Пропонуємо огляд актуальних подій у світі, що його підготував експерт аналітичного центру Українські студії стратегічних досліджень Юрій Олійник. Політика НАТО в Європі та російський референдум, китайсько-індійський конфлікт та білоруські вибори, американська політична криза – у місячному огляді.
Посилення НАТО в Європі та російський тиск
Відбувається переоцінка взаємовідносин всередині НАТО. Трамп оголошує як про зменшення фінансування, так і про плани обмежити загальну військову присутність закордоном. Водночас через непрості відносини з Берліном американські контингенти перебазовуються до Центрально-Східної Європи. За рахунок зменшення контингенту у Німеччині планується посилення присутності у Польщі – від збільшення 5-тисячної групи до перекидислокації додаткових 2 тисяч, і можливо 30 винищувачів F-16. Також наростає антиросійська політика в інших державах регіону – від чеських шпигунських скандалів до нової редакції Національної оборонної стратегії Румунії, що вперше після Другої світової війни позиціонує Росію як ворожу державу.
Водночас збільшуються ризики наростання напруги в Арктиці. Недавно есмінець США заходив до Баренцевого моря. А в кінці червн помічені радіоактивні викиди на півночі Росії, що зафіксовані у сусідніх державах Скандинавії.
Також продовжуються розмови про плани виходу США з угоди про відкрите небо від 2002 році, що дозволить посилено здійснювати повітряне спостереження над Росією та іншими країнами
Водночас Росія продовжує готуватись до масштабних навчань “”Кавказ-2020” уздовж українських кордонів. Водночас посилюється кількість обстрілів на Донбасі, попри внутрішні кризи на окупованих територіях (зокрема масові страйки шахтарів на окупованій Луганщині).
Російський парад і референдум
24 червня в Москві провели таки парад, присвячений початку військового конфлікту СРСР і його союзника – Третього Рейху. Плачевна ситуація з коронавірусом у РФ, як бачимо, не стала на заваді Путіну. Ми ж розуміємо – коли йдеться про демонстрацію свого ідеологічного впливу, проблеми здоров’я людей стають другорядними.
Важливо, хто збирався, і хто приїхав до Кремля з іноземних політиків. Пам’ятаємо, ще кілька місяців тому Путін оприлюднював грандіозні плани – і Макрона, і навіть Трампа запрошував у гості. Натомість приїхали беззмінний президент Таджикистану Емомалі Рахмон, молдовський соціаліст Ігор Додон, і звісно Аляксандр Лукашенко, що вже провів репетицію 9 травня у Мінську, і поїхав до Москви попри внутрішні протести перед серпневими президентськими виборами і непростий рік взаємовідносин із Путіном. А також представники окупованих Абхазії та Південної Осетії Аслан Бжанія та Анатолій Бібілов. Не можна оминути увагою і більш поважних гостей – лідера Казахстану Касима Токаєва, президента Сербії Александра Вучича, лідера Узбекистану Шавката Мірзійоєва, члена Президіуму Боснії і Герцеговини Милорада Додика (від Республіки Сербської).
А от Сооронбай Жеенбеков до параду не доїхав – вже у Москві у делегації Киргизстану знайшли коронавірус.
Азербайджан зате прислав солдатів для участі у параді, хоча і не входить в ОДКБ. Це – поганий знак посилення московського впливу в Баку.
Парадоксально виглядає участь відділення Почесної варти Народно-визвольної армії КНР (очолював цілий генерал-майор Бао Цзелінь) та парадного строю індійських Збройних сил (майор Анджун Гуркх). По-перше, Китай та Індія якраз тиждень тому зіткнулись на нерозмежованому кордоні в Гімалаях, із кількома десятками жертв (найбільша інтенсивність за останні півсторіччя). А по-друге, сама Індія під час Другої світової була британською колонією, а її національні герої воювали трохи з іншого боку (зокрема Субхас Чандра Бос, на честь якого названий Калькутський аеропорт).
Також у Росії завершилося двотижневе голосування щодо нової Конституції, 25 червня, однак основним днем голосування було 1 липня.
