Моніторинг законодавчих ініціатив у сфері безпеки Українських студій стратегічних досліджень (листопад 2018 року)

 

Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” (Президент України) 9338 (підтримано)

Передбачає затвердження Верховною Радою України Указу Президента України від 26 листопада 2018 року № 391/2018 «Про введення воєнного стану в Україні», створення правових умов для відсічі збройній агресії Російської Федерації та забезпечення національної безпеки. Зокрема впроваджується воєнний стан у 10 областях держави строком на 30 днів. Заходи здійснюються у контексті агресивних дій Російської Федерації в Азовському та Чорному морях, наявною загрозою широкомасштабного вторгнення в Україну.

Застосування воєнного стану на обмеженій території може стати гарним засобом перевірки його дієвості, готовності державного механізму до дій у більш критичних умовах. Але тут відразу постає питання як крайньої нечіткості умов, означених в Указі Президента, так і інституційних проблем. Зокрема, у контраверсійному законі № 8068 про національну безпеку, що був прийнятий весною 2018 року, на зміну попереднім нормативним актам, менш чітко визначено функції окремих інституцій воєнної організації держави. Не зовсім зрозуміло, які повноваження в органів, що будуть виконувати завдання воєнного стану з організації порятунку та навчання цивільного населення, оптимізації використання матеріальних ресурсів суспільства?

Серед іншого державним органам, насамперед Кабінету міністрів надаються доручення щодо введення в дію плану запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні. Цього плану досі не видно, хоча 30 днів розпочалися.

 

Проект Закону про припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією

 (Президент) 0206

Законопроект передбачає припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією з огляду на його істотне порушення з боку Російської Федерації та відповідно до статті 40 цього Договору, що був підписаний у 1997 році.

Йдеться про так званий великий договір” з Росією. Однак крім цього Украна уклала понад сорок договорів з РФ, без розірвання яких вихід з договору (що потрібно було зробити ще в 2014, звісно) залишатиметься передусім декларацією про наміри. Особливо слід відзначити Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 2003 року. До речі, і великий договір можна було розірвати ще в 2017, оскілки він передбачає автоматичне продовження щодесять років. якщо за шість місяців до терміну одна зі сторін не заявить про бажання з нього вийти.

 

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку зі створенням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на базі військових комісаріатів (Вінник) 9285

Законопроект підтримує реформування системи військових комісаріатів шляхом створення на їх базі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (як це передбачено у Стратегічному оборонному бюлетені), вводячи заміну назв заміни назв військових комісаріатів на обласні, територіальні (місцеві) центри комплектування та соціальної підтримки.

Цінна ініціатива, однак окрім заміни назви не бачимо реальних реформаторських заходів. Це ще один доказ недовиконання Стратегічного бюлетеня. Наприклад, слушно зауважує ГНЕУ –  фраза «створення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на базі військових комісаріатів визначаються відповідними програмами розвитку Збройних Сил України» означає, що фактичне утворення відповідних центрів відкладається на невизначений термін.

 

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення комплектування Збройних Сил України резервістами в особливий період (Вінник) 9307

Передбачає введення згадки про добровільний резерв та нові реалії воєнної структури (такі як територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) у нормативне поле.

Послідовна нормотворча ініціатива. Зокрема передбачає підвищення рівня покарання я(зокрема розміру штрафу) за саботування діяльності резерву в особливий чи воєнний стан. забезпечення соціальних гарантій (в тому числі збільшення можливої відпустки).

 

Проект Закону про внесення змін до законів України щодо інформаційної безпеки (Береза, Левус, Бєлькова) 9340

Законопроект доповнює статтю 1  Закону України «Про національну безпеку України» поняттям “інформаційна безпека”, а також у Законі України «Про інформацію» визначає зміст забезпечення інформаційної безпеки.

 

Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про правовий режим воєнного стану” (щодо захисту окремих прав і свобод громадян)

 (Микитась) 9339

Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”

(Кривенко) 9349

Законопроекти пропонують виключити з Закону про воєнний стан пункт про обов’язкову заборону проведення виборыв та страйків на території і під час дії воєнного стану.

Шкідлива пропозиція, що нівелює всі можливі загрози національній безпеці, що вимагають обмеження політичної активності в відповідних умовах, обмежують можливості дії влади в надзвичайних умовах.

 

Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щодо приведення правового статусу осіб, що в складі добровольчих формувань самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у відповідність із Додатковими протоколами до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року (Тимошенко, Луценко, Шкрум, Крулько, Євтушик) 9267

Згідно законопроекту всі особи, що брали участь у бойових діях у складі добровольчих батальйонів, зокрема тих, що в наступному не об’єднались з регулярними частинами, визнаються міжнародним правом комбатантами й на них поширюється статус безпосереднього учасника бойових дій, визначений в IV Гаазькій конвенції законів і звичаїв сухопутної війни 1907 року, а також у Женевських конвенціях 1949 року та протоколах I і ІІ, які доповнюють останні.

Ініціатива правильна, але виглядає надто популістично. Існують альтернативні, раніше зареєстровані законопроекти, що ширше та чіткіше  розкривають процедуру визнання особи учасником бойових дій.

 

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони екстрадиції та посилення правового захисту іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканості України

 (Шевченко, Батенко, Констанкевич, Дідич, Дубінін, Денисенко) 9264

Передбачена заборона видачі осіб, які є іноземцями або особами без громадянства, на запит від держави-агресора про видачу особи за вчинення політичних злочинів, а також заборона на видачу осіб, які є іноземцями або особами без громадянства та які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканості України, якщо запит надійшов від держави-агресор або держав, що не визнають територіальну цілісність та суверенітет України. Також передбачається наможливість вимагати від підозрюваного довідок, для яикх треба відвідувати органи чи територію держави-агресора, а також максимальна прозорість і продовжність у часі вирішення подібних питань.

 

Юрій Олійник – експерт Українських студій стратегічних досліджень

Leave a Reply

Your email address will not be published.