Що для України буде поразкою і що ми розуміємо під перемогою у війні з Росією?

Про це у День добровольця говорив на шостих Чорноволівських читаннях Юрій Сиротюк:

«Триває сьомий рік російсько—української війни. Очевидно, що ми ще не досягли своїх стратегічних цілей, тобто не виграли.

Але й Росії не вдалося реалізувати свого плану і ми ще не програли.

Тому стратегічне і тактичне протистояння триває.

Хоча для війни з Росією у XX і XXI столітті подиву гідний факт, що Україна тримається в збройному протистоянні шостий рік.

Протистояння Росії і України носить цивілізаційний стратегічний характер.

Ніколи на одному геополітичному просторі ми не зможемо співіснувати в стані рівноваги.

Україна — це природній простір свободи, від вічного потягу до справедливості та народоправства.

Росія – імперія несвободи, духовного рабства, національного визиску, соціального по грабунку відсутності будь—якого народовладдя.

Головна мета Росії – знищити Україну як державно—політичний суб’єкт.

Як зазначав ще Юрій Липа, лише Київ може бути суперником Москви за панування на Східноєвропейській рівнині. Навідміну від інших сил (чи Туреччина, чи Польща), існування незалежної України – перманентна загроза для Російської імперії. До того ж ракети з Харкова та Чернігова – можуть бути всього лише за 400 км від Москви.

Україна – це полюс притягання як для пострадянських держав, так і пригноблених РФ народів.

Тому Москва прагне насамперед поставити українську політику, економіку, Збройні сили під контроль.

А також повністю підкорити гуманітарний простір, аби українці ідентифікували себе як частину русского міра. Наскоком це не вдалось зробити в 2010-14 роках, тому тепер Москва грає вдовгу.

Ведеться багатостороння гібридна війна, що носить тотальних характер. З виснажуванням економіки та суспільства, розхитуванням держави та внутрішнього ладу у суспільстві. Перетворення України на failed state – мрія Кремля, що доведе всім безперспективність антимосковських рухів у сфері впливу РФ.

Що для України буде поразкою?

Ще на весні 2014 року Росія чітко засвідчила за яких умов готова зупинити гарячу військову стадію агресії (очевидно агресії політичної, економічної, світоглядово—ідеологічної вона не припиняла ніколи і не збирається цього робити).

Рускі готові були просто прикратіть стрелять за умови:

— оголошення Україною нейтралітету без права інтегруватися ні в ЄС, ні тим паче в НАТО (фактичне визнання притензії Росії на Україну як виключну зону геополітичних інтересів Росії, такий собі міжнародний протекторат).

— перетворення України на федерацію з посиленням і поглибленням регіональних відмінностей, сепаратизму та правом на прямі зносини з Москвою,

— збереження, закріплення і законодавче розширення базових елементів російського колоніалізму:
— російського язика (як засобу світоглядової агресії і приводу до війни, вічного casus beli ),

– Та російської державної церкви.
Звісно, з безумним визнанням історичних прав Росії на Крим та поверненням Донбасу як осередку сепаратизму…

Піти на ці поступки означає капітуляція і поразку.

Один з інструментів капітуляції – інтеграція окупованих територій на правах автономій, що має забезпечити російське домінування в українській політиці та культурному просторі, зі збереженням особливих економічних та гуманітарних контактів територій так званих днр і лнр з Росією, тоді як утримувати фактично непідконтрольні райони буде український бюджет.

Також це тягне за собою визнання московського трактування дійсності – громадянської війни всередині України, а також втрату можливостей працювати над поверненням Криму. Один з бажаних Росією сценаріїв – здати Донбас (навіть з виведенням бойовиків, без ніяких особливих статусів – але при умові визнання Україною російського чи бодай дискусійного статусу АР Крим та міста Севастополь).

Що стане для України перемогою?

Стратегічне метазавдання для виживання України – знищення Російської імперії, перерозподіл між пригнобленими націями. Тільки так можна запобігти постійним ризикам державності.