Головною серед них є норма про “обнулення” президентських термінів глави держави Володимира Путіна. Це дозволить йому знову балотуватися на виборах у 2024 і 2030 роках. Голосування через епідемію відбувалося як онлайн, так і на дільницях. Загалом підтримало ¾ росіян, проти лише 25 %. Єдиний регіон, де більшість проголосувала проти змін – Ненецький автономний округ. Імовірно, справа у планах влади щодо приєднання округу до Архангельської області в рамках політики ліквідації національних регіонів, що натикається на дедалі потужніший опір
Криза в відносинах з Угорщиною, Берегівський та Болградсьий райони
У березні Україна одержала статус аспіранта при НАТО, а згодом і члена програми розширених можливостей. Однак Будапешт збирається і надалі блокувати проведення засідання Україна-НАТО, поки не досягне компромісу у питанні прав угорської меншини. Великий ризик, що ці питання розглядатимуться на липневому засіданні комісії з питань нацменшин, і уряд Шмигаля може не до кінця врахувати ризики від здачі попередніх позицій.
Зокрема роками угорськомовні політики лобіювали створення окремого району для угорських сіл (Берегівщина, Виноградівщина). І врешті українська влада пішла “на поступки”. Нещодавно Міністерство розвитку громад та територій України опублікувало карту проєктованих районів, за новою методикою адміністративно-територіального устрою. І що ми бачимо? Окремі області перевантажені зайвими районами, і серед них Одещина та Закарпаття. Спеціально “для болгар” виділяють Болградський район (хоча Бессарабії цілком достатньо двох центрів – Ізмаїлу та Білгорода-Дністровського). А на Закарпатті маленький, але важливий Берегівський район, де домінуватиме угорське населення. І якщо щодо Болграду – ситуація не надто критична, то Берегівський район безпосередньо прилягає до угорського кордону, майже суцільно перекриваючи його. Врешті, попри критику громадськості та експертів, уряд не змінив свого рішення.
Американські протести і вплив на Європу
У США прокотились масові акції після вбивства Джорджа Флойда, що переросли у прояви культурної війни та вуличної активності ліворадикальних груп. Однак до кінця місяця ситуація стабілізується. Водночас зростає ймовірність, що представники руху Black lives matter зможуть претендувати на місця в конгресі, ставши черговою спробою альтернативи, 3-ї лівої партії. Важливий сигнал – втрата довіри до еліт. Як серед республіканців, так і демократів на праймеріз програють представники істеблішменту на користь периферійних та молодих кандидатів. Але й у самих республіканців-демократів на парймеріз програють зубри, натомість виграють периферійні та молоді кандидати.
Тим часом протестний рух у формі культурної війни (проти пам’ятників насамперед) поширюється на Європу. Водночас хаотизація вулиці посилює можливості і для інших сил. Зокрема у Діжоні (Франція) відбулися сутички між чеченською і магрибською мафією з застосуванням вогнепальної зброї. Проблему неконтрольованості мігрантських гетто визнав навіть Мануель Вальс, колишній міністр внутрішніх справ та прем’єр-міністр від Соціалістичної партії. Він звинуватив “Непокірну Францію” Меланшона, комуністів та інші ліві сили у відмові від класової боротьби на користь расової та підтримці ісламізації.
Врешті позиції влади у Франції очевидно падають – на місцевих виборах 28 червня найбільший вплив здобули Зелені. Макрон вимушено змінює Кабінет міністрів, призначає нового голову уряду – Жана Кастакса.
Білоруські вибори
У Білорусі наближаються вибори президента 9 серпня, і надто багато стало мітингів та внутрішніх протестів. Значною мірою передумови в падінні рівня життя останніми роками через економічну стагнацію. Дійшло до масових соціальних протестів у 2017 році проти рішення ввести податок на безробіття. Викликає напругу скорочення соціальних виплат та замовчування ситуації довкола коронавірусу.
Двох найбільш популярних потенційних опонентів ув’язнено, зокрема ексглаву Білгазпромбанку Віктора Бабарика затримали 18 червня. 19 червня припала найбільш масова хвиля протестів та затримань.
Значний ризик, що РФ користуватиметься нестабільністю і намагатиметься посилити свою присутність, аж до силового втручання.
