До плану Джонсона слід відноситись спокійно, як початок предметної розмови з потенційним керівництвом США

До плану Джонсона слід відноситись спокійно, як початок предметної розмови з потенційним керівництвом США.

По перше, це не план Трампа, а пропозиції Джонсона, які він пропонує Трампу, і вважає, що новий президент США може спробувати втілити. Необхідно, щоб в цих перемовинах брала участь українська сторона (20 липня Зеленський провів телефонну розмову з Трампом, можлива безпосередня зустріч).

План досить авантюрний і вимагає або згоди всіх сторін, або силового примушення росії до миру. Що теж потребує каскаду багатьох рішень.

По друге, всі пропозиції повернути москву до цивілізації, і, навіть, зберегти права московської мови в Україні – несуть прозорий геополітичний розрахунок. Бажання вирвати росію з китайського табору, куди вона дуже глибоко інтегрувалась за останні два роки. В середньостроковій перспективі такі плани можуть бути натяком російським елітам, що після усунення путіна можна буде відновити контакти. Але розуміє це і Китай, якому не дуже вигідно втрачати як вплив на москву, так і ключову роль “миротворця”.

Ідея вступу України до НАТО з частковим заміщення американського контингенту в Європі корисна для Києва, оскільки зцементує взаємозалежність нашої та європейської безпеки. Але вона утопічна о бо навряд німцям чи французам, і навіть полякам сподобається.

В будь-якому випадку Джонсон пропонує чіткі критерії завершення війни, чого не дає команда Байдена.Якщо Трамп прийме даний план, можливі кілька варіантів розвитку.

А) найімовірніщий – рф відмовляється, або вимагає більших територіальних поступок. Тоді Київ має одержати масштабну і швидку допомогу для впливу на росію.

Б) рф погоджується, і навіть відступає з окупованих після 2022 року територій. Однак ні Київ, ні москва не змінюватимуть кордони де юре, тобто лише зафіксується лінія замороження. Це укріплює українську обороноздатність, передусім з боку півдня. Але в перспективі кількох років можливий реванш, після того як рф відновить ресурси, а також врегулює проблеми і національних регіонах. Натомість Україна дуже ймовірно в політичну кризу, тоді як європейці затягуватимуть реалізацію безпекових зобов’язань (бо нібито війна вже закінчена).

В) рф погоджується, але фактично саботує мирний процес. Сценарій Мінського процесу 2015-20 років. З позитивів – українське суспільство та союзники змушені підтримувати боєготовність.

В будь-якому випадку, дипломатія то мистецтво приховування планів, і кількості козирів на руках. З якими треба працювати тут і зараз. Бо до переговорів треба приходити а сильній позиції. Цитуючи Боріса Джонсона, завдання союзників зараз – “зміцнити Україну. Протягом останніх двох років ми постійно бажали українцям мети — перемоги — не бажаючи дати їм засобів.

Ми хронічно не поспішали дати їм потрібні засоби, і навіть зараз ми накладаємо смішні обмеження на те, як вони можуть їх використовувати, так що українці б’ються з однією рукою, зв’язаною за спиною”. Не додати, не відняти.