Поряд із державними програмами облаштування укриттів підприємці власним коштом створюють захисні споруди, покликані забезпечити безпеку людей. Розгляньмо детальніше підхід українських компаній до зведення об’єктів цивільного захисту.
Гарантувати виживання
Російська кампанія зі знищення українського тилу ставить наш бізнес на межу виживання в усіх сенсах цього слова. Різноманіття загроз простягається від небезпеки втратити доходи через блокування шляхів сполучення до можливості влучання у приміщення, в якому перебувають працівники та клієнти.
Зважаючи на швидке удосконалення ворожих засобів ураження, підприємці дедалі менше можуть покладатися на державу у контексті збереження життя персоналу. Іншими словами, фонд укриттів є катастрофічно недостатнім, щоб гарантувати більшості мешканців великих міст швидкий доступ до споруд громадського захисту.
Уже зараз наявність укриття, до якого можна дістатися за 1-3 хвилини, є фактично обов’язковим для тих видів бізнесу, що нині найбільше «цікавить» росіян: складські приміщення, поштові відділення, торговельні центри, АЗС тощо.
Запізнілі рішення
Нещодавно ми говорили про недосконалість системи захисту населення в Україні, а також про потребу створення нової концепції цивільного захисту. Інша проблема – низькі темпи будівництва нових укриттів. Наприклад, у Києві з 2022 року до фонду захисних споруд цивільного захисту додали лише чотири ноовоозбудовані об’єкти.
Якщо у Дніпрі, Запоріжжі та Одесі мобільні укриття на вулицях вже кілька років є масовим явищем, у Києві їх надзвичайно мало. Тільки 13 вересня 2026 року міський голова Віталій Кличко заявив про намір встановлювати мобільні укриття на зупинках громадського транспорту. Першу партію в 50 одиниць місткістю до 40 осіб кожне місто очікує отримати у жовтні. Однак це катастрофічно мало для великого міста з трьохмільйонним населенням. Не кажучи вже, що робити це варто було кілька років тому.
15 вересня Кличко повідомив, що провів нараду з представниками бізнесу щодо підготовки міста до прийдешньої зими, де, зокрема, обговорювалася проблема зведення укриттів зусиллями підприємців. Зважаючи на досвід українського бізнесу, таке рішення має бути найкращим у чинній ситуації, якщо тільки міська влада не створюватиме бюрократичних перешкод.
Бомбосховища від «Rozetka»
Досвід українських підприємців у справі захисту власних працівників справді значний. Нещодавно багато говорили про бомбосховище компанії «Rozetka» у Броварах, що врятувало життя 92 працівників під час обстрілу балістичними ракетами 5 серпня. Власник компанії Владислав Чечоткін розповів, що жодна людина тоді не постраждала ні від вибухів, ні від уламків, ні від пожежі. Позаяк російська атака тривала довгий час, рятувальники кілька годин не могли дістатися до місця руйнування, щоб допомогти людям покинути місце катастрофи, проте «ніхто з 92, які були на зміні, плюс декілька людей від постачальників, не постраждали, бо всі були у бомбосховищі».
За словами Чечоткіна, будівництво цього бомбосховища у Броварах коштувало 60 млн грн і тривало 5 місяців. Розраховане воно на 600 осіб, має систему вентиляції з механічними приводами, систему димовидалення, генератори для резервного живлення, запас їжі та води, потрібну кількість вбиралень, систему обігріву, залізобетонне перекриття.
Порівняйте результат з Києвом, де влада на рік виділяє 7 млрд грн на будівництво та оновлення укриттів. Звісно, побудувати таку споруду за межами міської забудови простіше, оскільки там немає складної мережі підземних комунікацій. Втім, за майже п’ять років великої війни з цим можна було розібратися.
Капсули від «Нової пошти»
Цікавим є досвід «Нової пошти», яка має одну з найбільш розгалужених мереж складських приміщень і відділень серед українських компаній. У 2022-2024 роках вона побудувала 580 укриттів різного типу, ще декілька сотень захисних споруд планувалося побудувати. На прифронтових територіях працівники компанії часто мають лише 10-20 секунд між сигналом повітряної тривоги та можливим ударом. Тож укриття мають бути розташовані на відстані буквально кількох метрів.
Співзасновник компанії В’ячеслав Клімов розповідав, що захисні споруди на складах та у відділеннях будуються на зразок капсул безпеки в ізраїльських житлових будинках. Вони зроблені із заліза й бетону, мають систему вентиляції, придатні для перебування в них до кількох годин. Головне: капсули будуються не за межами, а безпосередньо на території терміналів, щоб персоналу не потрібно було витрачати час на добирання до укриття.
Якщо захисні споруди на об’єктах компаній «Rozetka» або «Нової пошти» зводяться за ініціативи власників, то укриття на АЗС будуть встановлюватися за сприяння уряду. Про це 12 вересня повідомив прем’єр-міністр Сергій Корецький. Йдеться про цілісну систему: захист елементів наземної інфраструктури, укриття для працівників і клієнтів, а також програму відстежування напрямку руху БпЛА й автоматичного інформування про загрозу.
Однак укриття на АЗС уже тривалий час встановлюються зусиллями власників. У різних регіонах, залежно від рівня загрози та розмірів заправної станції, встановлені захисні споруди від найпростіших мобільних на 15-20 осіб до великих залізобетонних укриттів на понад 100 осіб. Як стверджують представники компанії UPG, їхніми великими укриттями користуються на тільки працівники та клієнти АЗС, але й водії, яких повітряна атака застала у дорозі, а також мешканці будинків поблизу.
Довіртеся ефективним
Таким чином, досвід українського бізнесу у сфері будівництва захисних споруд уже є надзвичайно багатим. Важливо, що підприємці не обмежуються недосконалими будівельними нормативами, а створюють укриття з метою найбільш ефективного захисту людей і задоволення їхніх потреб під час перебування в укритті.
Найкращим шляхом до вдосконалення системи захисних споруд, її адаптації до воєнних реалій та забезпечення захисту якомога більшої кількості населення є тісна співпраця держави з бізнесом.
Олександр Чупак, керівник економічних програм аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень”
Leave a Reply