Близькосхідна політика та криза Східного Середземномор’я
Туреччина досягла значних успіхів у підтримці міжнародно визнаного уряду Лівії, потіснивши сили Халіфа Хафтара, якого підтримують Росія та низка арабських держав. Однак у відповідь Єгипет заявляє про готовність втрутитись у лівійську війну (по суті з метою захисту Хафтара).
Тим часом продовжується погіршення турецько-грецьких відносин. Уже з початку року Кіпр, Єгипет та Греція виступили проти лівійсько-турецького розмежування зон впливу в морській акваторії Середземного моря. Тепер на порядку денному питання повернення Айя Софії статусу мечеті (попри навіть попередження Патріарха Варфоломея та Майка Помпео). У липні питання має остаточно вирішити Державна рада Турецької республіки.
Водночас Ердоган намагається відновити дружні відносини з США, підтримавши засудження “антифа”. Водночас турки наполягають на шкідливості підтримки Білим домом близьких до лівоекстремістів курдських партій.
Водночас розгортається криза у Лівані. Девальвація валюти, наплив біженців із Сирії та масове безробіття розхитують країну. Після послаблення карантину частішають антивладні маніфестації. Великий ризик сповзання у хаос з активізацією ісламістських сил. Це відволікатиме увагу світу від подій в Ізраїлі, де влада намагається реконструювати палестинське питання.
Китайсько-індійський конфлікт
Індія та Китай заявили про провокації на кордоні, які призвели до смертельної сутички військових цих країн. У сутичці використовували бити та бамбукові палиці зі цвяхами. Постраждалі військові могли зазнати обморожень – інцидент стався високо в горах.
Представник МЗС Індії Анураг Срівастава заявив, що сутичка виникла через “спробу китайської сторони односторонньо змінити статус-кво” на кордоні. Китай натомість звинуватив індійських військових у переході кордону.
Загалом унаслідок конфлікту в долині загинули щонайменше 20 індійських військових, 76 дістали поранень. Китай орієнтовно втратив 40 солдатів, хоча замовчує інформацію. Останній конфлікт подібних масштабів між Пекіном та Делі був ще 50 років тому (1962 – Індія по суті програла локальне зіткнення). Але зараз йдеться про дві ядерні держави, що породжує занепокоєння у світі.
Ідеться про контроль рідконаселених, але стратегічно важливих місць (у Кашмірі проходить автострада через гірське пасмо Каракорум, що єднає Тибет та Синцзян)
Не можна забувати роль Пакистану, що теж намагається посилити свої позиції у спірному гірському районі, та історично виступає як союзник Китаю.
Ситуація додає проблем індійському прем’єр-міністру Нарендрі Моді на фоні як пандемії, так і протидії опозиції та мусульманської меншини (березневі заворушення у столиці). Представники Індійського національного конгресу, Рахул Ганді вимагають рішучих дій.
Важливим наслідком бачимо посилення позиції США, які прагне тіснішого союзу з Індією для оточення КНР. Також варто відзначити поступовий провал російських надій на блок BRICS, з якого вже раніше випала Бразилія.
Балканські тенденції – криза в Молдові та угорсько-хорватська боротьба за історичну пам’ять
Триває політична криза у Молдові. 17 червня з правлячої коаліції вийшла депутатка від Демократичної партії Молдови (ДПМ) Єфросинія Грецу. Після її виходу Демпартія та Партія соціалістів Республіки Молдова (ПСРМ) втратили більшість у парламенті. У розвалі звинувачують олігарха Плахотнюка. Однак проросійський президент Додон пропонує знову організувати альянс із проєвропейським ACUM під гаслами боротьби з олігархатом.
Тим часом розгортається конфлікт Будапешта з Загребом. Хорватський президент Зоран Міланович розкритикував угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана за відкриття поблизу словацького кордону (!) пам’ятника “Угорській Голгофі”, приурочене до 100-річчя Тріанононської мирної угоди, що розглядається угорцями як національна катастрофа. На пам’ятнику зображена карта колишніх угорських земель із частинами нинішніх Австрії (так званий Бургенланд), Словенії, Словаччини, Румунії (Трансильванія та Банат), України та Хорватії.
Юрій Олійник, експерт УССД
Leave a Reply