Європейська Рада – орган ЄС, що складається з голів держав – підтримала суверенітет і загалом українську позицію щодо Азовського моря. Однак попри зусилля Порошенка – рішення про посилення санкцій заморожене. Поки що обмежаться посиленою допомогою Україні, хоча конкретних цифр ніхто ще не називав. Загалом це певний дипломатичний провал, хоча і очікуваний з боку Німеччини і Франції, що змушені концентруватись на власних проблемах.
У Франції продовжуються народні заворушення. Учасники – вихідці з різнорідних політичних таборів – сформулювали загальний маніфест, щоправда надто розмитий і популістичний. Але французи вже не довіряють правлячій еліті, і хочуть аби голос вулиці чули. Для Франції регулярність революцій – закономірність останні двісті тридцять років. І, звісно, Кремль намагається використати ослаблення Парижу у власних інтересах розхитування Заходу, хоча його вплив і надто перебільшений у ЗМІ. Проблеми і в Німеччині, де проходить процес ротації політичних поколінь. Навіть лідерство ХДС-ХСС замість Ангели Меркель перебирає Аннегрет Крамп-Карренбауер, яка проте не є однозначним лідером. 49 % партії підтримали опонента Меркель – Фрідріха Мерца. Проте Карренбауер чітко відчуває дух часу, відкрито опонуючи нетрадиційним формам сім’ї та публічно декларуючи приналежність до католицької віри. Революційна стихія взагалі пожвавлюється в Європі – від сребських протестів після побиття опозиційного політика Борко Стефановича, до мітингів у Британії з вимогою пришвидшити вихід з ЄС, аби Острів уник континентальних проблем.
Тим часом на Близькому Сході триває переконфігурація сил. Попри погіршення реноме на Заході після вбивства Джалаля Хашоргі, Саудівська Аравія продовжує просувати ідею формування “арабського НАТО”, яку підтримала більшість Ліги арабських держав. Ця ідея прямо підтримується Білим домом, вочевидь для стримування Ірану та Росії в Сирії. Можливо долучиться до акцій коаліції навіть Ізраїль, що після унікального за останнє десятиліття перемир’я з Хамасом зможе вивільнити частину сил, скутих у секторі Газа.
У Вірменії 9 грудня пройшли парламентські вибори, що закріпили владу революціонера Ніколи Пашиняна. Його блок “Мій крок” набрав 70% – безпрецедентний карт-бланш довіри навіть через 9 місяців перебування на чолі уряду, при мінімальному рівні порушень виборчого процесу. Звісно. у міжнародній політиці Вірменія вимушено продовжить орієнтацію на Москву. за відсутності альтернатив, що б гарантували суверенітет. Але успішна демократизація може стати тригером суспільних змін, та публічного обговорення. пошуку нових геополітичних магістралей.
We use cookies to ensure that we give you the best experience on our website. If you continue to use this site we will assume that you are happy with it.Ok
Leave a Reply