Про актуальні події російсько-української війни, а також ті чи інші заяви та дії у геополітиці уже традиційно спілкуємося з нашим побратимом, політологом, керівником економічних програм аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» Олександром ЧУПАКОМ.
– Олександре, Україна як бачимо переживає важкі ночі. Відбуваються жахливі обстріли столиці та багатьох інших українських міст, руйнування і загибель людей. Чи може це бути відповідь ворога на зміну риторики Трампа щодо України, який, як відомо, сказав, що Україна при підтримці Європи може перемогти росію, цього паперового тигра. Які ще можуть бути причини цілковитого оскаженіння ворога? Чи варто взагалі шукати в божевільній жорстокості моск@лів потаємні смисли?
– Жорстокість є одним з інструментів московитів, який вони завжди застосовують з розрахунком. До вже «традиційної» тактики терору мирного населення цієї осені в них додалися кампанії на пошкодження енергетичної та залізничної інфраструктури. Масштаб виробництва дронів на московії вже дозволяє щодоби вдаряти і по військових, і по мирних цілях.
Втім, певною мірою це є намаганням ворога відповісти на наші удари по їхніх заводах. Звісно, офіційно нам цього не повідомляють, але кількість українських дронів, що вечорами летять на «болота», ймовірно, перевищує кількість російських БпЛА, що атакують нас. Це неймовірно злить окупанта, який попри всі зусилля досі не може перемогти нас у дроновій війні.
Щодо слів Трампа про паперового тигра… З одного боку, росію справді можна перемогти, її економіка давно почала слабнути, ворог має безліч проблем на полі бою. З іншого боку, для перемоги потрібно докладати максимум зусиль протягом тривалого часу: посилювати санкції, давати Україні зброю й кошти тощо. Але Європа за майже чотири роки навіть не відмовилася повністю від російських енергоносіїв. З таким рівнем «зусиль» союзників паперовий тигр житиме довше, ніж мав би.
– Так звана зміна риторики Трампа щодо України. Чи є ознаки того, що вона надовго? Чи варто сподіватися не тільки на добрі слова, але й відповідно дії. А чи, як то в американського президента часто трапляється, все може обернутися з ніг на голову в одну мить.
– Наразі здається, що українці та європейці змогли встановити відносини з адміністрацією Трампа у формі, що влаштовує всі сторони. Маю на увазі угоду про продаж американської зброї іншим країнам НАТО для подальшої передачі її Україні. Раніше групі республіканців на чолі з Венсом не подобалося, що Вашингтон передає зброю Києву безплатно. Нині ж ця риторика, нарешті, припинилася.
Припускаю, що зараз Трамп перебуває в певній апатії щодо питання російсько-української війни. Він, бідолашний, доклав усіх можливих зусиль, провів офіційні зустрічі з усіма сторонами, але з цього нічого не вийшло. Мабуть, зараз він думає, чи варто взагалі повертатися до цього питання.
Нам важливо, щоб Трамп продавав зброю, ділився розвідданими й не скасовував санкції. А ми точно впораємося без його гучних заяв.
– Кайя Каллас зізналася: вона побоюється, що війна перекинеться у Європу. Тому, мовляв, треба так підтримувати Україну, щоб і Україна не програла, і росія не виграла. Чи справді така політика може бути порятунком для Європи? Чи варто вважати, що безпілотники та літаки путіна у Європі – провісники війни там? Нас це має лякати? Чи на тлі нашої жахливої війни нам вже нічого не страшно?
– Така політика ведеться від самого початку великої війни у 2022 році. Згадаймо, як довго зволікали з передачею нам видів озброєння, про які ми просили. Уявімо, якби Леопарди, Абрамси, Бредлі, F-16 тощо були в нас під час Харківської та Херсонської операцій восени 2022-го. Але ми чекали їх роками, щоб московити встигли підготуватися. Тому що всі боялися, мовляв, принижений путін точно або вдарить «ядеркою», або оголосить загальну мобілізацію й піде на Європу широким фронтом. Зараз мало що змінилося в цьому плані.
Дрони й літаки путіна в Європі – це традиційне російське випробовування на адекватність реакції. Якщо не збивають, значить можна робити, що заманеться. Нехай зараз терплять зупинку роботи аеропортів. А далі буде щось більше. Нам цього боятися не варто, а ось європейцям треба задуматися.
Краще б вони брали приклад зі Швейцарії часів Другої світової. Тоді нейтральна країна збила декілька літаків німецьких Люфтваффе, що порушували її повітряний простір. При тому, що була з усіх боків оточена союзниками осі. Але знала, що врятувати її може тільки демонстрація сили. Нині ж Європа робить протилежне – показує слабкість.
– Читаємо, що Бєлгород без світла – війна нарешті постукала у двері російського міста. Які ще бачите маркери того, що в нас не все так погано? Попри те, що ворог щосили продовжує наступати.
– Ворог наступає, однак його гучно анонсований літній наступ очевидно провалився. Наступ на Сумщині зазнав краху. Окупанти опинилися в оточенні під Добропіллям і Мирноградом. Покровськ, який мав бути втрачений ще минулого року, надійно під контролем України. Є проблеми в Куп’янську й Серебрянському лісництві, але наші воїни мають їх усунути.
Знеструмлення Бєлгорода – це, звісно, приємно. Але набагато важливішими є наші щоденні удари про нафтопереробних та інших заводах, розташованих за сотні й тисячі кілометрів від кордону. Це свідчить, що ми не лише масштабували виробництво дронів, а й підвищуємо їхню здатність обходити російські ППО/ПРО.
Збільшення виробництва зброї національними виробниками уже зараз стає запорукою нашого успіху. Тож у нас усе далеко не так погано, як хотілося б ворогу.
Інтерв’ю Галини Чорної для Тижневик ВО “Свобода”
Олександр ЧУПАК, керівник економічних програм аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»
Leave a Reply