщі, про оточення міста, про те, що вони вийдуть в район Часового Яру і повністю оточать українське угрупування. Зараз вони про це вже не говорять, хоча наступальні дії і намагаються вести.
Вони розуміють, що місто їм не вдасться оточити, ніякого «котла» не буде, ніяких кліщів немає. Тому зараз йде дуже жорстка бійня всередині міста. І будь-яке просування противника, ще раз зазначу, можливе тільки тоді, коли він знищує перед собою будівлі і пересувається виключно по руїнах.
З військової точки зору Бахмутська міська рада не відкриває жодних можливостей для окупанта. Погіршує ситуацію те, що ворогу, на жаль, на деяких ділянках вдалося форсувати річку Бахмутку. Тобто вони пересунулися частково в центральну частину міста. Але ключова забудова, міська, сучасна забудова перебуває під нашим контролем, а та, так звана центральна частина міста, давніша, тобто там не такі багатоповерхові будинки. Тому ключові бої за місто ще попереду.
Ключова лінія оборони противника ще чекає. Найголовніше, що є чітка і струнка оборона міста.
Якщо навіть треба вирівняти лінію, тому що відступ досить часто пов’язаний з тим, що або ворог артилерійськими ударами повністю зносить позиції, повністю зносить будівлі, тому треба перейти на укріплені позиції, щоб не піддавати загрозі життя наших солдатів, або, щоб вирівняти лінію. Але фронт не зламаний в жодній частині. Все працює, працює постачання, підвіз боєприпасів, вивіз українців, вивіз наших побратимів поранених.
І найголовніше – місто і далі працює, як м’ясорубка для російської армії. Тобто тут перемелюється наступальний потенціал російської армії. Це не дало можливість взимку росіянам наступати ширшим фронтом. Наступати десь в нових районах – на Харківщині, Сумщині, Чернігівщині чи з боку Білорусі. Повністю пов’язли в боях за Бахмут. Тут проти ворога воюємо і ми, і українська погода.
І ми добряче вибиваємо ворогів. Тому що вони бездумно кидають свою піхоту на пристріляні нами позиції, наша артилерія знає, куди стріляти. І, слава Богу, набоїв стало більше. І ми знаємо, в які місця працювати.
Тому більшість перемог – вони Піррові. Тобто, навіть якщо на деяких ділянках їм вдається просуватися, через день чи через два ми їх звідти вибиваємо.
За матеріалами “Свобода LIVE” (Радіо Свобода)
Leave a Reply