Чому в сучасному світі нормально бути лівим, а не правим, як маніпулюють цими поняттями країни і корпорації та кому вигідно так очорнювати праву політику? Про це для ІА «Вголос» прокоментував міжнародний експерт НАЦ УССД Юрій Олійник.
Повну версію дивіться за адресою https://vgolos.com.ua/news/triumf-livyh-ta-tskuvannya-pravyh-shyzofreniya-zahidnoyi-demokratiyi_1264775.html
Чому в сучасній світовій політиці нормально бути лівим, навіть радикалом, тоді як до правих ставляться з упередженням?
Юрій Олійник:
Тут слід відзначити, хто все так сприймає. Наприклад, у Європі така традиція має місце протягом двох останніх десятиліть. Вона викликана, по-перше, певною спадщиною другої Світової війни, коли, можна сказати, саме ліві та ліберальні сили перемогли. Другий фактор – це стрімкий розвиток неомарксистських сил, які з 60-х років минулого століття поступово себе легітимізували: входили в університети та парламенти. І, звісно ж, звідси беруть початок такі стереотипи емансипації, тобто ліва ідеологія – це ідеологія визволення, рівності та блага для всіх людей, а права – ідеологія ієрархії та утискання свобод, які нібито з нею пов’язані.
Ми бачимо навіть, що подібні слова про емансипацію, визволення, гуманізм і навіть комунізм були сказані нещодавно під час відкриття пам’ятника Леніну у західній Німеччині. Це, до речі, перший подібний випадок, який з’явився на, так би мовити, «новій хвилі». Тобто, старих лідерів європейської цивілізації скидають і встановлюють, по суті, неокомуністичні порядки.
В міжнародній політиці це все, звичайно, поширюється. Тому окремі, навіть досить успішні праві лідери демонізуються і їх намагаються показати «не такими». Їм часто приписують популізм, а саме слово «популізм» стало інструментом «таврування» людей. Таким чином ліві намагаються показати себе поміркованими, розумними і високоосвіченими, а праві – це популісти, які самі не знають, чого вони хочуть. Так само демонізується і Дональд Трамп, попри всі його досягнення, коли в Америці реально почала зростати економіка протягом останніх кількох років. Ідентично роблять і з президентом Бразилії Жаїром Болсонару. Але ліві забувають про багатьох правих лідерів, наприклад, азійських країн, які зуміли розвинути економіку у своїх раніше відсталих державах. Це і Тайвань, і Південна Корея, і зараз навіть Індія, які дійсно підіймають економіку і ефективно борються з корупцією. Але ці всі факти, чомусь, ігноруються, а натомість береться до уваги лише невелика частина випадків у світі.
Чи можна вважати, що успішні держави, все ж, ведуть політику, наближену до правої?
Юрій Олійник:
Зрозуміло, що якщо держава хоче бути незалежною, сильною та суверенною, а не маріонеткою інших сил, то вона повинна дбати про свою національну свідомість та національну економіку. А це, безперечно, саме права політика. Ліві спрямовані на інтернаціоналізм, на розширення, на неважливість національних, релігійних та етнічних відмінностей та класову боротьбу, що, по суті, є утопією. І за цю «утопію» пролив кров не один десяток мільйонів людей у ХХ столітті.
Так само і держави, які хочуть розвиватись. Країни так званого третього світу, східної і центральної Європи, змушені провадити праву політику. Але деякі розвинені держави, які вже пройшли цей шлях становлення, можуть собі дозволити такі ліві експерименти. Наприклад, та сама Німеччина чи Франція зараз страждають від лівої політики, ми це бачимо. Але у зовнішній політиці, навіть в економічній сфері, коли йде мова про торгівлю з Росією, всі поняття і розмови про загальну справедливість на континенті відразу зникають. Тут беруть гору особисті інтереси, а це вже права політика. Так само Франція поводиться зі своїми колоніями в Африці: нав’язує свою волю і домінування власних національних інтересів.
Чому західні ліберальні демократії так вперто й послідовно нав’язують іншим країнам, передусім країнам Середньої і Східної Європи, всілякі ліві ідеології – шанування ЛГБТ, гіпертолерантність, мультикультуралізм тощо?
Юрій Олійник:
Це вигідно для них. Такі дії ослаблюють інші країни. Вони тоді стають менш здатними захищати свої національні інтереси. Ба більше, такі держави перестають розуміти, що це взагалі можливо, що це буде прийнятно і не принесе жахливих наслідків. Таким чином еліти цих, менш розвинених, країн мають спрощене уявлення про світ і підпадають під вплив того, що їм скажуть з-за кордону.
Кому передусім вигідно очорнювати правих?
Юрій Олійник:
Це цілий конгломерат. По-перше, це сильні сусідні держави, які не хочуть допустити піднесення інших країн, що дає права ідеологія. По-друге, це неомарксистські сили, які дуже сильно піднялись і стали впливовими. По-третє, це той же міжнародний капітал, який представляють міжнародні організації розвинутих країн. Вони хочуть утримати своє домінування.
Leave a Reply