Україна буде країною ветеранів і ветеранок, так як до національного спротиву російській агресії залучені більше мільйона громадян. Нагадаємо, що станом на 01.10.2024 року в Єдиному реєстрі ветеранів війни вже обліковується 1,26 мільйона ветеранів війни – учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників війни.
Після перемоги постане питання їх адаптації, інтеграції та реінтеграції до цивільного життя, або як зазначено в указі президента №512/2024 – переходу від військової служби до цивільного життя. Питання це є комплексним, багатоаспектним і повинно враховувати не лише традиційні грошові виплати від органів державної влади чи місцевого самоврядування. По-перше, розмір цих виплат неможливо порівняти з тим, що ветерани отримували під час військової служби та/або бойових дій. По-друге, самі лише виплати формують патерналістську поведінку серед ветеранів, перетворюючи їх на утриманців суспільства.
Соціологічне опитування «Образ ветеранів в українському суспільстві» (грудень 2024), проведене на замовлення ДУ «Український ветеранський фонд» Міністерства у справах ветеранів України (далі – Фонд) визначило основні проблеми повернення ветеранів у цивільне життя – відсутність інклюзивних та адаптованих робочих місць для осіб з інвалідністю внаслідок війни, відсутність роботи, невідповідність військового досвіду для цивільного життя.

Серед шляхів вирішення цього питання – сприяння започаткуванню та веденню ветеранами власної справи, заохочення їх самозайнятості та підприємницької діяльності. Цей напрямок теж є комплексним і багатоаспектним, включаючи відповідне професійне навчання (підготовку), спрощений порядок оподаткування та звітності, пільги (кредитні, фінансові тощо). Сучасні дослідники націоналізму (які й самі є ветеранами російсько-української війни) мають певні теоретичні та практичні роботи у сфері ветеранського підприємництва, представлені ними під час VI (Бешуля) та Х (Денисов) Бандерівських читань. Їх дослідження спрямовані на вивчення потенціалу ветеранського підприємництва як джерела вирішення актуальних для України національних та соціальних завдань. Кожен із згаданих вище аспектів розглянемо далі.
Проведені на замовлення Фонду тематичні опитування показали високу (майже 70% респондентів) зацікавленість ветеранів російсько-української війни у власній справі. Це свідчить про вагомий потенціал цього напрямку соціальної та професійної адаптації ветеранів після повернення до цивільного життя. І необхідність влади в максимальній підтримці його реалізації.

Господарський кодекс України визначає підприємництво як господарську діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку. Успішна підприємницька діяльність, як і будь яка інша, не є можливою без відповідних знань, навичок та умінь. Здобути їх можна шляхом проходження навчання. Раніше ми вже досліджували програми професійного навчання ветеранів російсько-української війни, особливістю яких (окрім вищої освіти) є вимога про обов’язкове працевлаштування за отриманою професією/кваліфікацією.
У Класифікаторі професій відсутнє згадування про таку професію як «підприємець». Натомість є інші професії, яким ветеран може навчитися за рахунок коштів державного бюджету за програмами Мінветеранів чи Державної служби зайнятості України. Але ветеран має попередньо (за вимогами Мінветеранів) або після (за програмою Державної служби зайнятості України) надати довідку про своє подальше працевлаштування. Але ж ветеран після навчання може сам себе забезпечити робочим місцем чи самозайнятістю, відкривши бізнес у вигляді ТОВ чи іншої юридичної особи, або ставши фізичною особою-підприємцем. Він все одно буде платити податки до бюджету, тільки сам, а не хтось із його зарплати. Тому пропонуємо внести зміни до вказаних вище програм і дозволити ветерану надавати замість довідки про подальше працевлаштування виписку про державну реєстрацію суб’єктом підприємницької діяльності (заяву про подальшу реєстрацію таким суб’єктом).
У чинному законодавстві (стаття 20) передбачені податкові пільги для «ветеранського» підприємництва, але практичний механізм їх реалізації наразі відсутній. Тому Верховній раді України та органам місцевого самоврядування доцільно запровадити податкові пільги (преференції) для ветеранів-підприємців. Їх запровадженню має передувати ретельний аналіз досвіду надання податкових пільг громадським організаціям учасників бойових дій на території інших держав («афганців»), який призвів до конфліктів між ними.
На урядовому рівні доцільно визначити перелік пріоритетних галузей економіки, в яких ветеранам-підприємцям будуть надаватися податкові пільги. Також потребує опрацювання питання розміру цих пільг, способу та строку їх надання, санкцій за їх порушення з боку отримувачів. Пільги не повинні стати механізмом ухилення від оподаткування для цивільного бізнесу, як то неодноразово було із дробленням великих підприємств на певну кількість ФОПів. Пільги не повинні використовуватися як механізм легалізації чи розподілу активів, як то було із розпаюванням земель сільськогосподарського призначення – коли ветеранам АТО/ООС нібито під «ведення особистого селянського господарства» видавали по 2 га, які потім опинялися в оренді латифундистів.
Вагомим джерелом фінансування ветеранського підприємництва можуть бути кредитні кошти, залучені ним зокрема через спеціальні державні та/або місцеві програми. У січні-листопаді 2024 року, за даними НБУ, середня ставка нового кредиту для бізнесу в Україні становила близько 15% річних. Впродовж аналізованого періоду вона зменшилася на 2%, банки пом’якшували умови кредитування для підприємців. Та ці обставини майже не сприяли суттєвому нарощуванню таких кредитів. Що формує потребу у пошуку нових рішень, зокрема через державні банки.
Останні, разом із приватними банками, пропонують підприємцям державну програму «5-7-9». Для підтримки ветеранського підприємництва доцільно запровадити за цією програмою додаткові преференції – у вигляді відстрочки або розстрочки платежів (кредитні канікули), можливості віднесення їх до витрат при розрахунку податкових платежів з податку на прибуток тощо. При цьому кредитні пільги не повинні бути декларативними, як то є з передбаченими законодавством (статті 12-16) позиками ветеранам і членам їх сімей на житлове будівництво. Уряд фактично нівелював цю пільгу через свою постанову №449, зазначивши там, що «позика надається банками на умовах, визначених договором».
Преференційні рішення уряд вже ухвалив через зміни до порядку надання грантів ветеранам і членам їх сімей на створення або розвиток власного бізнесу. Із грудня 2024 року ветерани/члени їх сімей можуть реалізовувати грантові проекти за вибором – три, п’ять або сім років. Пропонуємо також розглянути питання збільшення (на 10% за кожне робоче місце) початкової суми гранту за умови працевлаштування ветерана/члена сім’ї загиблого (померлого) захисника і захисниці України. Наприклад, замість передбачених 250,0 тис.грн. надавати 275,0 тис.грн., замість 500,0 тис.грн. – 550,0 тис.грн. тощо.
Розглянуті у цій статті питання та пропозиції до їх вирішення не є вичерпними, мають перспективу та відкриті для подальших досліджень.

Leave a Reply