2 квітня 2020 року Росія затвердила «Енергетичну стратегію 2035» (https://minenergo.gov.ru/node/17491). Як зазначив на її презентації голова уряду Росії Міхаіл Мішустін, паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) є головним рушієм економічного зростання країни, і тому «потрібно планувати політику держави так, щоб розуміти, як діяти, коли світові енергетичні ринки почнуть відновлюватися після закінчення пандемії коронавірусу». Документ говорить, що ПЕК буде центральною опорою російської економіки протягом прийдешнього десятиліття. У свою чергу, внутрішня економіка має зазнати двох значних змін: переходу до «ресурсно-інноваційного розвитку» і зміни статусу ПЕК від «донора» до «локомотива економічного розвитку».
Для реалізації цих змін, ЕС-2035 ставить п’ять основних цілей. По-перше, має бути збільшене внутрішнє споживання, передусім через осучаснення ПЕК. Основним заходом у цьому напрямку стане забезпечення фінансової прозорості головних гравців російського енергетичного ринку, а також поступове усунення урядових субсидій.
Другою ціллю є поглиблення диверсифікації експорту, передусім за рахунок скрапленого природного газу, видобуток якого повинен зрости в 3,4 рази до 2024 року. Для цього будуть створені два видобувні кластери: на Гиданському півострові та півострові Ямал (узбережжя Карського моря). Далі в ЕС-2035 сказано, що Росія розвиватиме виробництво гідрогену й гелію з перспективою стати глобальним лідером на світовому ринку гідрогену.
Третя ціль – це розвиток і осучаснення російської інфраструктури ПЕК. Планується розширення газифікації регіонів, розвиток енергетичної інфраструктури в Східному Сибіру і на Далекому Сході, повна інтеграція цих регіонів до російської енергетичної системи, робота на збільшення комерційної привабливості арктичного і північноморського напрямків.
Четверта – досягнення технологічної незалежності й національної конкурентоспроможності. Це заплановано реалізувати через розробку власних технологій у рамках політики імпортозаміщення, започаткованої в 2014 році.
П’ята – цифрова трансформація за рахунок оцифрування (digitalization) ПЕК, підвищення ролі штучного інтелекту, який до 2035 має інтегруватися до всіх складових інфраструктури ПЕК, запуск до 2035 національного кібернетичного ринку.
Оскільки план є доволі оптимістичним, на заваді його реалізації можуть стати кілька очевидних перешкод. Саме Міненерго РФ визначає такі загрози:
- швидкий розвиток нових енергетичних технологій;
- глобалізація світового енергетичного ринку;
- посилення конкуренції з боку виробників скрапленого і сланцевого газу;
- збільшення впливу неекономічних чинників (наприклад, санкції у відповідь на війну проти України);
- розвиток відновлювальних джерел енергії.
Перелік визначених міністерством загроз одразу вказує на те, що Росія сприймає будь-які прояви зовнішньої конкуренції як небезпеку, а не як можливість для співпраці й розвитку. Зрозуміло, що реалізація ЕС-2035 жорстко залежатиме від внутрішньої спроможності російських науковців впровадити потрібні зміни, а кооперація з іноземними розробниками уникатиметься.
Вагомою перепоною на шляху до втілення стратегії будуть проблеми конкуренції на внутрішньому ринку. З одного боку, ЕС-2035 заявляє про намір зменшити субсидії і надати рівні можливості учасникам ринку. З іншого, нині енергетичну галузь доводиться рятувати за рахунок значних дотацій великим державним компаніям. У цьому контексті яскравими прикладами є Північний потік-2 (термін завершення будівництва неодноразово переносився, супроводжуючись значними втратами) і Турецький потік (будівництво кілька разів призупинялося).
Як відзначають у тому числі російські академіки, проєкт ЕС-2035 не є чітким покроковим планом дій, не визначає окремих стратегічних проблем і не пропонує їх вирішення (хоч і переповнений словами, на зразок «інновації», «ефективність», «соціальна-орієнтованість», «людський капітал», «еко-безпека» тощо). Документ не пояснює, як виправити і уникнути помилок минулого. Немає плану зміни регулятивних обмежень ПЕК, потрібних для поліпшення конкурентного середовища. Також немає інформації про те, яким чином вирішувати екологічні проблеми, пов’язані зі збільшенням видобутку; екологічні заходи є продовженням тих, що застосовувалися в СССР.
Деякі пункти стратегії суперечать інтересам інших суб’єктів внутрішньої політики. Наприклад, газифікація камчатського регіону і побудова там терміналу скрапленого газу може наштовхнутися на спротив командування військово-морських сил. За чинним планом термінал має бути зведений до 2022 року, а його потужність становитиме 21,7 мільйона тонн. З іншого боку, командування ВМС має наміри відновити стару союзну базу на тому ж місці, де заплановано зводити термінал.
Як зазначив Міхаіл Крутікін, засновник аналітичної агенції RusEnergy, «ЕС-2035 – жахливий документ. Росія й надалі зосереджується на експорті нафти, газу й вугілля, а будь-які чинники, що загрожують цій меті, вважаються викликами і небезпеками».
Отже, на наступні 15 років Росія не планує суттєво змінювати свою енергетичну політику. Наміри Москви більше нагадують намагання вичавити з нафти й газу максимально можливі вигоди, аніж пошук перспективних напрямів у енергетиці. Така стратегія закріплює залежність РФ від світової економічної кон’юнктури, адже головним орієнтиром залишатиметься експортна ціна енергоносіїв, на яку Росія зможе вплинути тільки у змові з іншими виробниками, але аж ніяк не індивідуально. Якщо опублікований ЕС-2035 і справді є основним планом розвитку ПЕК для Москви, то вона за наступні роки продовжить зазнавати значних втрат економічної і геополітичної потужності.
Олександр Чупак, випускник Селкірк коледжу (Канада), аудитор Grant Thornton
Leave a Reply