Грузія – уроки для України

 

У Грузії з четверга 20 червня тривають вуличні маніфестації, приводом до яких стали відвідини російськими депутатами Державної думи грузинського парламенту, при чому один з адептів анексії Абхазії та Південної Осетії Сергій Гаврилов дозволив собі сісти у крісло спікера. Візит відбувався в рамках Міжпарламентської асамблеї православ’я, де РПЦ у тому числі представляли українські депутати з Опозиційного блоку. Гаврилов, до речі, комуніст, що очолює російську делегацію в Асамблеї, та з 2018 року обраний її президентом. На жаль, досі українські депутати теж входили до неї, і лише після тбіліського інциденту задумались про вихід. До речі, на асамблеї були присутніми голова фракції “Опозиційний блок” Вадим Новинський та єпископ Баришівський УПЦ Московського патріархату Віктор Коцаба, яких представили як гостей від імені РПЦ.

Та якщо подивитись глибше, ці події стали лише приводом для народного протесту проти влади, що з 2012 року зосереджена фактично в руках однієї партії. Для Грузії вже традиційно регулярно змінювати політичні еліти, часто з революційною напругою.

Що цікаво, правляча партія “Грузинська мрія – Демократична Грузія” при владі з 2012 року, коли була опозицією – набрала 52 %, сформувавши однопартійну більшість. До цього владу очолював Саакашвілі (Єдиний національний рух). З 2013 року “мрійники” контролюють посаду президента (нинішня Саломе Зурабішвілі позапартійна, але фактично креатура Грузинської мрії). Хоча і декларується євроатлантична інтеграція, підтримується позиція України, на практиці влада намагалась пом’якшити відносини з РФ.

Грузинська мрія на наступних виборах 2016 року набрала 115 зі 150 депутатів – конституційну більшість. Але така концентрація влади викликала ситуацію, коли народ всю відповідальність покладає на них.

Теперішні протести очолює  “Єдиний національний рух” (колись партія Саакашвілі, тепер голова Грігол Вашадзе). Хоча поліція жорстко реагувала (зокрема пустила сльозогінний газ після спроби штурму парламенту, постраждало кілька сотень людей), влада змушена йти на поступки – спікер уже оголосив про відставку, як вимагала опозиція. Але залишаються вимоги відставки голів МЗС, МВС та прикордонної служби, говорять про перевибори. Владу звинувачують у поступках російській агресії, присутність російських депутатів, що підтримують агресію у парламенті Грузії, вважають блюзнірством.

Вимога перевиборів супроводжується позицією введення нульового виборчого бар’єру та пропорційної системи, що вже передбачено чинною Конституцією, але з 2024 року. Упродовж кількох місяців опозиція збирає підписи про негайний перехід на нову систему з достроковими виборами. 13 червня представники 20-ти опозиційних партій представили в парламенті Грузії 300 тисяч підписів, але влада відмовилась їх розглядати. Але протести налякали уряд. Бідзіна Іванішвілі, лідер “Грузинської мрії” підтвердив – нова система запрацює з 2020 року. Це суттєво послабить позиції владної партії, що домінує через перевагу на мажоритарних округів – як і в Україні.

Важливу роль відіграють складні взаємовідносини політичних еліт, оскільки влада та опозиції зовсім не монолітні. Чимало негативу після маніфестацій спрямовано на Георгія Гахарію, міністра внутрішніх справ з 2017 року, якого розглядали як прямого конкурента Іванішвілі у владі. Тепер же він вимушений вибачатися за поведінку поліції та втрачає популярність, що вигідно не лише опозиції, а й фракції Іванішвілі у правлячій партії. З іншого боку, на вулиці вийшли, крім колишніх соратників Сакашвілі, такожпредставники більш проросійських сил, таких як “Партія змін”.

Таким чином, грузинська ситуація вчить, що концентрація влади призводить через деякий час до збирання всього негативу і наростання народного обурення. Про це слід задуматись і українській еліті. Поряд із цим, слід інтенсифікувати відносини як з владою, так і опозицією Грузії, підкреслюючи послідовну політику на збереження дружніх відносин, реанімації ГУАМу і стримування Росії.

 

ЮРІЙ СИРОТЮК, директор недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»

 

ЮРІЙ ОЛІЙНИК, експерт недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»

Leave a Reply

Your email address will not be published.